100-річний ювілей відсвяткувала 1 січня Ольга Гуменюк (Солодка) з Тернопільщини. Привітати бабусю з ювілеєм з’їхалися діти, внуки і правнуки. Народилася і виросла пані Ольга у Зарваниці.
Після заміжжя з Федором Гуменюком все життя прожила в селі Котузів Теребовлянського району. Подружжя жило в любові і злагоді, разом виховали трьох синів. На жаль, чоловік ювілярки помер 21 рік тому. Нині вона проживає разом з невісткою Вірою Гуменюк. Пише Файне місто з посиланням на 20 хвилин.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Про долю бабусі розповідає її внучка Наталія Когут. – Бабуся з любов’ю згадує своє дитинство у Зарваниці і джерельце зі святою водою у лісі, до якого вони бігали з дітьми, – каже пані Наталія. – Розповідає про свої нелегкі будні за Австро-Угорщини, Польщі, німців, «совєтів». Найстрашніші спогади про те, як її молодого чоловіка Федора засудила совєтська влада до 5 років тюрми за те, що він – ветлікар, не зміг врятувати колгоспну корову. Йому винесли вирок «за ущерб колгоспного имущества». Змушена була сама собі давати раду з дрібними діточками. А ще згадує як «совєти» безліч разів засипали джерельце у лісі в Зарваниці і нищили образки, які там завжди стояли.
Бабуся Оля передала у спадок внукам і правнукам свої вишиті горсети, подушки, рушники, обруси, вовняні килими ручної роботи. А також секрети деяких страв, які вона дуже любила готувати і пекти. Це маківники, медівники, різні тістечка. В свої роки пані Оля дуже любить читати журнал «Жінка», має підшивки за різні роки. А також читає релігійну літературу, історії про святих. Читає вона в окулярах, так і проходять її будні. Вона невибаглива в побуті і дякує своїй невістці Вірі Гуменюк за щоденну турботу про неї. А найбільше тішиться своїми правнуками, яких у неї восьмеро. І всі вони приїхали до неї в гості, щоб привітати і заспівати «Многая літа».
Секрети довголіття від Ольги Гуменюк: Найперше жити в гармонії з природою; Дякувати Богові за все, що маємо і за все, чого не маємо; Ходити влітку босоніж; Пити воду з джерела, звідки твоє коріння; Їсти овочі і фрукти, вирощені своїми руками; Працювати щодня без нарікань на різні обставини; Бути невибагливим у побуті; Любити свої село, містечко, свої традиції та передавати їх своїм дітям; Цінувати те, що маєш.