Націоналісти боролися за визнання автокефалії Української Церкви вселенським православ’ям, культивували це питання ще задовго до того, як влада його почала використовувати. Про УПЦ і Томос висловить думку один з тих, хто має моральне право говорити про це завдання нації – заступник Голови Партії “Правий сектор” Василь Лабайчук.
− Слава Україні!
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
− Героям Слава!
− Розкажіть нам, як почалася боротьба за Українську Помісну Церкву та яким чином долучалися до боротьби націоналісти?
− Боротьба за Українську Церкву триває фактично з того моменту, як Україна вийшла зі складу Радянського союзу. До цього Церква була в підпіллі й боротьба ледь жевріла, а з повною потужністю розпочалася в 90-х роках. Зараз триває нова фаза, у якій уже ми беремо безпосередню участь − це фаза після Майдану. Діяльність Московського патріархату під час подій на Майдані та під час так званої “рускої вєсни” на Сході та Півдні України − це власне ті речі, що штовхнули українців до виходу з московського патріархату та до повернення в лоно власної української Церкви. Ми – націоналісти, як найактивніша частина цієї нації, і як частина української Церкви докладали максимум зусиль, щоби якомога більше наших земляків покинули московську п’яту колону під виглядом “РПЦ” в Україні.
− Як саме українці долучаються до церковного будівництва? Які заходи Ви проводите?
− Спектр нашої діяльності є дуже широким: від елементарної просвітницької діяльності до фізичного та юридичного захисту громад, які з Московського патріархату намагаються перейти в іншу конфесію, зокрема, у Київський патріархат.
− Чи виникають труднощі в даних процесах? Адже ми знаємо, що кремлівська агентура лякає людей кровопролиттям та громадянською війною.
− Звичайно, що Москва буде боротися за кожний сантиметр свого впливу, за кожну громаду, за кожного парафіянина Московського патріархату й власне за кожен храм. Вони думають, що українці дурні та будуть вбивати один одного за їхні інтереси, за інтереси Путіна, за інтереси якоїсь російської, шовіністичної держави. Насправді, ніякої громадянської війни в Україні не буде. Цей етап, коли вони могли розхитати ситуацію та реалізувати таку схему, дякувати Богу та тим українцям, які зі зброєю в руках стали проти цього, ми вже пройшли. Зараз звичайно, Москва робитиме максимум аби залякати людей, щоби вони й надалі боялися покидати Московський патріархат. Але знову ж таки повертаємося до тих речей, які ми робили, робимо й будемо робити − кожна громада, кожен українець, який хоче перейти з однієї конфесії в іншу, по-перше, − він має таке право, по-друге, – йому буде надана підтримка, в першу чергу від націоналістів.Тобто ми зацікавлені в цьому, ми зацікавлені, щоби побороти московську агентуру, московську п’яту колону і маємо на здійснення таких процесів благословення патріарха Філарета. Відповідно, закликаю українські громади разом зі священиками покидати Московський патріархат та переходити в Київський.
− Ми знаємо, що Московський патріархат розірвав спілкування з Вселенським патріархатом. Яке ставлення “Правого сектору” до цієї ситуації?
− Московський патріархат виконує ті вказівки, які віддаються не духовними особами, а керівництвом московської держави. Ми бачили це навіть у публічній площині: спершу Путін зібрав свою нараду, вони вирішили, що робити, і вже тоді РПЦ, як структура, яка повністю підпорядкована російській владі, реалізувала спланований Путіним сценарій. Зрозуміло, що ми ставимося до цього негативно, але це не є великою втратою для України. Вони самі себе заганяють у той статус, ярлик, яким вони раніше клеймили Київський патріархат, тобто вони здійснюють так званий “розкол”, у якому досі звинувачували українців. МП наступає на свої ж граблі. Нам не потрібно зважати на те, що відбувається у Москві, що відбувається у Московському патріархаті. Нам потрібно докладати максимум зусиль для утвердження власної Української Помісної Церкви з центром у Києві, яка буде повністю незалежною від Москви.
− Як вважаєте, що мотивує Петра Порошенка боротися задля надання Томосу, адже багато хто вважає, що робота у цьому напрямі є всього лише частиною передвиборчої кампанії?
− Звісно, що Порошенко і його команда будуть використовувати це як один з основних месиджів передвиборчої кампанії, що ми вже й спостерігаємо на білбордах. Але чи це допоможе Порошенкові вдруге виграти вибори? Я вважаю, що цього буде замало. Тобто, я не виключаю, що він і надалі буде переймати ті речі, що раніше реалізовувалися націоналістами, але це не дасть бажаного ефекту.
− Як Ви вважаєте, що буде з Києво-Печерською та Почаївською лаврами після надання Томосу?
− Було би природно та справедливо, якби доступ до найбільших українських святинь отримали й інші конфесії, першочергово − УПЦ КП, враховуючи той момент, що цей процес так і не відбувся до надання Україні Томосу. Задля цього ми неодноразово зверталися у владні інстанції: у 2014 році “Правий сектор” звертався до Кабінету міністрів безпосередньо з приводу Почаївської Лаври, та й Тернопільська обласна рада зверталася одноголосно. Зрушень так і не відбулося. Зараз, коли Україна отримає Томос, ці святині повинні поступово бути переданими Українській Помісній Церкві в безстрокове користування. Московський патріархат використовує та експлуатує українські святині задля свого збагачення, чого зовсім не приховує настоятель Києво-Печерської лаври Павло.
Багато хто вже кричить: “Чого ви не захоплюєте?”,”Чого ви не штурмуєте?”. Звісно Москва захоче щось там блокувати, Москва хоче щоб зараз якісь радикали забігли в середину, усіх присутніх розіп’яли, епілептичних бабок та “мальчиков у трусіках” повбивали, тобто їхня пропаганда вигадає будь-яку тему для боротьби з Україною. Ми також не дурні, ми не перші дні живемо, ми не перший день протистоїмо московській агресії, тому “Правий сектор” має достатньо розуміння ситуації, і “Правий сектор” має достатньо досвіду, щоби сприяти (навіть якщо то буде робити влада Порошенка) тихому та мирному переході цих лавр до лона Української Церкви. І я дуже хотів би, щоби ця політична воля відбулася ще до президентських виборів. Маємо зупинити цю ганьбу та наругу над нами, як нацією, адже туди приходять українці, які бачать усі ці написи із відмовами молитися за когось тощо. Лаври − це є храми, а храми є для того, аби в них молотися. І молитися там мають право всі ті, хто цього забажає, а не ті, кого вписав у якийсь список Московський патріархат. Тому Московський патріархат, викреслюючи себе із релігійного життя світу, повинен покинути Україну, а першочергово кожен наш храм і наші лаври.
− А чи допускаєте Ви варіант, що головою Української Помісної Церкви може стати представник Московського патріархату?
− Теоретично − це можливо. Ми знаємо, що до утворення нової Церкви, котра має обрати настоятеля, котра отримає Томос, долучаються не лише всі архієреї Київського патріархату та Української православної автокефальної церкви, але також відомо й про групу єпископів із московського патріархату в Україні, котрі зараз також підписалися під зверненням до Константинополя і теж зголосилися брати участь у цьому процесі. Але я вважаю, що їх занадто мала кількість, щоби вони могли організувати якусь змову в усьому колективі та обрати свого настоятеля.Тому я переконаний, що настоятелем нової Церкви буде патріарх Філарет. Це найкраща та найсильніша кандидатура серед усіх можливих. Тому не думаю, що є якась загроза в тому, що Московський патріархат очолить структуру із середини. Такий шлях я відкидаю.
− Зараз не дуже помітна активність “Правого сектору” в боротьбі за Церкву. Які ваші плани щодо будівництва майбутньої Української Помісної Церкви?
− Звісно, спостерігаючи за цим масштабним, історичним, дійсно всесвітнього значення процесом, ми зробили паузу в будь-яких наших діях щодо церковного будівництва. Але це не означає, що ми нічого не робимо. Наприклад, зараз триває процес спорудження храму в Гайсині, Вінницької області. Правда, представник адміністрації Порошенка, голова місцевої РДА, цей процес трішки пригальмовує. Тобто помітно, що команда Порошенка не є одностайною у всіх своїх діях. Я не можу сказати, що ми зараз нічого не робимо, ми виконуємо чимало тих речей, які є підготовчими до майбутніх і наступних кроків. І повірте мені, що “Правий сектор” має достатньо натхнення, достатньо часу та людських ресурсів, щоби реалізувати подальші кроки, що сприятимуть церковному будівництву.
− Якщо бажаєте ще щось сказати нашим читачам, то прошу, вони будуть читати Вас.
− Я би найперше хотів усіх закликати спокійно сприймати цей процес, чекати результатів і, як закликають отці нашої Церкви − молитися за цей процес. Також я би хотів роз’яснити, що це тільки початок будівництва Української Церкви. Тобто надання Томосу − це найперший крок до будівництва, можливо найбільшої Православної Церкви, яка буде серед чинних у світі. Україна має реальний шанс збудувати таку Церкву. Тому закликаю не панікувати з приводу того, що говорить московська агентура, і закликаю готуватися до подальших кроків і до активної боротьби за утвердження в нашому суспільстві Єдиної Помісної Української Церкви. Слава Україні!
