27 листопада 2018 року у затишному просторі етногалереї родини Демкур «Спадок» відбулася презентація проекту «Віртуальний простір борщівської сорочки», який реалізується за підтримки Українського культурного фонду у 2018 році.
Головна мета проекту полягає у створенні єдиного віртуального простору у вигляді електронного ресурсу – інформаційного сайту, на якому буде розміщено віртуальний музей борщівської сорочки. Для втілення цього було проведено дослідження борщівської сорочки через сучасність з залученням експертів Інституту народознавства НАН України; фотографування борщівських сорочок відомих приватних колекцій родини Демкур, Роксоляни Шимчук, музейних експонатів фондів Львівського музею етнографії; розроблено науково-популярну брошуру-посібник по сайту в електронному вигляді і в друкованому вигляді; відзнято чотири відеоролики і документальний 13-ти хвилинний фільм про борщівську сорочку.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Цього дня до етногалереї завітали майстрині Школи борщівської народної сорочки, майбутні дизайнери, а сьогодні студенти Галицького коледжу імені В.Чорновола, учасники творчого обєднання «Берегиня», Тернопільського музичного коледжу імені Соломії Крушельницької. У рамках презентації відбулося знайомство з майстринями, які відтворюють на полотні старовинні візерунки борщівської сорочки, перегляд документального фільму про борщівську сорочку, Лариса Овчарук розповіла історію своєї родинної борщівської сорочки, про діяльність етногалереї «Спадок» розповіла її власниця Ірина Демкура.
«Найцікавішим у реалізації проекту був час, проведений у експедиціях теплим Поділлям, що дало результат у створенні витвору та бажанні віднайти нову стилістику, відійти від стереотипних способів подання етноматеріалу, уникнути пафосу, академічності. Етнографічний матеріал подано сучасно і з шаною до тих, хто безмежно любить народне мистецтво. Мабуть, він стане, своєрідним освідченням у любові до українського традиційного мистецтва. Підкреслюємо, що найскладніше було виокремити з величезного арсеналу артефактів те, що дійсно є найціннішим в українській культурі – речі світового рівня, які надихають і заворожують своїми взорами, світлинами, запахом автентичності…. ми намагатимемося провести крізь століття у віртуальний простір борщівської чорно вишитої сорочки», – зазначила під час відкриття керівник проект Наталія Волощук.
Людмила Булгакова-Ситник – к.і.н. Інституту народознавства НАН України, м. Львів – додала, що «…..є унаочнений результат зробленої роботи…, довкола люди, яким це необхідно, є прекрасна емоція…, а для критиків, то вони є доти, доки є продукт, який хтось за них і для них зробив, є наукові дослідження у сфері фундаментальної науки, але є сфера краєзнавства, без якої не розробиш жодний туристичний маршрут і тексту екскурсії, не створиш жодної експозиції навіть провінційного музею, якою будуть послуговуватися «великі» науковці і вбиратимуть автентичні музейні експонати на живі моделі для своїх видань… Вітаю ентузіастів Тернополя, які працюють на ниві збереження, популяризації української культури і колекціонерам теж респект за те ,що вибрали такий складний предмет колекціонування як давнє українське вбрання… молода українська держава ще не може забезпечити належного фінансування державним музеям, аби громадили такі колекції у себе… приватні колекції – це фонди майбутніх музеїв…. Респект тернополянам».
Нагадаємо, що цей проект став переможцем конкурсу національних проектів від Українського культурного фонду. Партнери проекту – Інститут народознавства НАН України з міста Львова, Етногалерея Роксоляни Шимчук, Благодійний фонд родини Демкур.
Борщівські вишиті сорочки – феноменальне явище, яке назавжди зберегло фрагменти трипільської культури. Це сорочки з використанням вибіленого домотканого полотна, переважно конопляного, чорної вовняної нитки. Вони мають простий крій та густий, щільний, переважно об’ємний орнамент, домінуючим кольором в якому є чорний, інші кольори використовують лише для обрамлення контурів.
Етнографи вважають, що до сьогодні борщівська вишита сорочка лишилися практично в первозданному вигляді, починаючи із XV ст, практично не зазнаючи впливу інших, не зовсім автентичних течій у вишивці.
Переглянути промоційний фільм, знятий під час реалізації проекту можна тут:
Як розповіла Наталя Волощук, для поповнення web-ресурсу інформаційним матеріалом влаштовано експедиційне дослідження борщівської сорочки, під час якого науковці та експерти опрацювали фонди численних місцевих краєзнавчих музеїв, музеїв середніх загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів, персональних збірок місцевих родин сіл Тернопільської та Львівської областей. Видано науково-популярний путівник сайтом про борщівську сорочку «Чорні, як рілля. Барвисті, як пам’ять» (автор – Булгакова-Ситник Л.П.), який став вагомим продовженням теми дослідження унікальних борщівських вишивальницьких технік. Містить QR-коди, зчитуючи які відповідною програмою на смартфоні, отримуються посилання на тематичні відео- та фотоматеріали.
У рамках проекту створено п’ять документальних інформаційно-просвітницьких відеофільмів, які популяризують вітчизняну культурну спадщину. У фільмах розповідається про збереження генетичного коду українців через вишиванку, а також про вишиті борщівські сорочки як особливе явище культури, пов’язане з легендами, віруваннями та мистецтвом. Безперешкодний доступ до перегляду фільмів дає змогу людям ознайомлюватися із унікальністю борщівської сорочки, бачити її красу та вишуканість, допомагає поширювати інформацію про неї у всьому світі.
«Чорні, як рілля. Барвисті, як пам’ять. Вишиваний спадок родини Демкур» складається з двох частин – «Вишиваний скарб Західного Поділля» і «Амбасадори народного бренду України у світі».
Видання знайомить читачів з унікальними борщівсько-заліщицькими сорочками – однією з найбагатших і найцікавіших колекцій в Україні етногралереї «Спадок» благодійного фонду родини Демкур з м. Тернопіль. Підготовлено за підтримки Українського культурного фонду у 2018 році у рамках реалізації культурно-мистецького проекту національної співпраці «Віртуальний простір Борщівської сорочки (Borshchiv Embroidered Shirt Virtual Space)». Український культурний фонд – державна установа, створена 2018 року з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості й суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду спрямовується та координується Міністерством культури України.
Упорядник, автор тексту – Людмила Булгакова-Ситник, літературний редактор – Вікторія Садова, макет – Всеволод Деревацький. Використано світлини – Ігора Садового, з архіву родини Демкур і Краснюк з Гусятинського і Борщівського районів, Івана Романського, сімї Вівчарик-Стецько , Кобилянських – качан із с. Стрілківці Борщівського району, Інституту народознавства НАН України, Заліщицького краєзнавчого музею
Щодо відео сюжетів, то відеосюжет «Борщівські вишивальницькі техніки» показує історію, легенди, унікальність, ареал поширення, як відтворюються зараз в живій традиції. Відеосюжет «Унікальність борщівської сорочки. Символи і знаки на сорочках» показує феномен полотна, розкрою, ниток, оздоблювальних матеріалів, містить локальні історії місцевих майстринь , розповіді від бабусь тощо.
Відеосюжет «Культурне середовище Борщівської сорочки» показує традиційний Борщівський фестиваль, як і де використовують сорочку в сучасних родинах.
Відео сюжет «Збереження спадку борщівської сорочки. Колекціонери» розповідає про відомих колекціонерів.
У документальному фільмі «Борщівська сорочка. Коріння сили» участь беруть Тарас Демкура – президент благодійної організації «Благодійний фонд родини Демкур», підприємець, благодійник; Василь Стецько – художник, місто Борщів, Тернопільська область; Людмила Покусінська – дослідниця, співавторка книги «Борщівська народна сорочка»; Вікторія Кривоніс – майстриня-вишивальниця; Майя Юркевич – голова громадської організації «Школа борщівської народної сорочки»; Марія Фурда – ткаля рекордної крайки в Україні, місто Борщів, Тернопільська область; Галина Кобилянська – директорка школи в селі Стрілківці, Борщівський район, Тернопільська область; Іван Кобилянський – Борщівський міський голова; Олександр Буценко – директор центру «Демократія через культуру», експерт з нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, м. Київ; Леся Воронюк – голова громадської організації «Всесвітній день вишиванки», авторка ідеї та сценаристка фільму «Спадок нації»; Роксоляна Шимчук – етнограф, колекціонер, галерист, дизайнер прикрас в українському народному стилі , громадський діяч, м. Львів; Людмила Юзьків – голова Борщівської райдержадміністрації; Петро Гончар – генеральний директор Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара»; Ірина Демкура – співзасновниця благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД РОДИНИ ДЕМКУР» , підприємиця, благодійниця.
Над фільмом працювала чисельна група відомих кінематографістів. Режисер фільму – Олександр Дрізь, сценарист – Ольга Джигурда. Сприяння в організації зйомок – Тернопільська обласна рада (голова – Віктор Овчарук), Борщівська районна державна адміністрація (голова – Юзьків Людмила), відділ культури, туризму та релігій Борщівської районної державної адміністрації (начальник відділу – Уляна Пасічник), Борщівська об’єднана територіальна громада (голова – Іван Кобилянський), художник – Василь Стецько, громади сіл Мельнице-Подільської зони Борщівського району, громада м. Борщів, громадська організація «Всесвітній день вишиванки» (голова – Леся Воронюк-Волошина), колектив Борщівського агротехнічного коледжу (директор – Ярослав Козій), фотограф – Тарас Хлібович, колектив Музею-печери трипільської культури «Вертеба», колектив майстринь Школи Борщівської народної сорочки, майстриня-вишивальниця – Наталія Єременко(Богдан).
Щодо віртуального музею, то його розробники, виконуючи технічні завдання, розуміли, що в першу чергу це є центр архівування зразків борщівської сорочки та їх збору ( зібрано 1 893 фотографії сорочок і їх фрагментів) для всіх потенційних відвідувачів у любій частині світу. Проектування сайту, особливо першої сторінки здійснювалося виходячи з таких міркування: відвідувач сайту, відвідавши лише одну сторінку, має отримати максимальну кількість потрібної для нього інформації, а саме про галерею, музей, кінотеку, скористатись можливістю додати свою борщівську сорочку, завантажити світлини тощо. Подальше їх використання створює нові форми представлення інформації для відвідувачів.
Безперешкодний доступ до перегляду Віртуального музею борщівської сорочки дає змогу людям ознайомлюватися з її унікальністю, бачити її красу та вишуканість, допомагає поширювати інформацію про неї у всьому світі.
