12 листопада, в понеділок, в Кременці на Тернопільщині відбудеться презентація міжнародного журналу «Зараз», який створювала німецько-українська команда фахівці та молодіжних лідерів із міст Луцька та Сєвєродонецька.
Новинам Тернопільщини вдалось поспілкуватись з одним із авторів журналу «Зараз» Максимом Тарківським, який, до речі, є уродженцем міста Кременця.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Максимм Тарківський сьогодні є дуже активним лучанином, якому не байдуже місто, в якому він проживає. Свого часу він був студентським деканом біологічного факультету СНУ імені Лесі Українки. Сьогодні Максим успішний фотограф, громадський активіст і як показує досвід в журналі «Зараз», талановитий автор.
-Максим, розкажи нашим читачам, як розпочалась твоя діяльність проекті міжнародного журналу «Зараз»?
– Від початку я планував бути лише фотографом в журналі, проте в процесі став і організатором, і автором, доводилось зустрічатись з людьми, записувати інтерв’ю. Мені дуже допомогли поради моїх колег журналістів, які були задіяні в проекті.
-Можна сказати, що завдяки участі в проекті, ти відкрив у собі новий талант, автора?
– Так, адже я вперше в житті писав інтерв’ю.
-Про, що саме твої інтерв’ю, який їх головний меседж для читачів?
– Я в своїх інтерв’ю, хотів показати, що наше майбутнє розпочалось із Майдану. Блок мої публікація носить назву «Я сам собі країна». Я відразу зрозумів, що хочу писати про Революцію гідності, адже це подія про яку треба говорити більше і завжди. Для мене це дуже близько, адже я сам брав участь в цих подіях, ми тоді відстоювали європейські цінності, боролись за правду. Я хотів написати про людей, які були на Майдані, стали учасниками АТО, сформувались як особистості й не розчарувались у своїх поглядах. Адже відомо, що були й такі, які зневірились, виїхали за кордон. Я хотів написати про тих, хто залишився тут і далі будує свою країну.
– Хто ті люди, про яких ти писав на сторінках журналу «Зараз»?
– Перша, Олеся Жуковська, медсестра-волонтер із Кременця . Цікава особистість мешканець міста Лисичанськ – Руслан Кладков. Про обох зможете прочитати в моїх інтерв’ю в журналі «Зараз». Сьогодні, Олеся проживає та навчається в Києві, в медичному університеті ім.. О.О. Богомолця. В неї була можливість виїхати за кордон, проте вона поставила для себе чітку мету жити тут і зробити цю країну кращою, рятувати життя і стати професійним медиком. Третій, це Олександр Гуч, сільський голова села Дерно на Волині. Олександр був активним учасником Майдану, був там поранений, у 2016 році удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня. Інтерв’ю проводив із ним прямо на робочому місці в сільській раді. Я став свідком його дня, бачив наскільки його поважають місцеві мешканці. Йому навіть приходилось кілька разів переривати інтерв’ю, щоб нагально, не відкладаючи на завтра допомогти селянам у їх побутових проблемах. Четверта, це Марія Доманська, луцька журналістка телебачення “Громадське Волинь”. Я її пам’ятаю, як одну з перших на Луцькому Майдані. Вона чудова журналістка, яка бере участь в багатьох проектах, розвиває луцьку журналістику і є патріоткою свого міста та справи, яку робить. За що її дуже поважаю.
– Чи задоволений ти своєю участю в проекті, що можеш сказати майбутнім читачам видання, які вперше візьмуть його до рук, в понеділок у Кременці?
– Так, дуже радий, що вдалось реалізуватись в проекті не лише як фотограф, а як і журналіст. Я познайомився з дуже класними людьми, професіоналами своєї справи. Журнал «Зараз» ми створювали протягом двох тижнів, командою тридцять чоловік. Часу було обмаль, але ми досягли своєї мети і задоволені результатом. Хочу побажати молоді брати участь в подібних проектах, не боятись реалізовувати свої ідеї й творити щось нове. Також запрошую усіх на презентацію журналу «Зараз», яка відбудеться в місті Кременці, 12 листопада о 16.00 в Кременецькому районному будинку культури, вул. Шевченка, 58.
Журналу «Зараз» не було б без підтримки німецької медіа організації FROH! та українських партнерів NGO Youth Platform \ ГО “Молодіжна Платформа”, ГО “Центр Візуальної Освіти” \ Center of Visual Education, ГО “Сєвєродонецька молодіжна рада”. Фінансувався проект Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини.
Інформацію про захід у Кременці.
Електронна версія журналу «Зараз»
СпілкуваласьТетяна Яцечко-Блаженко