Трагічна історія загибелі 20-річного Володимира Солтиса із села Плебанівка Теребовлянського району на аграрному підприємстві «Колос-2» набирає несподіваних обертів, – пише НОВА…
8 червня цього року молодому працівникові перерізало горло листом бляхи, врятувати його не вдалося. Більше трьох місяців триває розслідування справи, та поки що нікому не оголошено підозри, не проведено необхідних експертиз. Батьки загиблого хлопця вважають, що розслідування затягують, бо ніхто з керівництва підприємства — ні власник Степан Никеруй, ні підрядник Юрій Парамей не хочуть брати на себе відповідальність за те, що сталося. До того ж відомо, що це вже друга за рік смерть на цьому підприємстві. Та днями стався інцидент, який втягнув сторони справи у ще два провадження — «хуліганство» та «погроза вбивством». Кримінал на цей раз «шиють», як би це не видавалося дивним, матері загиблого Любі Солтис. Представники підприємства «Колос-2» звернулися до поліції з відповідними заявами. Слідчі нині з’ясовують, чи мали місце факти, про які вказують працівники підприємства. Пані Люба вважає звинувачення на її адресу безпідставними, каже, що готова давати будь-які пояснення і приходити в суд, щоб довести, що ні в чому не винна.
Перегляньте також:
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
— З мене хочуть зробити мало не терориста. Все це — навмисна кампанія людей Никеруя, аби змусити мене мовчати, залякати. Вони хочуть, щоб я припинила добиватися правди в розслідуванні. 11 вересня на підприємство «Колос-2» прибули слідчі з Тернополя, щоб вилучити деякі матеріали, необхідні для встановлення обставин загибелі мого сина. Ми тривалий час клопотали про проведення таких дій, тому приїхали під підприємство, щоб бодай з дороги побачити, що буде відбуватися на території, чи все буде за законом, чи власники підприємства раптом не зустрічатимуть правоохоронців із «хлібом-сіллю», — каже Люба Солтис. — Слідчі працювали в приміщенні, на подвір’ї стояла озброєна охорона. Ми під’їхали своїм синьо-жовтим бусом, думаю, на підприємстві відразу зрозуміли, хто це. Сиділи в автомобілі, спілкувалися. Мій син Назар взявся знімати на телефон, як підприємство охороняють озброєні люди. «Ось як посилено охороняють Никеруя, а життя мого брата ніхто не оберігав…» — коментував собі. Його дії не сподобалися працівниці, яка обходила територію, і вона почала обзивати сина, нецензурно висловлюватися, а потім показала йому… середнього пальця. Ніби навмисне почала роздмухувати конфлікт. Її підлі слова я ще стерпіла, а непристойний жест неабияк зачепив мене. Яке вона мала право так з нами поводитись?! Я вийшла з авто. «Не ображай моїх дітей! Тут мій син загинув…» — звернулася я до неї. Між нами виникла словесна перепалка. «Син помер. Нема чого їздити сюди», — по живому «різонула» мене. «Помер? Ще маєте совість таке говорити?» — обурилася я. Я втратила дитину, а вона взялася мені душу розривати… Далі я хотіла дістати телефон, щоб зняти цю жінку на камеру, і випадково знайшла в сумці дитячий іграшковий пістолет мого наймолодшого сина, який кілька днів перед тим заховала він нього. «Ви охороняєте Никеруя з автоматами. На відміну від вас, я не маю такої зброї, хіба що оцей іграшковий, але я готова стояти до кінця за правду!» — сказала їм і показала той «пістолик». «Віддайте!» — сказав один із охорони. «Не бійтесь, це лише іграшковий…» — сказала і віддала їм у руки, щоб пересвідчились. Далі я стала на коліна і в розпачі благала їх зізнатися в усьому, як було того трагічного дня, коли загинув мій Володя. На хвильку виглянув Никеруй і відразу сховався в приміщенні. Після того вийшли три працівниці, здається, з бухгалтерії. Вони почали цинічно стверджувати, що Никеруй ні в чому не винен, що мій син не був їхнім працівником, а лише «вільновходячим». Це мене ще більше розлютило. Усі знають, що Володя роками там працював на висотних роботах, піднімався без страхівки на сорокаметрову висоту, бо там ніхто не дбав про безпеку працівників. «Відкрийте мені прохідну і я теж вільно зайду, розпишуся по техніці безпеки…» — намагалася довести, що їхні «аргументи» абсурдні. Обурився і мій син Назар, який теж там працював: «Та я без страхівки почепив ось той прапор над підприємством. А ви тепер все перекручуєте…» «Чому Никеруй уклав угоду з Парамеєм, якщо останній не мав дозволу на висотні роботи?» — запитала я «адвокаток» підприємця. Одна пані повернулася і пішла, інші продовжили доводити своє. Так, я теж не мовчала і не вибирала слів, бо вони добряче дістали мене своїм лицемірством, проте я не погрожувала їм. Сказала лише, що якщо хтось бреше, що на підприємстві був порядок щодо техніки безпеки, виправдовує винних у загибелі мого сина, то нехай не забуває, що жодна моя сльозина просто так не капає. Вони, безсердечні, взялися ворушити моє горе… Чому до нас не вийшов власник підприємства? Я маю що його запитати. Натомість до мене, ніби до злочинця, викликали… поліцію. Мене запросили до відділку дати пояснення. Протокол про «хуліганство» я не підписала, бо вважаю, що ні в чому не винна, навпаки — мене підступно спровокували на емоції. А за кілька днів, 17 вересня, мене викликали до поліції і вже повідомили, що проти мене порушили ще й кримінальне провадження за ч.1 ст. 129 ККУ — погроза вбивством. Я була шокована! У заявах підлеглі Никеруя вказали, нібито я погрожувала їх… зарізати. Так, вони хотіли б кинути мене за ґрати, щоб «зам’яти» справи про загибель на підприємстві мого сина та ще одного хлопця, але їм це не вдасться. Я не ішла з ними на перемовини, не піддалася на пропозиції взяти гроші, тому вони іншим способом намагаються тиснути на мене. Я відстоювала і буду відстоювати справедливе розслідування загибелі мого сина та покарання винних. Біля труни Володі я це пообіцяла. Нехай «шиють» мені які завгодно статті — колись будуть відповідати й за це. Дивує те, що коли після загибелі мого сина нам погрожували по телефону, ніхто навіть не брався розслідувати це, коли за нами щовечора стежили невідомі люди біля нашої оселі — це теж не цікавило правоохоронців, а тут проти мене відразу порушили дві статті. Нічого, я сильна, все витримаю. Не здамся!
«НОВА…» зателефонувала на підприємство «Колос-2», щоб узяти коментар з приводу останніх подій, але нам традиційно повідомили, що керівника немає на місці, а номер його мобільного не дають.
Заступник начальника, начальник слідчого управління Головного управління національної поліції в Тернопільській області Володимир Галевич:
— Повідомлення про трагічний випадок на підприємстві «Колос-2» внесено до ЄРДР за ч.2 ст.272 ККУ — грубе порушення законодавства про охорону праці. Загиблий хлопець був залучений підрядником для виконання певних робіт. У рамках вказаного кримінального провадження матір загиблого хлопця визнана потерпілою. Ми їй надали можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження. На даний час проведено необхідні слідчі дії для того, щоб прийняти кінцеве рішення у кримінальному провадженні, а саме — повідомити про підозру. За ст. 272 ККУ передбачене покарання до семи років позбавлення волі.
Відповідальність буде нести особа, яка відповідала за техніку безпеки. Деталей розголошувати не можу, оскільки триває слідство.
Нещодавно під час проведення слідчих дій щодо кримінального провадження на підприємстві (ми виконували ухвалу суду про тимчасовий доступ до документів), до території прийшла потерпіла, мати загиблого хлопця. Її дії викликали певну реакцію осіб, які звернулися з заявами до територіального відділу поліції на цю особу. Ми проаналізували вказану заяву, вивчили матеріали і прийняли рішення про внесення відомостей до ЄРДР. За цим кримінальним провадженням триває досудове слідство.
