Дана ікона була доставлена в церкву за особистого сприяння декана Теребовлянського деканату УАПЦ, митрофорного протоієрея, настоятеля храму Рівноапостольного князя Володимира о. Володимиром Якубишином і буде перебувати там включно до 23 червня 2018 року.
Історію цього святого знає багато людей, вона вражаюча і в той же час проста. Димитрій народився 8 листопада біля 270 року в місті Солунь, або як ще його називали, Фессалоніки, сучасна ж назва якого Салоніки в Греції. В ті далекі часи нова віра, християнство, переслідувалася римською владою і фактично, якщо сказати по сучасному, була в підпіллі. Все ж батьки його були таємними християнами і охрестили сина. Батько Димитрія займав важливий пост від влади, був проконсулом. Після смерті батька, досягши повноліття, молодий чоловік вступає на посаду батька з волі тодішнього імператора Галерія Максиміана, який навіть не підозрював про справжню сутність нового посадовця. Повернувшись додому, Димитрій відразу оприлюднив відкрито про своє християнство і почав проповідувати Христову віру перед мешканцями міста та викорінювати язичество римлян. Автор життя святого Дмитра Метафраст каже, що він став для Фессалонік у своїй безмежній вірності Спасителю «другим апостолом Павлом», бо саме «апостол народів» колись заснував в цьому місці першу громаду віруючих (1 Сол., 2 Фес.).
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Коли ж імператор дізнався про діяльність та вплив Димитрія, то вирішив знищити не лише його, а й місто в якому той жив. Димитрій до цього був готовий і віддав наказ своєму вірному помічникові роздати все із свого маєтку убогим, сказавши: «Розділи багатство земне між ними — будемо шукати собі багатства небесного», а сам віддався посту й молитві, готуючи себе прийняти вінець мученика. Коли імператор Максиміан ввійшов у місто й викликав до себе Дмитра, останній сміливо визнав себе християнином і засудив марність римського ідолопоклонства. Далі – в’язниця, потім мученицька смерть. На світанку 8 листопада (за старим стилем 26 жовтня) 306 року в підземну в’язницю явились кати й пробили святого Дмитра списами.
Тіло святого великомученика Дмитра було викинуто на їжу диким звірам, але побожні солуньські християни взяли тіло й поховали його. Геройську віру св. Дмитра прославив Господь Бог не тільки різними дивами після його смерті, але також нетлінністю тіла та мироточивістю. Через 100 років, відкривши труну Димитрія, було виявлено, що його тіло нетлінне, а його кості видавали пахуче миро-олій, яке зціляло недужих.
За часів святого рівноапостольного Констянтина Великого (306—337) над могилою святого Дмитра було збудовано Базиліку Святого Димитрія у місті Салоніки, яка нині перебуває під охороною ЮНЕСКО.
Під час Богослужінь в Теребовлянській УАПЦ Св. Володимира о. Володимир розповідає дану історію і обов’язково додає: «Шанування великомученика Дмитра почалось відразу після прийняття хрещення Київської Русі. На початку 70-х років XI століття був заснований Дмитрівський монастир у Києві, відомий нам пізніше як Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир. Побудував монастир син Ярослава Мудрого великий князь Ізяслав, у хрещенні одержавши ім’я Дмитро. Пам’ять святого Дмитра Солуньського з давніх часів була пов’язана з подвигом воїнів, патріотизмом і захистом рідної землі. Тому ми й привезли цю ікону до нас, привезли для того, щоб наші віряни молилися за долю України, за її спокій та мир, за всіх бійців ЗСУ, які борються із супостатом на Сході, за кожного з них. А також кожен може щирою молитвою та звертанням до Бога, до цього святого-великомученика зцілитися. Але пам’ятайте, що це може статися лише з тим, хто твердий у своїй вірі! Далі дана ікона з мощами помандрує до церков сіл Острівець, Гумниська та інших».
Віктор Аверкієв
