За безтурботною усмішкою цієї жінки із зовнішністю кінозірки ховається непроста життєва доля. Вона запалює своєю енергійністю і надихає бачити прекрасне. Бо саме це є одним з її дарів від Бога. Жінка відкрита до людей, світу. Її безпосередність та щирість відчувається з першого слова в діалозі. Багато-хто нею захоплюється, хтось намагається копіювати, а дехто навіть заздрить її успіхам та досягненням. Проте нікого її роботи не залишають байдужими. Знайомтесь – дизайнер та майстер вишитого одягу, чудова дружина та мати двох синочків Іванна Сивак.
![null](https://admin.tenews.te.ua/uploads/600x400/2018/06/07/180e3b4ea8d43d3a94bcb498a3127254.jpg)
Перегляньте також:
- Всі пільги на проїзд залишаються: у Тернополі змінюється тариф на транспорт, який не буде більший, ніж в містах заходу України
- Під час довгих відключень світла більше 17 годин воду отримає лише частина тернополян, – ЗМІ
Вона знайшла час для інтерв’ю, хоча це їй зробити було дуже непросто. Майстриня багато працює, також на її плечах лежить робота по домогосподарству та опіка над малими дітьми.
– Іванно, ваша сторінка у Фейсбуці привертає увагу яскравими барвами. Очі розбігаються від такої кількості красивих вишиванок. Як ви прийшли до цього свого захоплення?
– Почнемо з того, що за освітою я філолог, але спробувала себе вже у багатьох сферах. Все, до чого я бралася, вправно вдавалося. Я людина, яка не стоїть не місці чи пливе за течією, мені цікаво проявляти себе, випробовувати, тим більше, що у світі стільки незвіданого і цікавого. Не скажу, що мені легко все вдається, але я людина слова і діла, якщо взялася за щось, то доводжу справу до кінця. І я ніколи не зупиняюся на чомусь одному, а завжди шукаю щось нове, цікаве. Адже життя надто коротке та швидкоплинне, тож треба прожити його з користю для себе і світу, достойно і з гідністю!
Я впевнена, що кожній людині Богом даний якийсь талант, декому й не один, лише треба або час, або глибше в себе зазирнути, щоб його віднайти і ним скористатися. До сьогоднішнього дня я змінила багато професій. Пробувала себе в ролі (чому саме ролі? Бо життя – це театр, а ми в ньому актори) офіціантки, продавчині, бухгалтера, була пакувальницею подарунків, також пробувала себе в ролі акторки, моделі, дизайнера інтер’єру, працювала флористом та педагогом. Також багато років (приблизно півжиття) співаю в церковному хорі. Впевнена, що це ще не кінець! (Сміється, – авт.). Окрім того, я займалась художньою фотографією, найбільше до вподоби знімати дітей. Хоч їх і важко фотографувати, але мені подобається.
![null](https://admin.tenews.te.ua/uploads/full_size/2018/06/07/17b1324fa420ed54779dede4927c7f3c.jpg)
![null](https://admin.tenews.te.ua/uploads/full_size/2018/06/07/f7d4d8b3738010567dfce61ce8195184.jpg)
– Тобто вам більше до душі творчі заняття?
– Так, творчість – це однозначно моє! До вишивання душа лежала ще в юні роки. Моя бабуся мала хист до цього, і мати розказувала, що вона теж вміла дуже красиво поєднувати кольори, використовуючи їх у цікавих орнаментах. Мабуть, генетично це передалось і мені. А моя прабабуся була чудова швачка і шила в селі й жінкам з довколишніх сіл вбрання! Тому можна сміливо сказати, що є щось таке і в мене від них.
У дитинстві я дуже хотіла бути акторкою, співачкою чи моделлю. Тобто вже тоді хотілося бути в центрі уваги, щоб мені аплодували, сцена вабила мене. Та зірки стали по-іншому!
– Можливо, у майбутньому ще спробуєте себе й у кіноролі? Тим паче, зовнішність у вас відповідна.
– Життя непередбачуване, хтозна. Ніколи не кажу «ні». Але на все свій час. Час розкидати каміння минув, і безтурботною мрійницею я вже не є. Я реаліст, людина, яка ставить перед собою цілі і йде до них. У мене є сьогодні і завтра, а завтра невідомо яке буде і що життя мені приготувало, які випробування, злети чи падіння. Треба каміння вже збирати!
– На цьому етапі вишивання – головне ваше захоплення?
– Так. Усе почалося з того, що мав народитися мій молодший син Адам і я захотіла одягнути нас усіх у вишиванки на чин хрещення. Отже, першою моєю роботою була сорочка для чоловіка. Вона створена за авторським дизайном і взором. Пригадую, вона полонила серце не одної серйозної майстрині, навіть музейні знавці не проходили повз без уваги. Потім вишила сорочку для старшого сина Максима, далі – красивий, насичений костюм для себе і комплект для хрещення для ще ненародженого синочка. Отож, згодом захотілося більшого, і я спробувала вишити собі взуття – й воно теж сподобалося багатьом. Потім почали з’являтися перші замовлення. І тепер, за три роки, мої вироби носять не лише в Україні, а й у Штатах, Італії, Іспанії, Німеччині, Голландії, Бельгії і Канаді. Я дуже «вогняна» і запальна людина, тому без діла просто сидіти не можу. Все вперед і вперед, і тільки вперед!
![null](https://admin.tenews.te.ua/uploads/600x400/2018/06/07/633bda3b219e7afe612f6ac4ede58fc8.jpg)
– Ваші роботи – це не звичайні вишиванки. Вони неповторні, усе підібрано по стилю.
– Коли мене просять: «Візьми мені відший те, що вже хтось колись таке вишивав», – я відмовляю або намагаюся переконати людину, що спробую створити саме його річ, одну, яку ніхто не зможе повторити. Люди погоджуються і віддають все в мої руки. І я творю! З великим задоволенням та любов’ю.
– Тобто, голкою і нитками ви малюєте, як художник?
– Так, я дуже багато імпровізую. Напевно, в цьому і є моє, те, по чому впізнають мою річ, моє авторство. Я ледь не щодня отримую листи у вигляді висміювань, чи то критики за те, що я не є майстром, і що речі, які я роблю є нічим іншим як «безталанним примітивізмом». Що ж, і критика мусить бути. Адже люди різні, і це було б дивно і неприпустимо, якби планета була заселена людьми, які думають однаково і мають однакові вподобання.
Свої взори я імпровізую. Звичайно, користуюся й інтернетом, і там теж багато чого можу запозичити, але в мене є багато речей, які я сідаю, беру голку, полотно і просто малюю волошку чи якісь бохо-мотиви. І це в мене виходить значно краще, ніж малюнок пензлем на папері. Так і народилася моя творча цитата: «Я ВІЗЬМУ В РУКИ ГОЛКУ І ЦІННИМ ЗРОБЛЮ ПОЛОТНО»!
![null](https://admin.tenews.te.ua/uploads/full_size/2018/06/07/171b32445fe8dacfff03891e67090b61.jpg)
– Як ви відкрили в собі такий талант?
– Я не хочу себе возвеличувати, бо я тут якась занадто ідеальна виходжу (сміється, – авт.), але є люди, мої поціновувачі, які часто кажуть, що мої роботи – унікальні і, цитую: «Вашими руками, Іванно, малює Бог!» І я впевнена, що так і є. Бог подарував мені таку можливість, за що я Йому безмежно вдячна.
– Натхнення вишивати є завжди? Де черпаєте його? Звідки ідеї?
– Різні дні бувають, але вишивати хочеться завжди. Є дні, коли просто не можу без цього! Єдине, коли не хотілося вишивати – це в перші місяці вагітності, і це, я думаю, нормальна допустима забаганка кожної жінки у такому цікавому стані (сміється, – авт.).
– Можливо, через те, що, кажуть, вагітним не можна вишивати?
– Я віруюча людина, і в жодні забобони, в тому числі й пов’язані з вишиванням, не вірю. Я не дотримуюсь їх. Наприклад, всі майстрині пишуть, що в четвер треба починати нове вишиття. Я починаю роботу негайно, якщо це потрібно. Я роблю «на вчора». І тим людям, які зі мною співпрацюють, мабуть, дуже складно, бо я – воїн, людина з наганяєм у руці. Я дуже вимоглива до себе і до тих, хто в моїй команді. Ну ось така вже я є, працюю, падаю ,підіймаюсь і далі йду! (Сміється, – авт.).
– За скільки часу найшвидше ви вишивали роботу?
– Залежить від різних обставин. Було таке, що я не могла ніяк дошити комірець, а потім сіла в один вечір і вишила. Натхнення звідки черпаю? Природа – це ідеальне джерело натхнення! Квіти, захід та схід сонця, небо, крила метелика чи шерсть леопарда – натхнення є довкола, лишень зупинись і придивись. Якщо не знаєш, які кольори підібрати, дивишся на квітку, і там все є. Серединка, пелюстки, листок – і маєш гаму кольорову.
Також буває, що лягаю ввечері спати і мені може блиснути якась гама кольорів. І я одразу беру свою кольорову мапу (карта з нитками) і відтворюю по пам’яті, записую, бо на завтра можу забути і вже побачу якусь нову гаму.
Ідея в мене народжується вже в крамниці, коли бачу мереживо, нитки, тканину. Вони на мене самі дивляться. Обираю лише натуральні і якісні матеріали. Я перфекціоністка і ЛЮБЛЮ ВСЕ ПРЕКРАСНЕ.
![null](https://admin.tenews.te.ua/uploads/600x400/2018/06/07/f83167fd6b4eba3747d2be444e185101.jpg)
– А яка ваша ідеальна вишиванка? Ви вже створили її?
– Ідеальна вишиванка – це всі мої роботи, адже всі вони мною викохані! Думаю створити собі сукню, вона має бути надзвичайна! Я мушу зібратися з силами і багатьом відмовити, щоб зробити собі оцю свою ідеальну сукню, яку я бачу. Не хочу детально розповідати наперед, але вона має бути довга, біла, лляна, легка, повітряна і яскрава. Точно не знаю, але скоріш за все, це будуть елементи борщівської вишиванки на сучасний лад. Це буде, однозначно, неформат, вишиванка не 21-го сторіччя, а 31-го в поєднанні кольору не скажу якого (сміється, – авт.).
– Чи прислухаєтесь до моди, створюючи вишиванки, а, може, сама диктуєте моду?
– «Я сама – мода, а стиль – мій бойфренд» – улюблена моя фраза щодо моди. Я живу і творю в сучасному світі. Більше того, мій замовник вибагливий, з почуттям стилю та смаку, тому в цьому питанні ми добре розуміємо одне одного. Люди мені довіряють, віддають усе в мої руки, і я викладаюся на повну. В результаті задоволені і вони, і я. Намагаюся «відчути» людину. І все виходить!
– Чи рідні підтримують ваше захоплення?
– Так. Найперше, хто допомагає – це чоловік. Возить по крамницях, бавиться з маленьким Адамом, коли треба, розуміє. Ми – сім’я, єдине ціле. Тому в цьому мені також дуже пощастило!
![null](https://admin.tenews.te.ua/uploads/600x400/2018/06/07/8603bbb8cf5382197a7cb7d4373bc096.jpg)
– Ви щаслива людина?
– Так, я абсолютно щаслива, тому що маю чудову сім’ю, власне житло, хліб, воду, повітря і клаптик тканини, на якій вже завтра народиться щось нове й цікаве.
– Яким є ваше життєве кредо?
– Підкова ніколи не принесе тобі щастя, допоки ти не приб’єш її до свого копита і не почнеш працювати! Тобто, щоб чогось досягнути, потрібно працювати, вірити у свої можливості і не боятися пробувати, починати!
– Чи є у вас мрія?
– Звичайно, людина не може жити без мрій. Мрію створити свою крамничку в автентичному стилі. От у дитинстві я часто їздила в село до бабусі, там було все таке старовинне! Така старенька хата, кужіль, старий бамбетель, рушники на образах, невтомні руки моїх дорогих… Я там була дуже щаслива! Це все хотілося б перенести у свою майстерню, цей дух старовини і такої магії авентики! От щось подібне я планую створити і спокійно собі працювати. Вірю в Бога, вірю в свої сили та вірю в дива! (Посміхається, – авт.).
– Ви – неймовірна жінка. Дякую за цікаву і відверту розмову і щиро бажаю, щоб чудеса у вашому житті ставалися якнайчастіше, бо дива трапляються з тими, хто у них вірить.
Розмовляла Лілія Лобур.
![null](https://admin.tenews.te.ua/uploads/600x400/2018/06/07/6e46a2bfb7e0c7c6807b21cea25fdb92.jpg)
![null](https://admin.tenews.te.ua/uploads/600x400/2018/06/07/9a229ae5b7401dd98fce3acfc3274366.jpg)
![null](https://admin.tenews.te.ua/uploads/600x400/2018/06/07/1e62763bc98120ac4bd7d411482cbf3b.jpg)
![null](https://admin.tenews.te.ua/uploads/600x400/2018/06/07/dffa6d5ed93cbe58e640bb81294592ab.jpg)
![null](https://admin.tenews.te.ua/uploads/600x400/2018/06/07/72bffb1940b19325a43be89afd7d998a.jpg)
![null](https://admin.tenews.te.ua/uploads/600x400/2018/06/07/a56f6d097b1d58d9fe1ca1fd161e4c6e.jpg)
![null](https://admin.tenews.te.ua/uploads/600x400/2018/06/07/fd77ec23a4192a11803258553caf57df.jpg)
![null](https://admin.tenews.te.ua/uploads/600x400/2018/06/07/0fce51a9c29e358cc1519ae0a0d5718d.jpg)