Якщо позаду лишився невдалий шлюб, потрібно зібратись із силами і рухатись далі. Щоб не «зависати» в минулому, варто знайти хобі чи вподобання. Якщо ще не все втрачено, експерти радять поборотися за сво стосунки, пише сайт 20 хвилин.
Розлучення…Як пережити і знайти силу рухатись далі, як не стати запеклими ворогами зі своїми колишніми партнерами? Історій безліч, кожна по-своєму особлива, тому і єдиного рецепту щастя для всіх не існує. Взяти чарівну «пігулку», щоб забути минуле, не вийде. Але якщо прагнеш бути щасливим – треба йти вперед. За інформацією Головного управління статитики в Тернопільській області, упродовж 2017 року зареєстрували 6025 шлюбів. А от розлучень було 2842. Це попередня інформація.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
На думку ж соціолога Людмили Слюсар, кількість розлучень в останні роки зменшується, найменша їх кількість – в Західній Україні. Про це спеіаліст розповіла в інтерв’ю телеканалу ZIK.
На Заході розлучень менше
– Вважається, що більш традиційною поведінкою у нас відрізняються західні регіони, – ідеться в матеріалі на сайті zik.ua. – Але не в тому плані, що у них вище рівень шлюбності – у нас досить високий рівень і на півдні України. Тут справа в формі шлюбних союзів. Саме в західних областях, оскільки там більш традиційна модель поведінки, в більш ранньому віці одружуються, менше незареєстрованих шлюбів за даними перепису (за вибірковими дослідженнями порівнювати області досить складно). Там вище народжуваність і там менше розлучень. Тому що у нас досить високий рівень розлучень в країні, це сформувалося ще в 70-і роки, за часів Радянського союзу. І, фактично, ця традиція нестійкості шлюбів зберігається – у нас легко йдуть на укладання шлюбу, але і шлюб потім легко розпадається» – говорить Слюсар.
Є други, а є вороги
Cценаріїв розриву стосунків є безліч. Одні тернополяни розходяться по-мирному і залишаються ліпшими друзями, інші стають запеклими ворогами.
Ми з чоловіком розлучились шість років тому. Він мене зрадив, – розповідає Вероніка. – Спочатку був осад на душі, тим паче, що пішов до ліпшої подружки. А потім я переосмислила все і зрозуміла, що треба жити по-новому. У нас спільна донька, їй вже виповнилось 14. Мусимо миритися з колишнім, аби вона не відчувала дискомфорту, бо батьки розлучились та менше страждала. Я вже вдруге одружилась, та з першим чоловіком спілкуємось, як друзі. Рішення щодо виховання доньки приймаємо спільно. Він вже пошкодував про свій вчинок, але час не повернеш назад. Усі можуть помилятися…
А от інша жінка Оксана каже, що зі своїм екс-коханим друзями тепер бути не можуть. Причина – несплата аліментів.
– За п’ять років, відколи ми вже не в шлюбі, я мушу випрошувати гроші для нашого ж сина, – каже вона. – Усе добре, що було між нами, зникло. Натомість залишилась взаємна неприязнь та образа.
Для когось розлучення таки стає мало не вироком на все життя. Пошук винного, саморуйнування, програвання в голові одних і тих самих ситуацій: як би можна було діяти по-іншому, що сказати, що зробити, «зависання» на роки у власному болю і безнадії, гніву і докорах – ось такі симтоми. Як з ними боротись, розповіла сімейний психолог Наталія Гаєвська. – Одні люди запитують: «Як він (вона) міг так зі мною вчинити? Що зі мною не так?…» Для одних – це заклик до дій: боротися, доказувати, хто правий, а хто ні, ділити майно і дітей. Стінка на стінку. Іскри летять у всі боки, погрожуючи спалити все те, що ще вціліло… А для когось – довгоочікуване полегшення, коли виходиш в ніч з легкою сумкою, куди вмістились не лише всі речі, але і спогади, ілюзії, втрачені мрії, все те добре і погане, що було і вперше за довгий час навіть крізь пекучий біль десь в районі серця відчуваєш полегшення, чуєш спів пташок, вдихаєш свіжість нічного повітря і врешті решт відчуваєш землю під ногами. Можливо, вперше за багато років. Нарешті все скінчилося…Нарешті…
Треба знайти точку «неповернення»
Найважче, за словами психолога, знайти «точку неповернення». Це поняття досить активно використовується в авіації, до речі.
– Коли літак спалює більше половини пального і вже не може повернутися в пункт, з якого вилетів. Так і в стосунках. Ми також в якийсь момент можемо пройти власну «точку неповернення», коли назбиралось так багато образ, недомовок, болю, зрад, брехні, що повернутися назад до нормального життя стає просто не можливо. Це тоді, коли «я не зможу з цим жити», «з мене досить», «я зробив (зробила) все, що міг», «я більше не бачу нашого майбутнього» тощо, – продовжує вона. – Напевно, тоді є сенс розійтись кожному в своє життя. Коли є нав’язливе відчуття, що, як іржа, роз’їдає з середини всі нутрощі: «я їй (йому) цього ніколи не зможу вибачити», «мені так важко з тобою», «я спробувала (спробував) все, що було в моїх силах, але без результатно», то чи варто продовжувати?.. Кінь здох – злазь…
Втікати від власного болю?
Розлучення – це завжди про втрату. Як би ви не розходились: мирно, полюбовно, чи зі скандалами і биттям посуду, взаємними звинуваченнями. Це завжди втрата частинки себе. І часто порожнечу відразу хочеться чимось заткнути – роботою, новими стосунками, подорожами, надією… Втікати по-дальше від власного болю і відчаю, гніву і люті, безсилля…
Експерт радить не рубати по гарячим слідам, а зупинитися і обдумати свої дії. За її словами, у такі моменти варто зупинитись навіть, якщо в кишені вже лежать квитки на літак, а біля дому чекає таксі, щоб завезти в аеропорт, чи то в нове-старе життя…
– Дуже важливо зупинитися, озирнутися назад, щоб дати собі шанс нарешті все залишити позаду. У минулому. Як погане, так і добре. Щоб новий світанок нарешті подарував надію на майбутнє, – зауважує спеціаліст.
Потрібно боротися за себе
Буває, що після розлучення – наче в прірву. Є люди, які не уявляють свого життя без своїх екс-партнерів, але ті, на жаль, не оцінюють того. Хтось готовий на все, аби повернути свого чоловіка чи дружину. Як зарадити? Усе досить індивідуально, стосунки можуть бути заплутаними, ранити і одночасно дарувати надію.
– Перш за все, потрібно подбати про стосунки самим із собою. Інакше можна зійти з дистанції на самому початку лише через те, що хтось, нехай навіть дуже близька людина, не зацінив тебе, твою зовнішність, особистість і почуття! Потрібно боротися за себе: за себе успішну (успішного), не йдучи з роботи, не кидаючи навчання, не змінюючи плани і цілі, працюй зі всіх сил далі, щоб б там не відбувалося за бортом. Бери штурвал у свої руки і самостійно виводь свій корабель до омріяного берега. Без варіантів! Ніхто тебе не пошкодує. Ніхто і близько не підійде до тебе, коли ти будеш нещасною людиною, жалюгідною і сповненою відчаю. Викинь з голови цю дурню, що хтось з’явиться і врятує тебе від самотності, розпачу та й взагалі змінить все твоє життя! Є лише одна людина, яка може це зробити, вона – ти.
