Цікава закономірність. Яке б свято не наближалось до нашого міста, багатьох тернополян охоплює особлива ейфорія. Вони намагаються тоді всіх здивувати в особливий спосіб: роблять якісь написи, чіпляють де завгодно як не гірлянди, то щось, що нагадує смайлики (залежно яке свято), фарбують, малюють, пишуть. У хід йдуть дерева, стіни будинків, паркани, дороги.
Ось і цього року. Час злетів блискавично, ніби вчора ще був Великдень, а на календарному листку вже інше церковне свято – Зіслання Святого Духа (зелені свята – по народному). І саме у ці дні (ЩЕ Й ДОСІ!) на перехресті вулиць, що навпроти «Годинника», де призначають зустрічі (якщо йти у напрямку Катедрального собору) червоніє на асфальтовій дорозі великий напис «Христос Воскрес!». Я коли там йшла, то буквально спіткнулася об нього. Бо зараз, на початку літа, виглядає цей сакральний символ християнства, звісно, недоречним. Але ще й тому, що під ногами. Мене приголомшило: всі, хто переходили дорогу, на жаль, не обходили Його… а топтали – човгали, як ніби Його там і нема. Ось іде старший чоловік. Я кажу йому: «Ви хоч бачите, куди стаєте ногами?». На що той незадоволено буркнув, мовляв, у нього поганий зір. І що ви думаєте, не звернув, так і пішов. Потім перейшла якась дівчина, потім хтось переїхав велосипедом.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Фото: Валентина Семеняк
Фото: Валентина Семеняк
Дивлюсь, неподалік журналісти беруть інтерв’ю у перехожих. Підійшла, прислухаюсь: опитування – як ви ставитеся до пальмової олії. Кажу їм, хочу підказати вам гарну тему, підвела до вищезгаданого місця. Обіцяли зайнятись цим. У мене ж запитання на загал: невже тоді, коли це малювалось, перепрошую – під самісіньким носом у всіх – бо ж у центрі, ніхто не здогадався з дорослих підказати креативним молодим людям (а хто ж іще це міг зробити?), що писати подібні написи та ще й фарбою – «стелити» під ноги, це не просто духовне невігластво, це… Гаразд, що думатимуть і що думають з цього приводу гості нашого міста? Мені навіть страшно подумати про таке: адже зовсім поряд від цього місця проводяться всілякі пивно-гастрономічні фестивалі, які не додають його відвідувачам тверезості і які потім… Ви розумієте, про що я?Який же після цього Тернопіль із його брендом про файність? Це ж і гості відомого травневого мистецького фестивалю «Ї» також ходили (сподіваюсь, не через, а повз напис) – на презентації до книгарні «Є». Звісно, авторів того писання вже не знайти, та й навряд чи хто з них проявить порядну сумлінність та й у якийсь спосіб «ліквідує» зроблене. Якщо ж ні, то, може, хоча б, котрась із молодіжних організацій (он їх скільки у нас!) проявила б громадянсько- християнську позицію і витерла б напис. Бо Тернопіль останнім часом все прославляє себе як не найдовшою ковбасою, то найбільшим салом, то ще чимось, а тут такий ляп. Давайте поміркуємо разом, як це зробити практично, аби не виглядати посміховиськом перед всеньким світом? Якщо ж бути файними, то, мабуть, треба бути файними у всьому. Чи ви так не думаєте?
Валентина Семеняк
