6 травня, в рамках проведення мистецького фестивалю «Ї» на одній з локацій відбулась дискусія під назвою «Родинні історії з білими плямами, або для чого дивитись на історію ХХ століття очима пуделя»
Як розповідає авторка, колись вона мала непогану роботу в IT- компанії і дана проза є чимось новим для комунікації.
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
– Я для себе зрозуміла, чому не пишу поезії, бо там важливий голос. В мене свого голосу немає, а в поезії важливо знайти інтонацію,- каже Вікторія Амеліна, – Для мене погляд пуделя в книзі первинний, я мала історію в голові, але вона змінювалась від того, що я бачила. Ця книжка про родину, яка не говорить одна з одним і там говорить собака.
Головний герой роману полковник радянської армії, який служив за Союзу. Це книжка про втрату ідентичності і її пошук. Події відбуваються від 1991 до 2005 року, все, що відтворено в ті часи залишається актуальним і зараз.
– Цією книжкою я намагаюсь об’єднати образ Львова, об’єднати сучасну і радянську історію. Коли мене запитали чи Львів є пострадянським містом, я сказала що – так, звичайно, бо, якщо ми відділяємо міста – це дивне чорнобіле бачення світу.
Німець Надя
