2 квітня виповниться три роки, як посаду голови Тернопільської обласної державної адміністрації обійняв на той час народний депутат Степан Барна. Багато скептиків вважали, що молодий громадсько-політичний діяч не справиться з покладеними на нього державою обов’язками, тому у скорому часі його замінять. Однак Степан Степанович своєю наполегливою працею довів, що молодість може бути плюсом, а не мінусом на цій високій державницькій посаді. Про головні здобутки, кадри, які не завжди встигали за непосидючим головою ТОДА, та багато іншого – у відвертій розмові тижневика Номер Один з тернопільським губернатором Степаном Барною .
Перегляньте також:
- Всі пільги на проїзд залишаються: у Тернополі змінюється тариф на транспорт, який не буде більший, ніж в містах заходу України
- Під час довгих відключень світла більше 17 годин воду отримає лише частина тернополян, – ЗМІ
«Розумієш, що завдань багато, а відповідальності ще більше!»
– Три роки на посаді голови ОДА – це багато чи мало?
– Чимало! За цей час аж посивів (сміється, – авт.).
– Не розчарувалися в цій роботі?
– Ні, але зрозумів багато малоприємних речей. На жаль, те, що ти робиш, не завжди цінується сьогодні. Сподіваюся, етап свого життя, який я віддав і віддаю області та Україні, ще оцінять у майбутньому. Найперше хотів би відзначити той факт, що зберегли країну. Те, що свого часу вдалося об’єднати український народ, відстояти державу, змушує сьогодні задуматись над багатьма речами. І вже виходячи з цього, розумієш, що завдань багато, а відповідальності – ще більше!
– Статистика – річ уперта. Саме цифри передусім оцінюють роботу того чи іншого чиновника.
– Дякувати Богу, впродовж останніх років в області намітилась позитивна динаміка економічного росту. І навіть ті, хто намагається мене критикувати, а таких осіб, повірте, є чимало, відзначають цей ріст. Загальна сума власних доходів області, починаючи від сільського і закінчуючи обласним та міськими бюджетами, в 2015 році складала приблизно 1 млрд. грн., а за підсумками 2017-го – 3 млрд. грн. Станом на лютий 2018 року бачимо, що на депозитних рахунках органів місцевого самоврядування знаходиться понад 800 млн. грн. А це говорить про те, що в області є реальний ресурс! Наше завдання – ефективно використати його, спрямувати на розвиток громад, на вирішення нагальних проблем міст, сіл, селищ, щоби люди відчули зміни в країні після запровадження децентралізації. Бо гроші, які знаходяться на депозитних рахунках, годують банки, а не людей!
А мабуть, найбільше моє досягнення – це те, що за минулий рік у реальний сектор економіки області підприємствами і суб’єктами господарювання, як українськими, так іноземними, було інвестовано майже 6,7 млрд. грн.
– Спиртова галузь завжди вважалася пріоритетною в області. Останніми роками, м’яко кажучи, у ній був застій. Чи є якісь зрушення?
– Ми напрацьовуємо стратегію реформи спиртової галузі, яку будемо презентувати за кілька місяців. Згідно з нею, на Тернопільщині буде три категорії спиртозаводів: перша – заводи, що залишаються на виробництві харчового спирту і мають конкурентоздатний спирт (щонайменше три); друга – заводи, які будуть зорієнтовані на виробництво біоетанолу; решта підприємств вироблятимуть спирт-сирець для подальшої передачі його на заводи з виробництва біоетанолу або на виробництво біодизелю.
Сьогодні на Тернопільщині поперемінно працюють 3-4 спиртозаводи, з яких Зарубинецький виробляє біоетанол, решта – харчовий спирт.
– Ще одна бюджетоутворююча галузь – цукрова. Довкола неї теж була доволі незрозуміла ситуація…
– У цьому питанні за останній рік маємо великі зрушення. Чотири цукрових заводи Тернопільщини придбала група «Радехів-цукор», і вони вже запрацювали у Чорткові, Збаражі, Козовій та Хоросткові. Водночас маємо хорошу динаміку з виробництва цукру. Скажімо, у 2012 році на області виробили 208 тис. тонн цукру, а в 2015-му, коли я обійняв посаду голови ОДА, виробили 129 тис. тонн, а в 2017 році – вже 245 тис. тонн. Тобто показники стали більшими, ніж довоєнного періоду.
У «захристі» губернатора – ікона, картини, штанга і подарункове віскі
Степан Барна під час розмови ще раз підтвердив, що є найвідкритішим головою обласної адміністрації, які коли-небудь були на Тернопільщині. На прохання показати так зване «захристя» тернопільських губернаторів, Степан Степанович не відмовився.
Посередині невеличкої кімнати розміщений журнальний столик, навколо якого -м’яка частина (пуфики і диванчик), в одному кутку – телевізор, в іншому – шафа, у третьому – штанга.
– Телевізор не дивлюся, маю ще один у робочому кабінеті, тому його вмикаю тільки якщо є така необхідність. У шафі зберігаю кілька костюмів, сорочок та три пари взуття. Зрідка можу потягати штангу, – розповів Степан Барна.
На прохання нашого журналіста, голова ТОДА, знявши краватку, зробив кілька підходів до штанги. Також показав спеціальний пристрій, який замовив, щоби зробити турнік для підтягування, поки ж його використовує для віджимання.
У кімнаті були й інші речі, про які розповів Степан Степанович.
– Ікону подарував владика Нестор, дві картини, що висять на стіні, – заслужений художник України Олег Шупляк із Бережан, – каже пан губернатор.
Також у «захристі» виднілася подарункова пляшка віскі «Jack Daniel’s».
– Не пригадую, чий подарунок, але він відносно недорогий, не більше 400 гривень. Загалом, я не навчений пити дорогі спиртні напої. У невеликих кількостях віддаю перевагу нашій горілці – збаразька «Калганов», новосілківська «Номер один» або ж «Фінляндія», – сказав Степан Степанович.
Під час нашої розмови голова ОДА обмовився, що не завжди встигає навіть пообідати і замовляє їжу з доставкою, та… показав кімнату для перекуски губернатора.
– Для того, щоби поїсти, особливих умов не потрібно. Можу піти на обід у їдальню обласної ради, а якщо не вистачає часу, то помічників прошу зробити замовлення з доставкою. Це можуть бути вареники, шматок м’яса чи якась каша. Ось до прикладу, сьогодні обідав картоплею з м’ясом та салатом, – розповів, показуючи на стіл, Степан Степанович.
На уточнююче запитання, а як же піст, очільник області сказав: «Я майже не пощу, адже робота така, що організм дуже виснажується, і тому доводиться харчуватися всім, що є під рукою».
– Один з Ваших заходів для тернопільських ЗМІ відбувся в аеропорту. Тож чи буде Тернопіль приймати регулярні авіарейси?
– На сьогодні до Тернополя літають тільки чартери – як борти перших осіб країни, так і суб’єктів господарювання. Зокрема, той же керівник ПАТ «Мотор Січ» В’ячеслав Богуслаєв прилітає до нас і далі прямує на свій завод у Волочиську. Також на базі аеропорту функціонує станція технічного обслуговування гвинтокрилів.
Питання ж регулярних авіарейсів не так має ставитися до влади. Головне наше завдання щодо аеропорту – це виготовлення акта на право власності на землю та отримання сертифікатів, які дають можливості здійснювати авіаперевезення. І те, й інше в тернопільського аеропорту є! Регулярні авіасполучення – це глобальна проблематика, і вона не залежить від мене як голови облдержадміністрації. За це більше відповідає директор аеропорту Юрій Малецький, адже він отримує заробітну плату і мав би розповісти, що зроблено в цьому напрямку. Я його роботою не задоволений і сподіваюся, що в ближчому часі про виконану роботу пана Юрія запитуватимуть і депутати обласної ради.
Водночас моя позиція щодо аеропорту не змінилася. Ми готові вести переговори у будь-якому форматі залучення авіакомпаній, в тому числі з орендою приміщень аеропорту за 1 гривню. Зараз навіть розглядається можливість створення спільного комунального підприємства Тернопільської обласної і міської рад із тим, щоб і мерія долучалася до процесу співфінансування утримання аеропорту і здійснення капіталовкладень у його розвиток. Адже місто Тернопіль не має перспектив, якщо не буде функціонуючого аеропорту!
– Вам закидають, що під час приїзду перших осіб країни постійно привозите їх на «СЕ Борднетце-Україна» і не показуєте інших заводів, які роками простоюють.
– Це не зовсім так. На «Борднетце» приїжджав лише Президент Петро Порошенко і, буквально кілька днів тому, голова бюджетного комітету Верховної Ради України Андрій Павелко. Вважаю, такі візити є показником довіри інвесторів до регіону та можливістю значно збільшити їхні інвестиційні вкладення. До прикладу, саме під час візиту Петра Порошенка на «СЕ Борднетце» в січні 2016 року, де він мав перемовини із власниками заводу, було прийнято рішення про відкриття ще одного підрозділу японської компанії «Сумітомо» у Чорткові. Це один із прикладів серйозних інвестицій. Або інший приклад: нещодавно компанія «Фуджікура» на базі Збаразької колонії відкрила виробництво з’єднувальних засобів до автомобілів. Орієнтовно у межах 400 тис. грн. вони сплатили лише ПДФО у місцевий бюджет, що теж є суттєвим показником.
А щодо відвідин високопосадовцями країни суб’єктів господарювання, то, до прикладу, Прем’єр-міністр Володимир Гройсман побував у господарстві «Україна», перший Віце-прем’єр Степан Кубів їздив у село Дзвиняч Заліщицького району, де відкривав елеватор. На державне підприємство «Оріон» приїздив керівник «Укрспецекспорту», де вирішувались питання держзамовлень оборонної сфери. Тому така інформація не зовсім відповідає дійсності.
– Якщо подивитися трішки вперед, є сподівання на подальший розвиток Тернопільщини?
– 2018 рік має стати переломним! У цілому, за моїми підрахунками, в область буде інвестовано капітальних вкладень з боку держави приблизно 2,5 млрд. грн., чого ще ніколи не було. До прикладу, в 2017 році ця цифра була в межах мільярда.
У цьому році плануємо здійснити тільки за рахунок коштів державного бюджету щонайменше 2 млрд. грн. капітальних вкладень в область. У першу чергу ці гроші будуть вкладені в дороги. Маємо завершити роботи у напрямках Тернопіль – Львів (Н02) та Тернопіль – Кременець (М19), за 630 млн. грн. робитимемо об’їзну Тернополя та 800 млн. грн. спрямуємо на будівництво дороги Тернопіль – Підволочиськ (до межі з Хмельницькою областю). У цілому тільки капвкладень у дороги плануємо направити близько 2 млрд. грн. А ще 179 млн. грн. – у сільську медицину, 194 млн. грн. становитиме Фонд регіонального розвитку, орієнтовно по соцеконому в область надійде в межах 100 млн. грн. і така ж сума – у вигляді субвенцій на розвиток інфраструктури територіальних громад.
«Перед головами РДА регулярно ставлю питання: хто не може працювати – не мучте ні мене, ні себе, ні людей!»
– Чи задоволені своєю командою?
– Абсолютно задоволеним складно бути. Наприклад, тільки за останній час змінили чотирьох голів районних адміністрацій, також будуть зміни в окремих управліннях ОДА. Не всі витримують запропонований мною темп. Сам задав високу динаміку і тепер треба її підтримувати. Водночас не у всі райони є можливість оперативно призначити нових людей, які за законом мають пройти спецперевірку, а це займає певний час.
– За три роки розчарувалися в головах РДА, яких самі пропонували на ці посади?
– У кількох – так! Багато хто завзято хотів зайняти місце керівника району, але ставши ним, він не те що мене, – сам себе розчарував. Перед головами райдержадміністрацій регулярно ставлю питання: хто не може працювати – не мучте ні мене, ні себе, ні людей! Заяву на стіл – і працюйте на іншій, більш спокійнішій роботі. Адже треба розуміти, що посада голови адміністрації більш універсальна і більш відповідальна, бо за тобою стоїть, здавалося би, тільки господарка, але насправді значно більше – економіка, бізнес, соціальний захист, медицина й армія – відновлення військових частин, призов, мобілізація… Тобто комплекс питань, за які голова несе відповідальність, і по кожному з них його запитують.
– Як знаходите порозуміння з правоохоронними органами?
– Для мене головне, щоби вони справно і в межах закону виконували свою роботу. Якщо раніше люди тотально говорили про побори в обласній адміністрації, то сьогодні особливих скарг на корупційні дії працівників ОДА немає. У всякому випадку про них я не чув. Хоча якщо брати загалом по області, то проблем достатньо, маємо викривальні факти по кар’єрах, лісах, водоймах. Також є зловживання в органах місцевого самоврядування: держава дала їм ресурси, але чи задоволені місцеві жителі, як вони використовуються – не впевнений. І станом на сьогодні немає реального механізму на них вплинути. А тому я є одним з ініціаторів закону про контролюючі функції. Нині є окремі громади, які 80 відсотків власних доходів спрямовують на утримання апарату. Тобто ми боролися з бюрократією, а в громадах створили ще один бюрократичний апарат.
«Через три дні я вже починаю сумувати без роботи»
– Степане Степановичу, чи часто викликає на «килим» Президент?
– Десь раз у квартал, але не бажано, як ви кажете, потрапляти на «килим».
– Бачу по праву руку від Вас телефон із надписом «Президент». Часто по ньому доводиться розмовляти?
– Доволі часто. Така наша робота, когось ми питаємо за виконану роботу, а хтось і нас.
– Не розчарувалися в державній службі?
– Немає часу про це думати.
– Чи були такі моменти, що думали: все, кидаю?
– Такі думки регулярно з’являються. Можливо, хтось думає, що на цій посаді легко працювати. Розчарую: це далеко не так. Ось, до прикладу, сьогодні (розмова відбулася 23 березня, – авт.) приїхав додому з Києва о 4 годині ранку, чотири години поспав і вже о 8.30 був на роботі. І в такому режимі доволі часто доводиться працювати. Намагатимуся сьогодні якнайшвидше лягти спати, бо у суботу матиму теж повноцінний робочий день, у неділю – ще кілька заходів, зокрема участь у загальноміській Хресній ході.
– Наскільки комфортно Вам поєднувати роботу голови ТОДА з депутатською діяльністю, перебуваючи у фракції «БПП-Солідарність»?
– По-перше, цього не заперечує закон, тому в цьому сумісництві проблем не бачу. По-друге, як депутат обласної ради, відстоюю інтереси своїх виборців, тих людей, які голосували за мою політичну силу, хоча станом на сьогодні я безпартійний. По-третє, як голова адміністрації, працюючи, маю можливість реалізовувати ті завдання, які переді мною поставлені на цій посаді. І якби навіть не був депутатом, як голова ТОДА мав би бути присутній на сесії обласної ради. Тому в який спосіб одне другому може заважати?
– Працюючи у такому шаленому ритмі, як вдається відновлювати сили?
– Для відновлення мені потрібно мало часу. Через три дні я вже починаю сумувати без роботи. Якщо їду у відрядження, то намагаюся один день викроїти, щоби подивитися на місто, куди я приїхав. Ось це, власне, і є мій відпочинок.
«До останнього моменту боровся, щоби залишитися депутатом Верховної Ради»
– Чи не шкодуєте, що свого часу склали мандат народного депутата?
– Це вже історія. Звичайно, праця в парламенті набагато спокійніша, але так розпорядилася доля. Очолити Тернопільську ОДА – це було рішення, прийняте не зовсім мною, а Президентом. Як мені здається сьогодні, я був своєрідним експериментом (сміється, – авт.). Пригадую тоді, три роки тому, коли приймалося рішення про призначення голови Тернопільської обласної адміністрації, я особисто трьох-чотирьох людей рекомендував на цю посаду. Не буду озвучувати цих прізвищ, багато тернополян їх добре знають. І на той час вони були набагато досвідченіші за мене. Я до останнього моменту боровся, щоби залишитися депутатом Верховної Ради. Ствердно можу сказати, що за мене ніхто не просив. Це було особисте рішення Петра Порошенка. Пригадую, я до нього зайшов і почув такі слова: «Вперед і нічого не вигадуй!» Якщо ти в команді, то керівнику держави відмовляти не можна, тому й погодився.
– У фінансовому плані втратили багато?
– Щодо доходів, то зарплата нардепа відсотків на 30 більша за губернаторську. Але я не можу сказати, що зі зміною статусу щось втратив, а щось набув. Так мало статися, від долі ж не втечеш!
– Підходить до завершення кампанія з подання декларацій про майновий стан за 2017 рік. Чи зробили Ви вже цю процедуру?
– Працюю над заповненням декларації, для цього маю ще кілька днів. Вона у порівнянні з 2016 роком майже не змінилася. Лише в році, що минув, продав автівку «Skoda Superb», за яку вторгував близько 500 тис. грн. На те місце планую придбати «Тойоту Кемрі», можливо нову, все залежатиме від цінових пропозицій.
– За три роки, відколи Ви на посаді голови ТОДА, якісь серйозні статки набули?
– Можете прослідкувати за моїми деклараціями: земельних ділянок не набрав і не оформив ні на кого, адже про це вже б усі знали (сміється, – авт.). Нерухомості не купував, будинків не будую. Як і раніше, моя родина має дві квартири в Тернополі (три- й однокімнатну): одна – моя, інша – мамина. Якби був підходящий варіант, роздумував би над продажем двох квартир і придбанням невеликого котеджу в межах Тернополя, адже ціни на них останнім часом впали. Але це, думаю, далека перспектива.
Джерело: Тижневик “Номер один”
