Стараннями львівського міського голови Андрія Садового, його ручної «Самопомочі» та інших псевдопатріотичних фракцій Львівської міської ради найбільш українське місто України фактично капітулювало перед ворогами. 44 депутати проголосували «за» заборону вивішування червоно-чорного стягу поряд із державним, – пише Вголос.
Ще 2 лютого 2018 року у відповідь на ухвалений польським Сеймом закон про заборону пропаганди «бандерівської ідеології» Тернопільська міська рада з ініціативи мера Сергія Надала схвалила використання «бандерівського» прапора разом із державним. Бажаючи відстояти національну гідність перед шовіністичними випадами з боку західного сусіда, підтримали цю ініціативу й інші міста України, серед них – Львів.
Перегляньте також:
- За закон про «дрова» проголосували усі нардепи від Тернопільщини
- За зберігання дров без документів – штраф або в’язниця. Як українці реагують на новий законопроєкт
Депутатка ЛМР від ВО «Свобода» Мар’яна Батюк підготувала проект ухвали, яким пропонувала затвердити перелік дат, пов’язаних із визначними подіями національно-визвольної боротьби та вшанування пам’яті борців за незалежність України, у які поряд із державним прапором України вивішується червоно-чорний прапор на території Львова.
Однак, під час сесії ЛМР 15 лютого депутати від «Самопомочі» та «Громадянської позиції» провалили голосування цієї ухвали, чим нарешті дозволили мерові Садовому назвати себе «чоловіком». Натомість депутати підтримали протягнуту міським головою ухвалу його заступника Андрія Москаленка. Як наслідок, тепер «у визначених місцях постійного вивішування Державного прапора України у м. Львові вивішуватимуть винятково Державний прапор України».
То ж чим зумовлене таке рішення депутатів Львівської міської ради і що воно означає для України? Про це «Вголос» запитав у народного депутата України VII скликання Андрія Міщенка, Голови ОУН Богдана Червака, магістра державного управління, політичного аналітика Андрія Холявки та дослідника українсько-польських відносин Романа Грицьківа.
Андрій Міщенко:
Це рішення – повністю Садового. Фракцію «Самопоміч», яка віддала найбільше голосів за ухвалу Москаленка, і фракцією назвати не можна. Половина фракції є членами виконкому, Садовий – їхній прямий начальник. Отже, це не є самостійна політична структура. А мотивація тут – тільки Садовий.
«Це було під час Майдану, коли Львівська міська рада з його подачі виділила кошти для закупівлі снайперських гвинтівок для СБУ»
Це людина, яка у найкритичніші моменти показує своє українофобське лице. Це було під час Майдану, коли Львівська міська рада з його подачі виділила кошти для закупівлі снайперських гвинтівок для СБУ. Це і співпраця з російським капіталом – з путінським другом Михайлом Фрідманом, якого Штати внесли у санкційний список. Плюс сприяння полонізації Львова: його зустрічі з одіозним міністром закордонних справ Ващиковським, поклоніння польським орлятам, куди він відправляє офіційні делегації, хоча громада львівська не уповноважила його такі речі робити. А ще повне сприяння передачі польським культурним та релігійним середовищам приміщень у місті.
Садовий – типовий Микита Хрунь. Щастя, що Львів не на передовій, а в тилу, бо ця людина продає принципи направо і наліво. Львів славиться патріотизмом не завдяки Садовому, а завдяки тому, що тут були Бандера і ОУН. А саме Садовий тепер працює над тим, щоб місто втратило це лице. Він сприяє денаціоналізації Львова, засиллю російської попси, російської мови. До речі, у кількох містах на Сході міські ради проголосували за відмову від російської мови у школах, а «Самопоміч» там голосувала проти!
Андрій Холявка:
Незабаром виповниться чотири роки з дня впровадження сумно відомої ініціативи оточення Садового «Львов гаваріт па-русскі». Тоді на тлі російської агресії влаштували диверсію в тилу, у Львові. Це був акт психологічної капітуляції перед Кремлем. Сьогодні такий самий акт капітуляції вчинили перед польським шовінізмом і реваншизмом ті самі люди – Садовий і його поплічники.
Це малороси і малополяки в одному флаконі. Їх на загал менше цікавить думка і голоси львів’ян. Їм важливіша думка російських банкірів і польських бізнес-партнерів. На жаль, колишній український П’ємонт стараннями Андрія Івановича перетворився у центр патологічного хрунівства.
Роман Грицьків:
Україна починається з символів. Наскільки ми їх шануватимемо і популяризуватимемо – настільки успішну країну матимемо. Зараз ми опинилися в ситуації, коли з усіх боків нас оточують вороги. Це змушує консолідуватися і покладатися тільки на власних героїв.
Справді, найбільшим нашим символом є синьо-жовтий прапор. Але поряд з тим є символи, які так само несуть пам’ять про національні визвольні змагання українського народу. І в першу чергу це червоно-чорний прапор. Люди, які йшли під ним, самовіддано гинули у боротьбі за незалежність, не зважали на всі перешкоди і боролися до останнього подиху за свою свободу.
«Cьогодні ми стали свідками маніпуляції міської влади Львова, яка постійно намагається догодити полякам і росіянам»
Зараз з’явилася ініціатива з приводу належного вшанування червоно-чорного прапора. І це дуже добре, адже демонструє тяглість українських націотворчих процесів. Сьогодні червоно-чорний прапор є символом не лише УПА. Це символ новітніх українських сил, які на Донбасі протистоять московському окупантові. Так само як і гасло «Салава Україні! Героям слава!» цей прапор давно став атрибутом української боротьби.
Тому сьогодні ми стали свідками маніпуляції міської влади Львова, яка постійно намагається догодити полякам і росіянам. Ми мусимо віддати належну шану нашим героям, особливо зараз, коли з боку Польщі пішло стільки негативу уже на законодавчому рівні. Ми мусимо заявити про свою консолідованість, про те, що речі, які Польща намагається подати за злочинні, насправді відстоювали свободу українського народу.
Богдан Червак:
Червоно-чорний прапор сьогодні асоціюється із боротьбою українського народу за державну незалежність України. Тому його легітимність не потребує спеціальних рішень.
«Легітимність червоно-чорного прапора зафіксована у збройній боротьбі з московським агресором»
У ситуації, коли Польська держава вперто принижує честь і гідність ОУН, УПА, національного визвольного руху, відповідь має мути рішучою, адекватною і жорсткою. І ця відповідь передусім має бути на теренах, де активно діяла ОУН і УПА: у Галичині і на Волині.
Тому Львівська міська рада, яка себе називає патріотичною, мала б це розуміти, не ставити палки в колеса патріотам, а просто констатувати те рішення. Нинішнє їхнє голосування – це відверте малоросійство, це хохляцтво, це комплекс національної неповноцінності і меншовартості.
В тему:
15 лютого 2018 року Камінь-Каширська та Рожищенська райради Волинської області одноголосно ухвалили рішення про використання революційного червоно-чорного прапора ОУН на території районів біля адміністративних будівель у дні, пов’язані з визначними подіями національно-визвольної боротьби української нації.
Таке ж рішення ухвалив Івано-Франківськ.
Яна Федюра, «Вголос»
