Уже доволі пристойну кількість років напередодні «Дня св.Валентина» я даю коментарі про це «свято» представникам ЗМІ. Зазвичай я пояснюю, що це зовсім не церковне свято. Православні того дня шанують мученика Трифона, а ввечері служать Всенічне бдіння святу Стрітення. Для католиків в цей день – свято пам’яті свв.Кирила та Мефодія, а сам Валентин вважається покровителем не закоханих, а психічнохворих. Один із моїх коментарів, який увійшов до української «Вікіпедії», вже кілька років переконує всіх читачів у тому, що святкування «Дня закоханих» це не лише протицерковно, але й непатріотично. Там я, до речі, цілком справедливо кажу, що в нас є величезна кількість більш змістовних, важливих і потрібних свят. А ще я знаю, що святий ІІІ століття на ім’я Валентин, який за переданням таємно вінчав закохані пари, не міг це робити хоча б з тієї причини, що чин церковного шлюбу було сформовано десь на межі IX-X віку. Раніше люди не вінчалися таким способом, як робимо ми це сьогодні. Однак!
Однак, із часом я помітив, що така риторика не завжди корисна. І навіть більше, – не завжди розумна! Виходить, що церковні люди, хоч і керуючись найбільш благочестивими намірами, все-таки хочуть зіпсувати свято іншим. І наче устами патологічного ревнивця, священики та церковні активісти постійно б’ються в істериках, що, мовляв, якщо це свято не дісталося нам, то «нехай воно не дістанеться більше нікому!».
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Мені така думка виглядає безглуздою та несправедливою, бо, як християнин, я дуже хочу щоб усі люди були щасливими, і не тільки після смерті, але й уже тепер, у кожному аспекті свого земного життя. То ж якщо для когось важливий мій дозвіл на свято закоханих – я його радо вам даю. Люди, а тим більше християни, не повинні відчувати себе обділеними любов’ю. Це найгірше, що може трапитися з нами в житті. Тому, нині я б хотів трохи поговорити з вами про мою мотивацію цього переконання, й чому я не боюся дня Святого Валентина.
Через загальне відступлення від Бога та Церкви, людей нашого часу все більше будуть оточувати неймовірна кількість нецерковних свят, а також таких днів у році, які видаються чимсь особливими для невіруючих. На жаль, ми ніколи не зможемо зробити так, щоб свята Обрізання Господнього чи Чуда архистратига Михаїла в Конех стали настільки ж популярними та улюбленими, наскільки нині є популярними та затребуваними свята Хелловіну, Валентина чи Патріка. Це факт треба смиренно прийняти, з максимальною християнською розважливістю та мудрістю. І, як радять лікарі, якщо не можемо щось змінити у своєму житті, то обов’язково слід змінити ставлення до цього. «День святого Валентина» – це чудова нагода всім нам знову й знову говорити про найбільш дефіцитну річ нашого часу – про любов.
1. День закоханих вчить помічати власну статеву ідентичність. Спочатку ці люди забороняють нам святкувати день стосунків між хлопчиками та дівчатками, а потім усі дивуються, звідки в нас так багато гомосексуалістів. Наш світ надто жорстокий до духовного та психічного світу дитини. Мало яка стрічка чи розважальна передача обходиться без персонажа із спотвореною статевою самоідентифікацією. Дітей із перших років життя цинічно вчать, що гомосексуалізм – це нормально, що це один із видів прийнятної в суспільстві поведінки та життєвої філософії. День закоханих – це підкреслено двостатеве свято. Воно вчить хлопчиків бути хлопчиками, а дівчаток – дівчатками. І хоча напевне й гомосексуалісти дарують один одному «валентинки», навіть між двох хлопчиків, хтось виконує роль хлопчика, а хтось – дівчинки.
2. День для того, щоб помиритися. Чимало людей, які скептично ставляться до дня Валентина, не перестають страждати від того, що не вміють любити, не вміють налагоджувати стосунки з протилежною статтю та насолоджувати щасливим життям у шлюбі. Ми часто сваримося, ми часто ображаємо один одного. А як часто замість того, щоб рятувати власні сімейні стосунки ми воліємо просто розлучитися! Сьогодні пари розлучаються набагато активніше, ніж раніше. Чому? Бо не вміють любити. Не хочуть брати на себе відповідальність, хочуть лише прав, а не зобов’язань. То ж не дивно, що інститут сім’ї нині в безмежно глибокій кризі. Все ж, якщо ваші зіпсовані стосунки застав день Валентина – це чудова нагода повернутись лицем один до одного та перепроситися за всі помилки. Цей день – дарунок із Небес для тих, хто не мав сміливості чи інших зовнішніх спонук прийти до свого подружнього партнера, чи просто коханої людини. Нехай сонце не заходить у гніві вашому! (Еф.4:26). Помиріться, чи принаймні, спробуйте це зробити.
3. Щоб виконати формальності. Останній день перед Великим постом – в Православній Церкві є традиція просити прощення у всіх родичів та знайомих. Чимало людей уперше дізнавшись про таку традицію переживають у ці дні цілий спектр суперечливих відчуттів – від обурення до критики, від іронії до гніву. Мовляв, моє бажання помиритися й перепросити свого ворога має залежати не від дати в церковному календарі, але від мого особистого бажання помиритися. Звичайно, вони мають рацію. Однак, навіть таке, доволі формальне ставлення до акту взаємного прощення, в дійсності має неймовірну силу! Лише переконавшись на власному досвіді, простивши та попросивши прощення в інших хоча б одного разу, люди більше ніколи не сумніваються у потрібності та важливості такого, спеціального чину прощення в Церкві. Навіть із формальним підходом він має величезний вплив на наше серце. Годі говорити, наскільки велику внутрішню та очистительну, спасенну дію має цей обряд, якщо людина приступає до своїх братів і сестер не формально, але із усієї своєї сутності хоче миру з ближнім і з самим собою. Приблизно те саме, може й відбутися в стосунках подружньої пари. Якщо за роки спільного життя людей поглинув побут і дрібні проблеми, день закоханих це чудова нагода парі згадати, що вони не лише сусіди по квартирі, чи власники спільного господарства, але й люди, які колись були закоханими та світилися від щастя навіть після невеличкої телефонної розмови один із одним. І якщо такого вже давно немає, стосунки треба терміново реанімувати.
4. День для стосунків. На жаль, пристрасна людина – надзвичайно егоїстична істота. З часом яскравість почуттів неминуче зникає у кожної пари. А тому, до цього треба мудро готуватися. “Не запускати” хвороби. В ідеалі, чоловік та дружина повинні шукати нагоди частіше побути один із одним. Не через дітей, ні через спільні справи чи проблеми, а лише тому, що вони люблять один одного. Як показує досвід більшості пар, говорячи мовою математики, з кожним роком чоловік і дружина все менше пересікаються, і все більше паралельні один одному. Щоб такого не було, людська свідомість викристалізувала ще один день, який повинен стати на сторожі людського щастя. Присвятіть день споминам власного щасливого минулого, заради власного щасливого майбутнього.
5. Вчитися коханню. Як не дивно, але однією з причин того, чому в нас настільки невдалий досвід справжніх, живих і святих любовних стосунків є відсутність у нас теоретичних знань про цей феномен – феномен людських взаємовідносин. Ми нічого не знаємо ні про дружбу, ні про закоханість, ні про любов, ні про різницю між ними. Єдиними нашими вчителями теорії любові є автори пісень, віршів і фільмів про любов. Насправді всі ці речі, які оточують нас із самого дитинства та напрочуд якісно промивають нам мізки, це не про любов, а про пристрасті, про муки, про гріх і егоїзм. Натомість, існують тонни неймовірно важливих, тверезих і потрібних книжок і статей про те, чим повинна бути справжня любов, і чим вона відрізняється від токсичних, гріховних стосунків. Я не буду приводити тут список книжок, які варто було читати на цю тему. Зроблю це в іншому місці. Скажу лише, що якщо у вас немає змоги присвятити цей день коханій людині в повній мірі, зробіть щось корисне для себе – ознайомтесь хоча б у теорії, якою є ідеальні, здорові стосунки чоловіка та жінки. Класних книжок на цю тему не бракує. Лише знаючи що конкретно вам потрібно, ви зможете шукати це. І, якщо пощастить, то й знайти.
Любов – це не лише процес статевого акту, але й стан серця людини.
6. Турбота про того, кого любиш. Чимало людей скептично ставляться до цього дня мотивуючи це лише вульгарністю дарунків паперових сердечок і шоколадок. Мовляв, це смішно – ототожнювати мої величезні почуття з «валентинками». Чудово, брат! В цей день ви можете подарувати своїй коханій не листівку, а мобільний телефон останньої моделі, нову пральну машину чи електролобзик, автомобіль, квартиру чи кругосвітню подорож. Не стримуйте себе. Ви завжди зможете проявити свою турботу про людину, до якої маєте почуття. Якщо у вас немає вмінь електрика чи сантехніка, цього дня ви можете запросити майстра, який полагодить усі розетки та вимикачі, проміняє прокладки в крані чи прочистить забиту раковину. Цей день не про листівки, а про турботу.
7. Помолитися за партнера. Тебе по-справжньому любить лише той, хто молиться за тебе Богу. Це не лише красивий афоризм, але й цілком справедливий погляд на любов. Коли я люблю людину, я бажаю їй максимального блага. Часто наша любов є завуальованим егоїзмом, чи проекцією любові до самих себе. І лише щира молитва за щасливе життя коханої чи коханого, виявляють нашу вірую в Бога та любов до інших у повній мірі. Тому, одним із завдань християн – «оцерковити» день закоханих. Його давно вже слід перенести з базарів, магазинів і нічних клубів у храми. Саме тому, ми не говоримо, що день Св.Валентина це свято. Це не свято. Святом стане воно лише тоді, коли буде розпочинатися в храмі Божому. Це «День закоханих», і не більше. Зайдіть у цей день до церкви та обов’язково помоліться за свого коханого. А ще краще – напишіть записочку на просокмідію.
8. День закоханих не лише про секс і блуд. Чимало людей називають це свято – «святом блуду». Звичайно, це не так. Можливо й дійсно, хтось очікує цього дня лише для того, щоб мати секс. Однак, як мені здається, той кому він ніколи не світить – не побачить його й 14 лютого. Ну, а хто веде активне статеве життя, зовсім не мусить чекати певної дати, щоб покохатися. Ототожнювати це свято винятково з блудом може тільки спотворена блудом хвора свідомість. Це щось схоже на бажання заборонити всі ліки на світі, мотивуючи це тим, що потрапивши до рук дітей, ці препарати можуть отруїти чи убити дитину. Це ж дивно будувати свою філософію не на правилах, а на винятках із правил! Не заглиблюючись зараз у етимологію чи богослів’я, лише підкреслю ось що. Оскільки для психічно- та духовно здорових людей любов – це не лише процес статевого акту, але й стан серця людини, її чистоти та святості, мистецтву любити треба вчитися все життя. І буде просто чудово, якщо цьому ми присвятимо ще один день у році. Наша ціль не проклинати всіх, хто вчиться виявляти свої почуття, але навчити їх здоровому прийняттю себе, своїх почуттів не порушуючи базові євангельські цінності.
9. Подякувати та відпустити минуле. Оскільки потреба в любові та прийнятті – це одна з базових потреб людини, саме наявність позитивного досвіду закоханості, дружби та стосунків і є в багатьох випадках свідченням людського щастя. Той, хто любив і любить – щасливий. Той, хто не має такого досвіду – глибоко нещасний. Іноді, люди роками живуть не відпускаючи від себе травми невдалих любовних стосунків. Іноді люди травмовані минулим саме через це й не можуть будувати на такому хиткому фундаменті нових стосунків. А тому, було б дуже добре, коли самотні люди в цей день нарешті поміркують над причинами власної самотності. Можливо, в тому, що ми залишилися одні винні ми самі, а не інші люди. Тим не менше, день закоханих – це час, коли можна хоча б спробувати відпустити попередній негативний досвід стосунках. Якщо для цього треба допомога фахівців – не соромтеся. Священики, психологи та психотерапевти готові вам допомагати. І, між іншим, вони саме для цього й існують. Прийміть своє минуле, подякуйте йому за те, що зробило вас сильнішим, і відпустить його, щоб далі жити новим, повноцінним життям у здорових стосунках. Якщо для цього треба буде з’ясувати з кимось стосунки – просто напишіть цій людині листа з усіма своїми думками, почуттями й емоціями. Залишіть на папері все те, що довгими роками душило вас. І ще одне. Цього листа зовсім не обов’язково надсилати адресату. Він потрібен у першу чергу вам самим. Ви навіть можете його одразу ж спалити. Напишіть його й символічно запаліть, щоб у тому вогні згоріли всі ваші минулі негативні емоції, недовіра до людей та страх відкритися новому. Спробуйте це.
10. І на завершення. Я з великою повагою ставлюся до людей, які мають свої тверді погляди на життя, можуть похвалитися чіткими власнbми принципами та переконаннями. Однак, водночас мушу нагадати, що твердість – це не зажди позитивна риса. Змінюються умови життя, з роками ми стаємо дорослими, а дехто з нас із віком ще й може стати розумнішим (Хоча необов’язково). Тож немає нічого дивного в тому, що погляди на певні речі в нас можуть змінюватися разом із нами. Це нормально. Все життя християнина тримається лише на тому, що нам стало можливим покаяння – переміна розуму. Грецьке слово «метаноя», яким перекладають слово «покаяння», буквально означає «зміну розуму». Той хто покаявся – «передумав» грішити. Те, що люди усвідомлюють власні помилки – це не лише нормально, але й єдина можлива запорука нашого спасіння.
Немає сумнівів у тому, що день Валентина, чи День усіх закоханих, – доволі специфічний і багатогранних феномен, у якому дивним чином поєдналися й економічні чинники, й туга людей за щастям, і дитяче бажання дорослих дарувати та отримувати подарунки, і глибоке бажання бути коханим і кохати самому. І так само, як роздивляючись зблизька фрагменти великої картини, кожен бачить лише свій фрагмент, так і в цьому дивному святкуванні кожному відгукується лише та частина, яка відома йому у власному досвіді. Комусь день закоханих – це унікальна можливість нарешті сказати коханій про свої почуття, а для когось це лише нагода висловити своє заздрісне обурення радістю інших. Комусь це чудова нагода розповісти про любов, яку далі не всилах у собі тримати, а хтось в цьому дійстві бачить лише блуд. Все в нашій голові та серці. А як воно насправді? Напевне, краще всіх про це якось сказав апостол Павло:
«Для чистих усе чисте; а для осквернених i невiрних немає нiчого чистого, але оскверненi i розум їхнiй‚ i совiсть. Вони говорять, що знають Бога, а дiлами вiдрiкаються, будучи огидними i нездатними нi до якого доброго діла» (Тит.1:15).
Подумаймо про це.
Дякую всім за увагу. Бажаю всім щастя і любові. Зрештою, це одне й те ж…
