“Старшому синові 37 років, — пише 58-річна Наталія Петрівна із Чернівецької області. — Має дружину і троє дітей. Будує власний дім. Є машина і хороша робота. Але біда — заглядає в чарку. Дозволяє собі у такому стані сісти за кермо. Я просила, сварила, плакала. Але нічого не допомагає. Мирон нікого слухати не хоче”, – пише online.te.ua.
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Дістає з конверта фото Мирона. Він кароокий, у синій сорочці з короткими рукавами.
Перегляньте також:
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
- YAKTAK виступить у Тернополі з додатковим концертом
— Через стреси на роботі син може на деякий час піти у запій. Цим ризикує зруйнувати стосунки з коханою. Влітку ледь не дійде до розлучення. Це стане переломним моментом, який заставить його відмовитися від алкоголю.
“Сусід Микола півроку тому виїхав на заробітки, — розповідає у листі 43-річна Катерина Тимофіївна із Житомирщини. — Залишив удома хвору матір. Обіцяв повернутися через місяць-два, але досі нема. Телефон відключив. За матір’ю доглядають по черзі всі сусіди. Жінка лежача. Ніхто з родичів не навідується. Найближчі живуть за 300 кілометрів”.
— Син знайшов за кордоном жінку. Додому повертатися не збирається. Мати має проблеми з пам’яттю. Обіцяє багатьом, що подарує свою хату. Та документи вже віддала одній із сусідок. Незабаром та приведе нотаріуса, аби оформити дарчу.
Читайте також
“За останні півроку донька двічі пробувала скоїти самогубство, — пише житомирянка Олена Дмитрівна, 45 років. — Наковталася таблеток. Я випадково знайшла її у спальні, хоча того дня мала бути на роботі. Лікарі “швидкої” ледь відкачали. З трьох дітей одна вона така проблемна. Через неї живу в постійному стресі. Недавно порізала собі вени у ванній. За спроби суїциду її поставили на облік у психлікарню”.
Біоенергетик дістає з конверта фото 18-річної Вікторії. Волосся пофарбоване в чорний, у носі — сережка. На плечі витатуйована ластівка.
— Думаєте, донька хотіла накласти на себе руки через нещасне кохання. Але колишні стосунки тут ні до чого. Дівчина зневірилася у житті. Не має підтримки ні від друзів, ні від рідних. Чи давно ви говорили з донькою? Годі дорікати. Те, що намагалася скоїти, було лише спробою налякати батьків і привернути до себе увагу. Дівчині треба допомога психолога. Поясніть, який гріх могла скоїти. Цікавтеся її справами в університеті. У 22 роки вийде заміж за набагато старшого чоловіка. Збудує міцну сім’ю і відчує, що таке жіноче щастя.
“Племінниця вийшла заміж за довічника. Познайомилися в інтернеті, — пише 56-річна Дар’я Тимофіївна з Тернопільщини. — Ми всі були шоковані, коли довідалися. Інна ніколи не була простою дитиною. Ще у школі зв’язалася з чоловіком, що на 10 років старший. Заради неї він пішов із сім’ї. Інна втікала з дому, щоб із ним бачитися. Але ні до чого серйозного не дійшло. Вона закохалася у свого однолітка Ігоря. Ми ненадовго зітхнули з полегшенням. Та завагітніла, й Ігор зник. Вона пережила страшну депресію через зраду коханого. Від того на 19-му тижні втратила дитину. За що її теперішній чоловік Юра сидить у колонії, ми не знаємо. Він не одразу сказав, що довічник. Закохалася, двічі їздила до нього на побачення. Потім заявила, що розписалася, бо чекає від нього дитину”.
— Переживати через ці стосунки не варто. Інна впадає у крайнощі. Дитину від довічника вона не чекає. Погодилася на шлюб, аби втекти від самотності. Їхні стосунки не мають майбутнього. Розлучиться, коли довідається про листування чоловіка з іншою жінкою. Від обох Юрію треба тільки гроші. На Інну чекає знайомство з однолітком. Свою пару зустріне на роботі вже восени. Поберуться до травня 2020 року.
“Чоловік помер під час сніданку. Сів їсти і не встав, — розповідає в листі львів’янка Стефанія Федорівна, 72 роки. — Хочу знати, у чому причина. Хвилююся, чи на нашу сім’ю не накликали порчу. Усі були здорові, а раптом почали хворіти. Чоловік мав під 100 кілограмів ваги. Почувався завжди добре, а потім отримав групу. Я теж тепер на групі. З болячками борються діти і внуки. Найменший Остап родився 7-місячний. Виходили. Зараз вчиться у 10-му класі. Але тепер щось зі здоров’ям. Не має сили в руках і ногах”.
— Не звинувачуйте себе. Хвороба внука не спадкова і не має нічого спільного з вашим діагнозом. Повинен пройти повне обстеження. За необхідності, варто звернутися до закордонних лікарів. Після закінчення школи вступить до вузу, про який давно мріє. Там і зустріне свою долю. У смерті чоловіка годі звинувачувати родичів та сусідів. Ніхто вашій сім’ї зла не бажає, хоча заздрість викликаєте у багатьох. Тому що діти успішні, мають власний бізнес та хороші заробітки.
