Індійський штат Андхра Прадеш славиться старовинними історичними храмами. Один з них знаходиться у невеличкому селі Лєпакші неподалік містечка Хіндупур. Найближчі відомі орієнтири національного значення це головна траса Бангалор – Хайдерабад (65 км від Путтапарті). Якщо чимало храмів зараз існують тільки як туристичні об’єкти, то цей вважається ще й «живим». Там є пуджарії (браміни-священики), котрі проводять пуджі. У них індійці замовляють службу за здоров’я або за упокій душі. Текст пудж звучить мовою санскриту.
Мова про храм Веєрабхадру (гнівний аспект бога Шиви). Збудували його ще за вказівкою імператорів останньої індуської династії Віджаянагара. Подвір’я храму (якщо його можна так назвати) доволі велике. Дорога веде за годинниковою стрілкою. Вона вражає, бо коли йдеш нею, то починаєш розуміти, що камінний храм «виріс» на камені, правильніше – з каменя, ще не так – зі скелі, яка десь там, глибоко внизу – під ногами. Приміщення самого храму із вівтарями невелике, фотографувати, як завжди, заборонено. Однак вистачає «об’єктів» для фотографування поза храмом. Камінні колони, які підпирають стелю, мають численні ведичні зображення та з міфологічних сюжетів епічного мистецтва Індії. А ще стоїть величний кількаметровий Ганеша, до якого індуси моляться, аби забирав перешкоди на шляху духовного і матеріального росту. Є тут камінна кобра з 7-ми капюшонами. Як нам розтлумачили, біля неї проводять ритуали тільки жінки. Саме цей момент у всіх нас викликав саркастичну усмішку. Відразу виникло чимало різних запитань. Найбільше всіх схвилювало, чому саме жінки, а не чоловіки? І чому саме біля кобри? Самі запитали, самі й відповіли: бо змія, та ще й із 7-ми капюшонами – символ мудрості. І знову нові запитання. Відтак прийшли до спільного висновку: перш, ніж кудись їхати, треба добре вивчити англійську.
Перегляньте також:
- Не спитав поради: жінка пішла від чоловіка через два помідори
- У Збаражі на Тернопільщині побував Надзвичайний Посол Республіки Індія в Україні
Фото: Валентина Семеняк
