Значна частина людства живе в світі «раціо», вона не вірить в диво. Інша частина потребує дива, але не вміє бачити його в найменшому. І тільки для жменьки людей на нашій планеті навіть звичайний схід сонця чи розквітла квітка в саду – це вже диво. А народження дитини? Хіба це насправді не диво?Практично , майже для всіх – не диво. А все тому, що сучасна медицина «зняла» завісу таємничості народження дитини. Виношуючи у своєму лоні дитя, майбутня мама вже знає, хто в неї народиться через дев’ять місяців: донька чи син. Добре це чи погано – судити не мені. Я лише констатую факти, далебі цікаві. Свідком яких стала під час подорожі Індією.
Юрій живе в Індії вже понад 20 років. Так склалися обставини його сімейного життя ще під час розпаду союзу. Всі його діти народились тут. Дві доньки підростали, а він леліяв надію на сина. Ходив до місцевого ашраму, багато молився, замовляв пуджі. Одного разу мав щасливу нагоду зустрітися з місцевим мудрецем. Той запитав його: «Що ти хочеш?» . Юрій попросив сина. «Буде тобі син, невдовзі» – загадково усміхнувся до нього мудрець. І коли його дружина завагітніла втретє, чоловік не міг натішитися. Звісно, зробили УЗІ – лікарка підтвердила: «Син». З цією думкою Юрій прокидався і засинав: «У нього буде син!». Вирішив після народження дитини знову піти до того мудреця і подякувати йому за добру звістку.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Аж ось настали пологи. Відвіз дружину до місцевого госпіталю. Ходить коридором, хвилюється і тішиться нараз. Аж ось виходить медсестричка, усмішка на все обличчя, урочисто повідомляє: «Син!». Що тут почалося, Юрій не міг стримати своїх емоцій: стрибає, щось вигукує, далі почав плакати від радості. Він вже уявляв як вони із сином будуть разом ганяти м’яча, ходити в гори. .. Через якусь хвилю відчиняються двері і знову все таж медсестричка, але дещо з іншим виразом обличчя раптом каже: «Сорі, ми помилились, у вас … дівчинка».
В Юркових очах потемнів світ і згасла радість життя – в один момент. Він здивовано закліпав очима: «Та ні, це, мабуть, комусь іншому сказали. Той інший, мабуть, за ним стоїть». Збентежений чоловік повернувся назад, але там більше нікого не було. «Дівчинка? А як же обіцяний і такий довгоочікуваний мудрецем син?».
Через кілька місяців до їхнього містечка знову приїхав славнозвісний мудрець і Юрко хутко подався до храму, аби… віддячити, за сина. Мудрець на те й мудрець. Не встиг Юрко й рота відкрити, як той його відразу випередив: – Твоя мрія збулася?
«Ти дивись, він ще й знущається!» – подумав у гніві Юрко і відразу прямо запитав.
– Чому Ти мене обдурив? Чому? Як так можна? Ти ж свята й шанована скрізь людина.
Мудрець добродушно усміхнувся. Усмішка була такою щирою й осяйною, що Юрковий гнів вмить розчинився, як ніби його й не було.
– Розумієш, є такі речі, які неможливо змінити, вони визначені тобі кармою (долею). Як тільки я тебе побачив, то відразу вже знав, що ти батько трьох доньок, які призначені тобі долею. Але якоїсь миті мені стало дуже шкода тебе. І я попросив Бога, щоб він допоміг тобі відчути і пережити той стан, які відчувають і переживають чоловіки, коли у них народжуються сини. Тільки й всього.
Юрій був вражений до глибини душі:
– Який Господь насправді милосердний, він навіть про таке турбується.
Чоловік низько вклонився до стоп мудреця і безмежно щасливий пішов додому, де на нього чекали дружина і три його доньки.
