Він любить пити одночасно запашну львівську каву і пиво, сперечатися з шляхетними галичанками, і може годинами доводити щойно народжені в голові проекти, як збагатіти у тій же хвилі. Миколу Загорського знаю не лише як лікаря, уродженця славної волинської землі, чудового сім’янина, батька чотирьох дітей. Головне тим, що належить до економістів-унікумів, які зродилися з перших днів незалежності України. Це про нього європейського бізнесмена і теоретика і знаючого практика пана Мирослава Загорського писав, наш знаменитий земляк Богдан Гаврилишин «Треба інколи мати трохи щастя. Треба бути в доброму місці в добрий час»
Він був першим з тернопільської бізнес-еліти, що переконав польських ділових партнерів вкладати чималі інвестиції в бідну на чорнозем, з підзолистими ґрунтами і торф’яниками шумську землю. Саме в цьому волинському краю, оспіваного в поезії й драмі Лесі Українки, в трагедії довоєнного та після воєнного лихоліття, бідності, безземелля й нужди до глибини серця описаної трилогії «Волинь» та в повісті «Марія» земляком Уласом Самчуком.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Читайте також
І тепер селами Шумського району гуляє вітер безробіття масовий відтік працездатного населення на заробітки в Європу та Росію. Біда, коли немає кому винести з хати покійника, викопати могилу на цвинтарі. Саме Мирослав Загорський створив там робочі місця, завівши сюди найбільше в Україні підприємство з виготовлення грибниць та торфокомпосту для вирощування шампіньйонів «Мікоген-Україна». Спільно українсько-польське підприємство майже до 1 млн грн. платить податків до бюджетів різних рівнів, до пенсійного фонду.
Тепер у селі Вілія Шумського району, де працює спільне підприємство мають стабільну працю і гідну зарплату понад 200 місцевих жителів. В органічному господарстві ФГ «Органік Бердлі», що займається вирощуванням кущів фундука на площі 32 гектари, горішки. якого йдуть на «ура» в харчовій косметичній промисловості, мають величезний попит в Європі та Америці й на Близькому Сході, Японії та Китаї.
15 тисяч тонн ядра фундука. якого стопроцентно імпортують з Туреччини, Грузії, Азербайджану. Щоб повністю задовольнити зростаючі потреби вітчизняної харчової промисловості в ядрі саме фундука. Необхідно , щоб на Україні плодоносили понад 20 тисяч гектарів цих кущів, які дають результат аж на сьомий рік від насадження, – каже пан Мирослав.
Мирослав Сергійович вирішив знову подивувати бізнес кола Тернопільщини та Західної України. Під Кременецем в селі Чугалі на земельній ділянці розвів понад півтисячі різних видів равликів. створив цілу ферму ніжного, делікатесного м’яса, що нагадує устриці. За досвідом вирощування рогатих слимаків поїхав до Литви і тієї ж Польщі, перегорнув гори довідкової літератури. наніс ділові візити в найкращі наукові бібліотеки України. Ось тепер при випадковій зустрічі з Миколою на західноукраїнському регіональному семінарі, де за участі заступника Міністра Мінагрополітики з питань фермерства Віктора Шеремета. обговорювалися питання розвитку малого фермермерства і кооперації. Вкотре перемовилися ним декількома фразами.
– Як там твоє рогате повзуче слимакове військо. вже збирається на різдвяний європейський стіл? На слуханий і начитаний.
– Ще зарано, до літа випробуємо першу партію, замовлень вже достатньо.
– Равлики – делікатес, Ярославе, – каже пан Загорський. Поїхали до мене на Кременеччину детально покажу, розкажу, вип’ємо по філіжанці кави коньяком, згадаємо літа молодії, Львів, наше студентство. Технології їх вирощування, догляду та харчування тобі й так не треба.- Хоча ти аграрний журналіст з помідорного, мається на увазі Заліщицького краю, хто схоче той зайде мене, – тисне руку на прощання Мирослав.
-До зустрічі! З різдвяними святами, привітай наших. Я щойно з Європи. Є свіжі ідеї. Плани.
І заспішив до автомашини…
На фото автора успішний фермер з Тернопільщини та бізнесмен Мирослав Загорський.
