Колись наші села, ще до приходу радянської влади, мали цікаві і унікальні назви. Здебільшого люди іменували їх простими назвами, які були прив’язані до особливостей місцевості. Як от Болотники, Заболотів, Підлісне, Чорний ліс, Окопи, Чорнокінці, Вербівка, Новосілка, Дзвинячка, хутори Борухи, Пеньки, та інші.
Село на Бережанщині, з якого родом мої батьки, мало споконвіку назву Божиків. Але якийсь радянський чиновник угледів у ньому релігійний підтекст, тому й перейменували село на… Привітне. Назва довго не уживалася, люди поміж собою і далі продовжували іменувати село Божиковим. Уже в середині дев’яностих селу повернули попередню назву і воно ніби заново відродилося. Хоча б у назві.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Читайте також
Така ж доля спіткала села Трійцю, Новосілку Єпископську, Монастирок, Дзвинячку на Борщівщині, які перейменували відповідно у Зоряне, Збручанське, Міжгір’я та Комунарівку. Село Різдвяни на Теребовлянщині стало Світанком, а Ангелівку на Заліщанщині нарекли Весняним. Список можна продовжувати. Дивним чином залишили недоторканою назву села Рай на Бережанщині. Можливо комуністи побоялися гніву із справжнього раю?
Цікаву історію із перейменуванням села Липники на Заводське, що на Чортківщині, розповідає на сайті «Золота Пектораль» його редактор Володимир Погорецький. Селище Заводське є наймолодшим населеним пунктом, йому лише 40 років, йдеться у дописі пані Володимира. Розросталось воно одночасно з будівництвом Чортківського цукрового заводу. На місці, де зараз збудовані п’ятиповерхівки, колись було поселення із красивою назвою – Липники. Тут один біля одного стояли старі житлові будинки, в яких переважно жили переселенці із Польщі.
Журналіст слушно запитує: чому жителі Заводського не намагаються повернути селищу стару красиву назву?
