Ця реліквія з’явилася у Бережанах у 1673 р. Спочатку вона зберігалась у замковій каплиці Св.Трійці. У 1715 році єпископ Атанасій Шептицький, за участю кількох сотень священиків і великої кількості людей, урочисто переносить Мощі із замкової каплиці до церкви Святої Трійці в Бережанах. Після Другої Світової Війни, коли Храм Пресвятої Тройці було передано православній конфесії, про саркофаг з Мощами ніхто не згадує. Але, ніби знак з неба, скринька з Мощами святого виявилася в церкві в рік 2000-ліття Різдва Христового. Натрапили на неї краєзнавець Богдан Тихий та отець декан Іван Хрептак. Свята реліквія оправлена в гільзу з написом грецькими літерами візантійського періоду: «Це чесного Предтечі Хрестителя Івана. Рік 7…» (далі нерозбірливо). Містилася вона в срібній з позолотою шкатулці з віконцем для огляду, яку виготовлено в 1784 році. У додатку з Мощами була і пам’ятна грамота, писана на воловій шкурі грецькою мовою і датована 4 серпням 1720 року. Автентичність даної реліквії засвідчували печатки східних патріархів і володарів на супровідній грамоті. Нажаль, до сьогодні збереглося не все. Зникла алмазна колодка та скриня з документами. Незважаючи на цю значну втрату, маємо важливі свідчення Владики Василія Івасюка, пароха м. Бережан після виходу УГКЦ з підпілля на початку 90-их років минулого століття. Він свідчить про те, що свого часу бачив цю грамоту з печатками, яка згодом кудись зникла.
Про ці Мощі згадував грецький письменник Теодор Дафнопать. Св. Євангелист Лука переніс їх з Севастії, де вони спочивали обабіч гробу пророка Єлисея, до Антіохії. Потім Мощі були перенесені до Константинополя, а ще пізніше, попали до рук волоського правителя Єроніма Могили. У 1673р. пані Попричайкова подарувала їх Миколі-Єроніму Синявському, як знак вдячності за те, що він врятував їхню родину від стотисячної турецької армії, швидко переправивши через Дністер.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Про історію цієї реліквії трохи інакше розповідав колишній придворний Синявського Микола Діаковський: «Після Хотинської битви 1673 р., за наказом Великого коронного гетьмана Яна Собеського відправився Микола-Єронім Синявський з чотирма тисячами людей на Волощину за родиною і скарбами воєводи Петриченка, який переселявся до Речі Посполитої. Під час повернення його доганяв Ахмед Герей з вісімдесятитисячним військом татар і переслідував аж до міста Снятина. Синявський врятував цілу родину. За ті послуги і дав Петриченко цю реліквію Синявському, який документи, що відносились до неї, зберігав у своїй бережанській скарбниці, а реліквію завжди брав із собою у військові походи.
Після смерті Синявського, священик Арцуб, настоятель львівського римо – католицького костелу, не хотів прийняти реліквію без підтверджуючих документів, які, за тією ж версією, було відправлено до Бережан у 1717 р.
До сьогоднішнього дня люди, що прибувають до Бережан з найдальших сторін, віддають їм поклін і честь. Вперше, після Другої світової війни, Мощі було виставлено для доступу віруючих 19 — 20 січня 2001 року.
Року Божого 2009, Мощі святого Івана Хрестителя «пішли по Україні». Місії ,які провадилися в багатьох містах Галичини під патронатом Івана Хрестителя, зазнали неабиякої популярності. Він, через дві тисячі років знову і знову закликає, як тоді на березі Йордану: «Покайтеся, бо Царство Небесне близько!» Цей голос чули незчисленне число вірних! На цей голос сотні тисяч молодих сердець розчулювалось і вони приступали до Святих Тайн і ,особливо, до Тайн Сповіді і Євхаристії.
Святі Мощі були виставлені для публічного почитання на Всеукраїнській прощі в Зарваниці,де до них могли прикластися сотні тисяч прочан, які прийшли в цей надзвичайно чудовий і вельми шанований дім Пресвятої Богородиці у нашому краю.
Мощі Івана Хрестителя є дуже рідкісними. Фрагменти Мощів Івана Хрестителя, окрім Бережан, є ще у Італії(Генуї), Середній Азії, Сербії (зап’ястя руки) та Франції (частина відсіченої голови).
Ми маємо ці дарунки «в себе вдома». Користаймо з них! Приходімо з вірою і любов’ю до образу Пресвятої Богородиці і Вона ,як любляча Мати, вислухає щиросердечну молитву своїх дітей. Бо ще нечувано ніколи, щоб Вона не помогла чи у горі, чи в недолі цього земного життя! Молімось до Всевишнього, щоб отримати ласку оздоровлення нашої душі і тіла, за посередництвом Святого Славного Пророка і Хрестителя Господнього Івана, найбільшого з народжених поміж жінок, Досвітню Зорю Сонця Правди, який і сьогодні своїм вопіющим голосом кличе до нас у цій пустині нашого життя: «Покайтеся, бо Царство Небесне близько!»
