Він перестав чути голос землі

Опубліковано:
8 Грудня, 2017 о 12:43

Стах вже відійшов у засвіти. Але до останніх років чув голос землі.

Вперше почув той голос, коли його прикидали землею.



На початку 50-их проводили масовий набір фабрично-заводські ремісничі училища. Як водилося, в добровільно-примусовому порядку. Бракувало людей для роботи на шахтах Донбасу. Коли згадував про той призов дванадцяти-чотирнадцятилітніх хлопчаків, значливо спливала в свідомості тодішня маршова:   “ Пройдут года, настанут дни такие, когда советский трудовой народ вот эти руки, руки молодые, руками золотыми назовет…” Забирали молоду літоросль від родини в чужі світи. Були такі, що корилися, були, що й ні.

Стах утік вперше з районного розподільчого пункту. Додому. По деякім часі приїхали, забрали. Хто тоді рахувався з чиєюсь думкою? Пропорція для життя була одна: молодь – на відбудову Донбасу! Вдруге утік з поїзда. Куди ж дитина повернеться? Додому. Мати падкала, бо знову приїхали по нього, полякали. Вже доїхав до місця призначення  –  втретє подався на рідні терени.

Не було кому обстояти – батько загинув на фронті. За півтора місяці приїхали вночі. Привезли на якесь подвір’я. Завели в кімнату, допитали. Дитина зізналась у всіх своїх гріхах, навіть, що в діда Хведька яблука тряс.

Штовхнули у якийсь вилом, де раніш були двері. Об щось перечепився і впав на коліна. Над головою пролетіла куля. І від шоку малий втратив свідомість. Пам’ятає тільки, наче під ним долівка розступилася і він полетів у прірву.

Прийшов до тями на чомусь мокрому і липкому. Трупи, купа трупів почали ворушитися, наче збиралися встати для останнього суду. Загула машина і його разом зі всіма неживими свідками повезли за ворота, десь в поле. Відкинули борт – і стягати не довелось – трупи на власній крові поз’їжджали додолу.

Чи то був голос землі, чи тих, закатованих піднебесні зойки, але Стах довгий час чув якісь голоси, легіт. А по якімсь часі наче мама його покликала:

– Сташку, вставай, вже ранок…

Як прийшов до тями – дихнути не міг. Коли все стихло, вибрався з братської могили, і не віддихавшись, міряв поле ногами. Не відчував землі і власного серця.

Тоді вже малою своєю головою дотямив, що додому вороття нема. Десь на третьому селі жила мамина сестра. Постукав вночі у її вікно і тітка пустила до хати.  Як засвітила лампу – впала непритомна. Було від чого: хлопець весь перемазаний кров’ю і абсолютно сивий… Якийсь час його переховувала. Потім дала знати матері, вони порадилися і знайшли далеку родину на Північному Кавказі. Спорядили дитину. Аж в сімдесяті роки він вернувся до села, яке мало його за безвісті зниклого.  Та до кінця життя Стах не перестав чути голос землі…

Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.

Джерело: Новини Тернопільщини
Теги: #доля, #новини тернопільщини, #новини тернополя, #спомин, #тернопіль, #тернопільські новини
Коментарі





Опілля квас ціни iPhone 14 Pro в Одесі, Україна

Статті

Інтерв'ю
Лікар-гінеколог Катерина Бригадир: “Турбота про своє здоров’я – це найкращий прояв любові до себе”
20:12, 21 Червня, 2024

Лікар-гінеколог Катерина Бригадир: “Турбота про своє здоров’я – це найкращий прояв любові до себе”

Блоги

ТОП новини тернопільщини: