Тарас Демкура – відомий у Тернополі підприємець, меценат, власник музею колекції ексклюзивних ретро-автомобілів «Ретро-кортеж» та етногалереї автентичних ужиткових речей «Спадок». Він же – віце-президент Міжнародної торговоі палати ICC-UKRAINE, а також кандидат економічних наук в Тернопільське представництво ІСС Ukraine. Своїми досягненнями чоловік багато в чому завдячує своїй не менш успішній дружині Ірині. Власне, вона і спонукає його ніколи не здаватися та рухатися далі, – пише 20 хвилин.
Як живуть заможні люди? Які в них сімейні цінності? Пан Тарас зізнається, що успіх не впав на нього раптово, як сніг на голову, до цього були роки сумлінної праці та безкінечні прагнення пізнавати щось нове.
Перегляньте також:
- На Тернопільщині судитимуть сільгосппідприємця, який обдурив людей на понад 8 млн грн
- Трагічна смерть: у Тернополі загинув син відомого підприємця
Познайомились у школі
Колись і пан Тарас, і його дружина Ірина були звичайними вчителями. Познайомились у 1990 році в ЗОШ №4. Вона – філолог, він – вчитель фізкультури.
– То була педрада, заходить молода симпатична вчителька із великими очима, я одразу її примітив, – жартома розповідає Тарас Демкура. – Серед всього величезного жіночого колективу я був один молодий орел. Ми почали спілкуватися, а потім вже і зустрічатися. Якийсь час жили, як то зараз модно – «на віру». А в 1992 році вирішили одружитися.
Грошей, які подарували гості на весіллі, вистачило на те, аби провести медовий відпочинок за кордоном. На той час такі мандрівки могли собі дозволити лише дуже заможні люди: чиновники чи круті бізнесмени. Одним із романтичних пунктів туристичної подорожі, куди поїхали тоді ще молодята, була Венеція. Усе було б фантастично, якби не упиралося у фінанси, яких у пари не було.
Ми зайшли з Ірою в кафе, офіціант запропонував каву за 15 Євро. Для нас, простих вчителів, то були великі гроші, тому ми відмовились. Вийшли і пішли гуляти венеціанськими вуличками, дорогою заходили у місцеві крамнички. Там кохана побачила чудову венеціанську маску із пір’ям. Думали вже купити, поки не дізналися, що вона вартує аж 150 Євро. Молоді, закохані, романтичні… захотіли покататися на човні. Та орендна плата – 150 Євро – виявилася непосильною для нас, оскільки весільні гроші вже закінчилися. Я сказав Ірині:» Та за такі гроші я тебе на Тернопільському ставі буду місяць катати»
Пообіцяв дружині гори
Коли тернополяни не змогли і на човні покататися, на душі стало сумно. На зарплату вчителя вони не могли собі дозволити нічого зайвого.
– Іринка відвернулась, коли підійшов, я побачив, що вона плаче. Тоді я зрозумів, що мушу стати справжнім чоловіком, навчитись забезпечувати сім’ю, я повинен робити все, аби більше ніколи не бачити сльози коханої. І тоді пообіцяв дружині, що зможу підкорити заради неї всі гори, і що колись ми зможемо вільно подорожувати, не відмовляючись від кави чи інших дрібничок під час мандрівок.
У 90-х родина Демкур орендувала кімнатку у «хрущовці», площа якої становила 6 кв. м.
– Коли я заходив у наше помешкання, Ірі треба було лягти, і навпаки. Певно, через таку тисняву у нас так швидко з’явився син, – посміхаючись додає співрозмовник. – Коли ми повернулись із Венеції, я почав шукати, чим же можна ще займатися, аби підзаробити. У будні вчителювали, а у вихідні їздили в інші країни, перепродували речі. Тоді таких людей називали спекулянтами, а зараз – це представники малого і середнього бізнесу.
Коли пані Ірина пішла в декретну відпустку, її чоловік захопився ще й автомобільним бізнесом. Разом із товаришами вони «ганяли» машини із-за кордону. Тривало то все 7 років. Справа була надто ризикованою. Треба було шукати щось нове. У 1996 році товариш запропонував Тарасу Демкурі перейти в інтелектуальний бізнес. Уже 20 років вони разом із дружиною
Разом у бізнесі
За словами пана Тараса, їх із дружиною об’єднали «золоті» цінності компанії, які, до речі, і стали основою їхнього подружнього життя: сім’я, надія, свобода, винагорода.
– Іра змогла розкритися, як жінка, – зауважує тернополянин. – Вона не стала домогосподаркою. Кохана змогла проявити себе, як керівник і діловий партнер, лідер. Їй це до вподоби, вона цим живе, а я щасливий, коли вона щаслива.
Наразі пані Демкура гуртує довкола себе команди, вона регулярно виступає на різноманітних тренінгах, є засновником та ініціатором «Території особистого розвитку», де допомагають бути успішними, здоровими та красивими.
– Ми з Ірою маємо території для власного розвитку, у той ж час миповажаємо, цінуємо і піклуємось один про одного, – продовжує пан Тарас. – Щоб жінка була щасливою, потрібно, аби вона займалась такою справою, яка її надихає. Дружина весь час перебуває у вирі спілкування та нових цікавий подій. Вона розумна, креативна, стежить за власним іміджем, зовнішністю. Звісно, мене, як чоловіка, це надихає.
Шість-сім разів на рік подружжя відвідує інші країни. Такі мандрівки їм оплачує і компанія, і вони самі. У родини Демкур є сімейна традиція – у серпні вони їдуть у Карлові Вари. Там зустрічаються із друзями. На Різдво та Великдень – лишень до батьків.
– Щоб почуватися щасливими, ми створили собі баланс між роботою, бізнесом та особистим життям, – наголошує герой публікації. – Побутові сварки нас оминають. Повсякденні турботи в нашому домі допомагають вирішувати спеціалісти, які вже з роками стали частиною нашої сім’ї. Вони, власне, дарують нам комфорт. Ми ж маємо більше часу на реалізацію нових задумів та проектів.
Сама ж пані Ірина наголошує, що вона – справді щаслива дружина та мама.
– У нас із чоловіком немає секретів, ми завжди радимось в усіх питаннях. – каже вона. – Я намагаюся не критикувати його, а підтримувати в усіх починаннях. А він завжди поділяє мої прагнення. Тарас, звісно, є головою родини, але він завжди дослухається до мене. Син має дві освіти – юридичну та менеджмент, тож наразі активно допомагає із веденням підприємницької діяльності.
Любить читати і ходить пішки
Щоб жінка була цікавою для чоловіка, вона повинна бути цікавою сама для себе, вважає Ірина Демкура. Тому ніколи не потрібно зупинятися,завжди вчитися і прагнути до чогось нового.
– Не варто замикатися у чотирьох стінах і сидіти вдома, треба знайти роботу, яка приноситиме задоволення, або ж почати реалізовувати власний проект. Спочатку буде важко, а потім все піде, як по маслу. Жінка не повинна боятися завтрашнього дня, тому потрібно мати міцну опору під ногами, бути самодостатньою. У той же час це не повинно перерости в егоцентризм і відокремленість від сім’ї. Є чоловік і жінка, вони – одне ціле, – говорить героїня розповіді.
Пані Ірина дуже любить читати. Наразі вона активно вивчає творчість Григорія Сковороди. Щодня не менше п’яти кілометрів проходить пішки, займається йогою та пілатесом.
– Ми із сім’єю дуже любимо подорожувати, у лютому хочемо влаштувати собі автомобільну мандрівку Європою, – ділиться співрозмовниця. – Світ дуже цікавий, тому не варто застигати на місці.
На питання, як же бути щасливою в шлюбі, і коли, власне, закоханим варто одружуватися, Ірина Демкура відповідає, опираючись на власний досвід.
– Я вийшла заміж, коли мені було 28. Для кожної пари має бути свій період. Як на мене, вступати у шлюб повинні люди, які навчилися сприймати характер, амбіції та недоліки своєї другої половинки. Насправді про любов можна говорити багато банальних фраз. Але, думаю, що справжні почуття проявляються саме у підтримці, турботі, повазі та головне – розумінні один одного.
