Щоб удосконалитись, наші музеї повинні стати цікавими для грантодавців, – Віктор Овчарук

Те, що нинішній підхід в краї, а то і в багатьох інших областях, до музейної справи безнадійно застарів, розуміють усі. Необхідно міняти кардинально погляди та концепцію діяльності. Нещодавно Тернопільська делегація брала участь у VІ Конгресі ініціатив Східної Європи, що відбувся у Любліні. Голова обласної ради ознайомився із роботою Люблінського музею, яка по-справжньому вражає. Результатом перемовин стала домовленість про підписання рамкової угоди про співпрацю між Люблінським та тернопільськими музеями щодо співпраці. Планується, що угодою будуть передбачені реалізація історичних проектів від найдавніших часів. Зокрема, археологічні та історичні проекти від Черняхівської культури та Київської Русі до періоду ІІ Світової війни; етнографічні, мистецькі та літературні проекти.

Окрім цього польська сторона обіцяє залучити тернополян до грантової діяльності, адже, як підкреслив голова обласної ради: «Необхідне повне переформатування роботи музеїв, а для цього потрібні кошти. До прикладу, той самий Люблінський музей на два роки пішов на повну реконструкцію, але, щоб це зробити, він виграв гранти на 220 мільйонів злотих. Відтак ми, щоб удосконалитись,  повинні стати цікавими для грантодавців, і керівники музею в Любліні обіцяють навчити цьому наших музейників.

А ще, як говорили під час наради,  треба зрозуміти, що необхідно зробити, щоб заохотити людину піти у музей? Європейські фахівці стверджують: важливо розуміти, за чим відвідувач може прийти – за новими знаннями, емоціями чи, може, щоб поспілкуватися у цих умовах із родиною або друзями. Відвідувач, кажуть європейські музейники, так само вагомий, як і експонати. Тому нам необхідно наздоганяти світові тенденції.  Також європейці наголошують: «Недостатньо просто взяти і розташувати експонати у залі. Коли ми експонуємо щось, це є своєрідною формою комунікації, а комунікація вимагає двох учасників – того, хто звертається, і того, до кого звертаються. І ще одне  наднеобхідне: те, що експонати з’являться онлайн і людина зможе їх проглянути, збільшує шанси на те, що ця людина прийде у музей. Люди завжди хотітимуть бачити експонат наживо, а це – далеко не те саме, що можна побачити онлайн. Але в мережі ми можемо їх заохотити, зацікавити».

До слова, Люблінський музей вже надіслав свій проект угоди, залишилось тернопільським музеям розробити свій, та згодом напрацювати разом спільний.