Минуло зовсім небагато часу з тієї пори, коли кожна родина ретельно зберігала речі, якими користувалася в побуті. У кожному українському селі були люди, які ткали на ткацьких верстатах, шили одяг, оздоблювали його вишивкою, ліпили горщики, займались теслярством, ковальством тощо.
Речі коштували немалих коштів, тому затримувались у господарстві якомога довше. Цікаві горщики, горнятка, ніби обплетені дротом, можна побачити у музеях, не виняток і музей лемківської культури “Лемківське село”, що у Монастириську. Господар, колекціонер, знавець культурної спадщини лемків Михал Тиханський розповів, що між селами ходили чоловіки цікавої професії – дротар. Їх робота міцно обплести тріснутий глиняний горщик чи горня дротом. Така посудина заповнювалась молоком і через декулька днів тріщинки, як не було, але дроти залишались назавжди. Дротарі не тільки ремонтували посуд, а і розказували новини – що, де, коли трапилось, адже у кожному селі ділились з ними, як столом, так і інформацією. Де хто пішов у засвіти, який урожай, ціни на зерно, на мед, на борошно, хто як справляється з тлею, кого заміж зібрали, а де файна дівчина підросла – усе про все знали дротарі – тому і чекали на них радо на кожному обійсті. Ось такі собі репортери з дротами ходили колись українськими дорогами.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Фото автора
