Рідні Антона підозрюють одні одних…
Чотири місяці перед тим Антон Сеньків повернувся із заробітків з Кіпру, де разом зі співмешканкою перебував 12 років. Після повернення в Україну чоловік деякий час жив у брата Михайла в Копичинцях, з яким спілкувався з-за кордону і якому впродовж десятиліття передавав гроші на зберігання. А згодом Антон купив квартиру в Гусятині, автомобіль, планував подальше життя. Його співмешканка змушена була повернутися в Україні до свого важкохворого чоловіка, щоб доглянути його. Дружина Антона Людмила із 2002-го року на заробітках у Канаді, розлучився чоловік з нею без її участі в суді у 2015-ому, коли почав оформляти придбане майно. У Канаді тривалий час живуть і їхні дві доньки. Куплений автомобіль Антон фіктивно записав на свого друга Сергія Суслика — колишнього зятя його рідного брата Михайла, а в ті дні, коли сталася трагедія, мав переоформити на себе, але не встиг…
Читайте також
Правоохоронні органи вважають, що Антон вчинив самогубство, проте його рідні переконані, що чоловіка вбили, а потім імітували повішення, власне, тому рідні й наполягли на порушенні кримінального провадження. Вбивство підтвердили й експерти, котрі робили ексгумацію тіла, проте правоохоронці далі стоять на своєму — поставили під сумнів згадану експертизу. Майже рік у справі нема зрушення, хоча порушено 12 (!) кримінальних проваджень за різними злочинними діями упродовж слідства. Трагедія ще більше загострила і так непрості стосунки між найближчими людьми Антона — родиною його брата, співмешканкою та колишньою дружиною і доньками. Через багато нез’ясованих обставин вони почали підозрювати одні одних у страшному. Невідомо, хто зазіхнув на життя Антона, але все менше сумнівів у тому, що причиною непоправного стало його майно, зароблене на Кіпрі…
«Швидко поховали, навіть не сказали донькам…»
Якби не доньки та колишня дружина Антона, які, дізнавшись у Канаді про трагедію, й забили на сполох, ніхто не домагався б справедливого розслідування. Спонукало їх до пошуку правди багато причин, зокрема й те, що їх не повідомили про страшне, що покійного швидко поховали, а ще, що на них безпідставно почали лити бруд…
— Ми були шоковані… Не знаємо, чому брат Антона не повідомив нас, усе-таки у покійного залишилися дві доньки… — розповідає пані Людмила Сеньків. — Лише подальше наше розслідування допомогло багато що зрозуміти. П’ять днів співмешканка й брат Антона не знали, де він, проте не повідомили міліцію. Вранці 30 березня брат Михайло, його син, онук, теперішній і колишній зяті знайшли його в лісі за п’ять кілометрів від Копичинців. Вказала їм, де шукати Антона, продавець із магазину Михайла, яка проїжджала дорогою і бачила його оранжевий «Mercedes-Sprinter». Туди приїхали слідчий, ще двоє правоохоронців та фельдшер, хоча, згідно з отриманими роздруківками, дзвінка на «102» не було. Нікого з чужих за понятих не кликали. У протоколах приховали тілесні ушкодження, зробили висновок про самогубство. Рідні чомусь не наполягли на розслідуванні, хоча бачили дві борозни на шиї, синці на тілі, мотузку майже на підборідді… Хтось видалив усі дзвінки з телефону покійного. Міліція нічого не перевіряла, зокрема, й те, хто підзаряджав телефон протягом п’яти днів, адже виклики ішли. Слідчий віддав тіло рідним і поїхав. До чортківського моргу покійника доправили аж о 19.30. Вранці експерт зробив розтин і зробив висновок — «навмисне самоповішання». Близько 13.30 брат забрав тіло і привіз додому. Священик помолився за душу покійного, швидко поховали і вже о 15.30 були поминки… На прохання сусідів відкрити труну Михайло сказав, що там нема на що дивитися… Ховали без свідоцтва про смерть, ще до висновку експерта замовили могилу на краю цвинтаря — для самогубця. Чортківський експерт приховав очевидні сліди насилля, зробивши висновок про самоповішання. В Антона не було причин накладати на себе руки і це підтвердили усі, хто спілкувався з ним останнім часом. Водночас багато загадок довкола надбаного ним майна. 12 років Антон надсилав гроші своєму братові, після повернення в Україну купив бус за 12 тис. дол. та однокімнатну квартиру в Гусятині за 25 тис. дол. За простими підрахунками за усі ті роки він мав би заробити близько 100 тис. доларів. Де решта грошей? Це досі не встановлено слідством.
За два тижні до смерті Антон купив автомобіль і записав на Сергія Суслика, бо брат «радив» йому не оформлювати майно на себе, щоб раптом я не претендувала, бо ми ще не були розлучені. Михайло наговорював на мене та доньок… Вважаю, це було сплановане вбивство. Наступного дня після похорону вони почали ділити майно: Суслик згодом зізнався, що Михайло казав, що синові треба тумбочку, телевізор, диван… А Сусликові наказали зняти автомобіль з обліку, бо хотіли продати. Так вони посварилися і Суслик усе розказав нам. Через тиждень приїхала в Україну донька покійного Ольга і звернулася до міліції. Раптом виявилося, що після похорону хтось пограбував квартиру Антона — вивезли меблі, посуд, одяг… Ключ від помешкання був у Михайла, але він стверджує, що під час похорону хтось його… вкрав.
Я знайшла 30 людей, котрі були на похороні, але слідчі нікого не опитали. За фактом пограбування порушено кримінальне провадження. Один із мешканців двору, де знаходиться квартира, підтвердив, що речі вивозив… Михайло. У справі є протокол допиту того чоловіка, але слідчі нічого з викраденого нібито не знайшли в Михайла вдома. Смішно, але понятими під час обшуку були донька і зять господаря. Тим часом обурений Михайло звернувся із заявою до міліції, нібито брат скоїв самогубство, бо Суслик не хотів повернути йому авто, вказавши, що нібито і я маю зацікавленість. Коли ж ми нарешті побачили фото імітованого повішання, остаточно зрозуміли, що це — вбивство. Ми запитали Суслика, чому він мовчав. Коли ж донька сказала йому повернути автомобіль батька, він висунув дивну умову: заплатити йому 10 тисяч доларів і забрати заяву з міліції про розслідування смерті батька. Ми, звісно, не пішли на таке. За три місяці після смерті Антона Суслик продав бус, хоча не мав права, бо це речовий доказ — нині проти нього порушено кримінальне провадження за шахрайство. Проте торік він утік за кордон, про його місце перебування нам не відомо.
«Що ми могли доказувати судмедексперту?»
Усі підозри на свою адресу Михайло Сеньків та його рідні відкидають і намагаються довести свою правду.
— Більше року ми не спали ночами, чоловік зрушив серце — прокручували різні версії, — каже дружина Михайла Стефанія Сеньків. — Спершу нас не допускали до справи, бо ми не були визнані потерпілими. Добре, що брат Людмили — колишній слідчий, він і «копає» правду. Ми теж хочемо знайти вбивцю Антона. У лісі були четверо слідчих, лікар, водій і четверо наших рідних. Лікар сказав, що нема переломів, слідів від уколів. Але ж на шиї Антона було два знаки від мотузки… Як людина може двічі вішатися?! До того ж він був незвично повішений — «стояв» на колінах на землі.
— Я повідомляв міліції, що підозрюю першу дружину Антона, її брата, Суслика, — каже пан Михайло. — Коли Антон повернувся з Кіпру, я віддав йому все до копійки — десь 42 тисячі у.о. Брат щиро подякував, обійняв мене…
— Михайло був, як батько, для Антона, завжди підтримував його в житті, — продовжує пані Стефанія. — Після Кіпру мій чоловік порадив братові купити собі квартиру, щоб мати свій куток на старість. Разом їхали вибирати автомобіль. Антон планував жити з другою жінкою. Свого часу він не дуже добре жив із Людмилою, давно хотів розлучитися… Коли Антон поїхав на Кіпр із співмешканкою, Людмила погрожувала їм. На розлучення він подав відразу після приїзду в Україну. Купив автомобіль — записав на себе, а от коли купував квартиру, дізнався, що ще нема рішення суду про розлучення, тому вирішив почекати з оформленням. А щоб Людмила не претендувала на автомобіль, фіктивно записав його на Суслика. Ми не могли на себе оформити бус, бо тоді не отримували б субсидію. Антон дружив із Сусликом, тому це вони погодили між собою. Коли Лариса повідомила, що Антон не бере слухавку, ми його шукали, думали, може, повіз комусь товар. Михайло їздив до Гусятина, розпитував людей, сторож стоянки сказала, що бачила, як він чекав когось вранці 26 березня, вийшов на дорогу, а потім прошмигнув до авто у кепці, ховав обличчя — може, то був не він… 30 березня до Михайла зателефонувала продавець із нашого магазину, в розмові запитала, чому чоловік сумний. Він розказав, що брат пропав, а вона згадала, що бачила його бус під лісом… Поховали ми Антона за законом, як сказав священик. Михайло звертався із заявою до міліції щодо можливого вбивства, до районної прокуратури з підозрою щодо певних осіб, але слідчий наголошував, що це самогубство, так сказав і експерт. Що ми могли доказувати?..
Ексгумацію робив експерт, котрий вивчав матеріали по справі Чорновола…
Через півроку після смерті Антона Сеньківа його доньки та колишня дружина задля встановлення правди домоглися ексгумації тіла. Для повторного дослідження було запрошено судмедекспертів із Чернівців.
— Визнано бездіяльність слідчого, який приховав тілесні ушкодження, його звільнено з правоохоронних органів. Мотузку, одяг, взуття, що були на покійному, знищили з дозволу прокурора, не було взято відбитків пальців на місці події та інші матеріали, які допомогли б слідству, хтось зрізав дерево, на якому знайшли Антона… — каже Людмила Сеньків. — Отож, ми зважилися на ексгумацію. Приїхала група спеціалістів із Чернівців на чолі з судмедекспертом Бачинським, який свого часу проводив ексгумацію тіла В’ячеслава Чорновола через десять років після загибелі. Чернівецькі спеціалісти взяли необхідні матеріали з останків Антона на дослідження і через півтора місяця повідомили висновок — смерть настала внаслідок удушення в лежачому положенні, зламаний четвертий шийний хребець. Брат Антона не був під час ексгумації. Але, як ми згодом дізналися, відразу після того почав переписувати своє майно на онуків. Чому б так відразу? Не «сподобалася» незалежна чернівецька експертиза і тернопільським правоохоронцям, які все «списали» на самогубство, тому вони ініціювали ще одну експертизу — у Києві. До столиці передали матеріали ексгумації, і звідти дуже скоро повідомили, що чернівецькі експерти допустили помилку і згодом проти них порушили кримінальне провадження… Абсурд! Ми вимагаємо проведення четвертої експертизи, але нам відмовляють. Я ходила на прийом до керівника обласної поліції Олександра Богомола, до прокурора області В’ячеслава Перча, просила допитати мене, дозволити четверту експертизу, обіцяли-обіцяли, а торік у серпні я дізналася, що справу про вбивство закрили. Яких зусиль нам вартувало, аби справу поновили. По справі щодо вбивства вже є шість томів, її вивчали у слідчому відділі при МВС. Наразі дев’ять (!) місяців чекаємо на психіатричну експертизу покійного, котру проводять у Житомирі. Цьогоріч прокурор області дав вказівку призначити четверту експертизу, але ніхто не квапиться робити, думаю, матеріали вже знищили. Наразі є ще 12 «супровідних» кримінальних проваджень довкола справи по вбивству Антона, проте жодна ще не в суді…
