На базі Теребовлянського НРЦ Тернопільської обласної ради відбувся табір «Українська жестова мова», організований представниками Канадсько-українського альянсу для глухих та слабочуючих та Українським католицьким університетом (УКУ). Цього року 28 табір зібрав близько 60 дітей та педагогів зі Львова, Теребовлі, Хуста, Підкаменя (Львівська обл.), Чернівців та Піщанки (Вінницька обл.). “В Україні намітилась тенденція до закриття спеціальних шкіл. Тим самим нехтується багаторічний досвід, який нагромадився у цих школах.”
«Наші літні табори ми організовуємо не лише для промоції української жестової мови, але й для захисту спеціальних шкіл-інтернатів для глухих та слабкочуючих дітей. Кожен табір я починаю словами: «Дорогі діти! Цей табір – це ваша територія, ваша держава, ваш простір, де ви самі визначаєте, як спілкуватись і чим займатись». В Україні намітилась тенденція до закриття спеціальних шкіл. Тим самим нехтується багаторічний досвід, який нагромадився у цих школах. Крім того, загальноосвітні школи – це середовище із малозрозумілим для нечуючих дітей усним спілкуванням, де вони не мають доступу до рідної жестової мови, культури глухих, і де вони будуть приречені на самотність. Цьогорічний табір особливий ще й тим, що з нами була група глухих дітей-сиріт із Піщанської спеціальної школи-інтернату для глухих дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Через те, що ці сироти позбавлені пільги на безкоштовний проїзд влітку, ми змушені були шукати додаткові кошти» – говорить координатор літніх програм, Ігор Кобель.
Перегляньте також:
- Керівник будівельної компанії «Креатор-Буд» Ігор Гуда взяв участь у Західноукраїнському бізнес-форумі
- Генеральний директор ТРЦ “Подоляни” Михайло Ібрагімов серед номінантів “Гордості Тернопілля”
Подібні табори відбуваються взимку та влітку в різних куточках України. Цього разу до команди табору увійшли керівник проектів та програм кафедри загальної та соціальної педагогіки, канд. техн. наук, Юлія Кокоячук, та студентки першого курсу програми з соціальної педагогіки, Марічка Дзюрах, Іра Дудуяк, Віка Стасишин та Мар’яна Чернецька, які організовували дозвілля дітей у таборі (чисельні ігри та змагання, квест, вечірні ватри). Активні члени Альянсу, канд. пед. наук із Кам’янець-Подільського університету, Оксана Дмітрієва, та науковий співробітник лабораторії жестової мови Інституту спеціальної педагогіки АПН України, Адамюк Наталія, не лише брали участь у всіх заходах табору, а й майстерно проводили заняття з жестової мови та лінгвістичні ігри як для дітей, так і для чуючих дорослих, які працюють з нечуючими дітьми.
Наталія Адамюк: “Табір “Українська жестова мова” є унікальним в Україні. Це єдиний табір, в якому нечуючі діти мають можливість спілкуватися своєю мовою, почуватися вільно у оточенні тих, хто їх розуміє. На жаль, в більшості дитячих таборів такі діти почувають себе “іншими”, тому тримаються окремою групою і не демонструють сповна свої творчі здібності та індивідуальні особливості”.
Важливою складовою табору є морально-духовне виховання, якому багато уваги приділили студенти УКУ разом із випускником Львівської духовної семінарії УКУ Олегом Плішило. у Олега глухі батьки і він вільно володіє жестовою мовою. Олег з радістю спілкувався з глухими дітьми та дорослими і допомагав у спілкуванні з чуючими учасниками, проводив духовні бесіди, кожну трапезу починав і закінчував молитвою. Окрім цього, учасники мали можливість відвідати Маріїнський центр у Зарваниці, Божественну Літургію у свято св. Івана Хрестителя та продемонструвати свої акторські здібності в театралізованих сценках на біблійну тематику, де діти проявили непересічну креативність та винахідливість.
Насичена програма табору передбачала також екскурсії до Теребовлянського замку, Підгорянського монастиря, Кам’яного кар’єру, відпочинок біля озера, які організував колектив Теребовлянського НРЦ Тернопільської обласної ради. Діти були в захваті від цікавих екскурсій, які для них перекладали жестовою мовою, а також від всього, що їм вдалося побачити на Тернопільщині.
Під час кулінарного конкурсу діти проявили свою фантазію та командну роботу і приготували смаколиків на всі смаки. Кульмінацією табору став концерт, під час якого діти та деякі вихователі виконували пісні жестовою мовою, танцювали, демонстрували гумористичні сценки. Студентки УКУ також захотіли взяти участь у концерті та підготували і виконали пісню гурту «Океан Ельзи» жестовою мовою.
Та особливо цінним є неформальне спілкування впродовж табору, який дозволив дітям з різних куточків України познайомитися, знайти нових друзів, навчитися незвіданому, і безумовно весело провести час на Тернопільщині. Тепер завдяки соцмережам вони зможуть підтримувати зв’язок, не зважаючи на відстань.
Табір «Українська жестова мова» справив неймовірне враження на всіх, без винятку, учасників табору завдяки насиченій програмі та дружній атмосфері. Все це стало можливим завдяки копіткій праці команди табору та підтримці Українського католицького університету і Благодійного фонду «Українська Галицька Фундація», що допомогли глухим і слабочуючим дітям провести тиждень в оточенні друзів з різних куточків України, поспілкуватися, весело і корисно дізнаватися багато нового про себе та світ. БФ «Українська Галицька Фундація», серед іншого, здійсненює благодійницьку діяльність в інтересах дітей, молоді та інших осіб з соціально-незахищених категорій, зокрема дітей зі зниженим слухом. Організатори табору і всі його учасники вдячні Фонду за увагу до цієї категорії дітей і те, що завдяки підтримці 28 табір «Українська жестова мова» відбувся на високому рівні, про що свідчать коментарі учасників:
Богдан Краплич, учень Підкаміньської школи-інтернату для дітей зі зниженим слухом, який вперше побував у таборі «Українська жестова мова», ділиться враженнями: «Мені дуже сподобалося бути в Теребовлі у таборі. Там я познайомився з новими друзями і нам там було весело, ми завжди розповідали одні одному цікаві історії зі свого життя. Після цікавих екскурсій ми не втомлювалися, а танцювали, грали всякі ігри. Разом ми придумали як грати гру «Мафія» чуючим і нечуючим разом. Велике дякую організаторам веселих ігор з Українського Католицького Університету. Час пролетів так швидко … ми здружилися дуже сильно і я із сумом покидав Теребовлю та надіюся, що ми знову зустрінемося наступного року».
«Для мене цей табір – не світ, а ціла галактика глухих, зі своєю мовою, культурою, своїми традиціями і цінностями. І з людьми, які вміють показувати свої почуття, вміють віддавати і дякувати. Не скажу, що за тиждень ми повністю пізнали цей світ, але відкривши для себе його вперше, ми почерпнули максимум того, чим живуть його мешканці. Разом з ними ми подорожували, змагалися, вчилися, складали одну команду та відкривали себе. Я безмежно вдячна кожному за участь в цьому таборі, за веселі моменти, підтримку, за те, що без слів навчили мові серця» – розповідає Ірина Дудяк, студентка програми з соціальної педагогіки УКУ.
«Ну що тут сказати… враження від табору – супер. Найбільше мені сподобалось у таборі: квест, дискотека, ватра з розповіддю із Біблії, а особливо, таємна пошта та багато іншого. Також я вражений кулінарним майстер класом та захоплений від усього побаченого на екскурсіях. Я вдячний тим людям, які це все організували. І я дуже сумую за табором. Сподіваюсь, це не остання моя поїздка» – говорить учасник табору, Іван Якимець.
Студентка соціальної педагогіки УКУ, Мар’яна Чернецька: “Для мене табір «Українська жестова мова 2017» став місцем нових відкриттів, постійних несподіванок та ламання стереотипів. Я познайомилась з багатьма дуже різними людьми, але їх всіх об’єднувало те, що вони випромінювали безмежне добро. Табір був місцем цілковитого взаєморозуміння: засобом спілкування тут було щось більше, ніж мова жестів. Всі учасники табору дуже талановиті та активні. Я була вражена вперше побачити, що глухі та слабочуючі люди можуть виконувати пісні та гуморески жестовою мовою, танцювати, писати власну поезію, у них чудові кулінарні здібності та спортивна підготовка. За розвиток цих талантів хочеться щиро подякувати вихователям та вчителям таких дітей. Я дуже щаслива, що мала можливість бути частинкою такого особливого середовища. Після табору у мене залишилось багато друзів, з якими я комунікую, як у соціальних мережах, так і “вживу”. Я щодня переглядаю відеоуроки, щоб краще вивчити жестову мову, і щодня живу з надією, що зможу повернутись в таке середовище знову і взяти участь в наступному таборі”.
