Липень 2017 року розпочався для обласного літературно-меморіального музею Юліуша Словацького в Кременці презентацією художніх робіт молодої краянки Марини Нагорнюк під назвою «Дивосвіт». На відкриття авторського вернісажу юної художниці зібралося чимало поціновувачів художнього мистецтва, в тому числі рідних та близьких їй людей.
Марина (випускниця Кременецької ЗОШ №2), із 2015 року – студентка Сілезького університету міста Катовіце (Республіка Польща), навчається за спеціальністю «Графіка». Їй – усього дев’ятнадцять, а на своєму життєвому шляху мисткиня вже має чимало досягнень. Ця талановита дівчина ще зі шкільних років захоплюється образотворчим мистецтвом, поезією, художньою фотографією.
Перегляньте також:
Навчаючись у Кременецькій гімназії, Марина стала членкинею літературної студії «Дивослово». Творчі нахили своєї вихованки, її перші поетичні спроби зуміла розпізнати й допомогти їх відшліфувати Людмила Федорівна Ростківськека – вчитель української мови та літератури згаданого вище закладу. Ще тоді вірші Марини, разом із поетичними творами інших гімназистів-початківців, вийшли друком у збірці «Ми діти Твої, Кременеччино!» (2012), а згодом – у спільному поетичному виданні «Борітеся – поборете!» (2014) та альманасі «Проби пера» (2014), виданому Тернопільським обласним відділом Малої академії наук України. У 2014 році побачила світ її перша персональне збірка віршів «Життя всміхається мені» (видана за участі Кременецької гімназії). Згодом поезії Марини Нагорнюк були вміщені у ювілейному виданні літературної студії «Ломикамінь»…
Фото: Наталія Бранцевич.
У 2012-му Марина стала членкинею Кременецького фотоклубу «Позитив», на його виставках презентувала і власні роботи.
Все ж, бажання малювати не полишало її. І дівчина, поєднучи художнє слово з живописом, одночасно відвідувала школу мистецтв, де навчалася азів образотворчого мистецтва у класі педагога Тетяни Балбус. Там брала участь у групових виставках і вже 2010 року здобула найвищу нагороду Міжнародного польсько-українського конкурсу «Риби» у Кракові. У 2012-му отримала диплом Союзу українок в Україні як переможниця Міжнародного конкурсу «Мій рідний край» за пошуково-дослідницьку роботу «Вплив тривалого перебування батьків за кордоном на психоемоційне здоров’я і розвиток дитини» – 2-е місце в номінації «Проблеми національного виховання та гендерної політики».
Творча палітра Марини Нагорнюк неодноразово впліталася в загальне полотно літературних та мистецьких заходів, котрими живе музей Юліуша Словацького. Будучи школяркою, наша землячка брала участь в одному з українсько-польських «Діалогів двох культур» у Кременці. Тоді ж, декламуючи власні поезії, привернула увагу відомого польського поета Казімєжа Бурната, який і переклав польською мовою її вірш «Надія».
Нещодавно ж юна мисткиня винесла на загал свої численні художні картини: акрилові полотна, акварельні, графічні мініатюри, роботи по металу в техніці «суха голка».
Варто зазначити, що зміст картин цілком виправдовує назву виставки. Маринин «Дивосвіт» просто зачаровує глядачів своїм неземним походженням, проникливим світлом та загадковістю. Наполовину казкові образи, котрі народжуються в уяві талановитої дівчини, лягають на полотно яскравими фарбами: дерева, квіти, озера, неосяжний космос… Художниця прагне зобразити ті місця, де їй самій хотілося б побувати. Багато сюжетів – це збірний образ, трансформований і викладений на полотно через призму світобачення юнки. Одні роботи викликають замилування, інші – спонукають до роздумів. Картини не мають назв, але цього й не потрібно, тому що кожен глядач має змогу розгледіти в зображеному щось своє, саме те, чого прагне його душа.
Особливе враження на присутніх справила абстракція із контурним зображенням людської голови. Створена спонтанно, як виявилося пізніше, згадана робота сповнена стародавніх символів: спіралей, меандрів та пентаграм, котрі несуть в собі значення плину життя, безкінечності, людських чеснот, котрі донині із стародавніх культур вкористовують, зокрема, і в жанрах українського етнографічного мистецтва.
Приємно здивовані побаченим, гості презентації емоційно поділилися своїми враженнями. З творчим дебютом щиро привітали свою колишню ученицю представники Кременецької школи мистецтв імені Михайла Вериківського – викладач образотворчого мистецтва Тетяна Анатоліївна Балбус, заступник директора Олена Василівна Євстаф’єва. Із побажаннями натхнення і творчого неспокою звернулася до юної художниці начальник відділу екологічної освіти Національного природного парку «Кременецькі гори» Оксана Любомирівна Тимошенко. Слова схвалення та підтримки пролунали з вуст близьких Марині людей: мами, бабусі, інших членів та друзів родини, хрещених батьків, подруг… Основну роль в організації згаданої виставки взяла на себе мама Марини – Галина Нагорнюк – голова Кременецької районної Громадської організації «Регіональний фонд розвитку та інтеграції».
Директорка музею Юліуша Словацького Тамара Григорівна Сеніна – ведуча презентації – з філософським контекстом пояснила присутнім розуміння слави, провівши паралель до біографії польсько-українського поета-романтика Юліуша Словацького, який із дитинства прагнув її, а наприкінці життя зрозумів, що слава сама знайде достойного претендента. Пригадавши перші творчі кроки Марини, очільниця наукової установи щиро побажала дівчині нових творчих злетів та досягнень, загального визнання, вподобання численних прихильників творчості. Адже, з легкої руки, чимало юних обдарованих дітей набуло міжнародної популярності. Музей Юліуша Словацького завжди з радістю сприяє розкриттю різнобічних талантів у молоді, відчиняє двері перед шанувальниками всіх видів мистецтв. Тож ласкаво просимо!
Наталія Бранцевич,
науковий співробітник музею Юліуша Словацького в Кременці
