Ні для кого вже не секрет, що в період 20-х років Ленін (так само, до речі, як і Гітлер) підпільно відправляв експедицію в Гімалаї. Але ще й досі не всі таємниці того часу відкриваються людям… На все свій час.
Відвідавши індійський Тибет, та й власне, саму Індію, особисто мені вдалось зробити аналіз деяких речей і прийти до певних конкретних висновків. З цими відкриттями я й хочу поділитися сьогодні з читачами.
Перегляньте також:
- У Підгайцях зловмисники вкрали туї біля кладовища
- Як виключатимуть світло на Тернопільщині 23 листопада
Ленін та його близьке оточення (після захоплення влади) прагнув зробити все, аби прибрати до рук величезну територію планети. Звісно, фізично – це було не під силу. Тому в хід пішло все, що могло вплинути на свідомість людей. Не погребували вони й окультними науками. Щоб цей «проект» вдався, було вивчено енергетичну структуру людини. На Сході ці знання завжди були відкритими й доступними всім. Отож більшовики почали проводити окрему ретельну (читай – ритуальну) й стратегічну роботу із підростаючим поколінням.
Жовтенята, піонери, комсомольці, комуністи… Для маленьких першокласників та другокласників, яких приймали в «жовтенята» (напередодні річниці революції, 7листопада) це була звичайна своєрідна дитяча гра. Не більше того. Але, прикріплюючи зліва (там де фізичне серце, а перед ним – невидимий енергетичний центр сердечна чакра) значок жовтенятської зірочки, в центрі якої було фото маленького Володі Ульянова (себто Леніна), більшовицькі ідеологи були добре обізнані з тим, що робили. Бо саме у такий спосіб перекривалася правильна енергетична робота сердечної чакри. Замість крутитися вправо – це нормальний її природній стан, вона починала крутитися не за годинниковою стрілкою, а… вліво. Кожна людина має 7 основних енергетичних центрів, які називаються чакрами, і 108 допоміжних, хоча, насправді їх набагато більше. Сучасна наука називає їх ендокринними залозами. Сьогодні вони вже легко фіксуються і фотографуються ауродіагностичними приладами під час комп’ютерної діагностики. Спочатку хворіє енергетика людини, і тільки потім – фізика. Для того й існують молитви, псалми, акафісти, церковні піснеспіви, сповідь, причастя тощо, які допомагають інформації про майбутню хворобу не доходити до фізичного тіла людини. Але це
за умови, якщо людина щиро наповнює своє біополе (фізики називають його ще аурою, біоплазмою або квантовим полем) вібраціями вищезгаданих позитивних текстів (молиться, працює над собою і вдосконалює свою духовність). Правильна робота сердечного центру сприяє людині усвідомлювати присутність (на підсвідомості, незалежно від розуму) Бога всередині себе і у кожній людині. Також це сприяє відчувати опору і підтримку від Всевишнього, і повністю віддавати себе і своє життя в Його руки. Старше покоління, яке не встигло побувати ні серед піонерів, ні серед комсомольців, на підсвідомому рівні завжди зберігало в собі інформацію про те, що вони походять не від мавпи, а створені «за образом і подобою».
Вісім-дев’ять років, це період, коли формується характер, коли дитина починає замислюватися над тим, що є погано, а що є добре. І саме в цей момент спритно вклинювалася у цей процес атеїстична пропаганда, яка чітко розставляла всі крапки над «і». Саме з Леніна діткам ліпили образ «бога». Інших варіантів не пропонувалося. Сатанинська зірочка із ідолом в центрі непомітно, але впевнено робила свою роботу: у дитячу свідомість нав’язливо вкарбовувалися елементи чужої ідеології, справжні загальнолюдські цінності підмінювалися іншими. Це можна було зробити тільки тоді, коли сердечний центр працював неправильно, тобто збивався з «праведного» шляху.
Жовтеняцтво було своєрідним фундаментом, на якому (як гриби після дощу) виростали піонери. Це був стартовий майданчик для майбутньої багатообіцяючої «эры светлых годов», про яку скрізь співали піонери.
Час прийому в піонери також був добре обмізкований: дев’ять-десять років –
період формування й активізація горлової чакри, виявлення творчих задатків у дитини. Це дуже важливий енергетичний центр, який формується до 15-16 років. Підлітки вчаться до всього підходити творчо. Щоб «перекрити» горлову чакру і «вирощувати» зомбовану молодь, більшовицька ідеологія вдалася до магічного ритуалу. Зав’язаний на шиї вузлом червоний галстук – це елемент магіі. Тим більше, що носити його треба було щодня. Червоний галстук символізував пролиту кров. Пролита кров – це символ смерті, зв’язок із світом мертвих, мовою вчених – невидимий, але реальний некротичний зв’язок. Три його кінці – зв’язок трьох поколінь: комуністів, комсомольців і піонерів. Ті, хто проходили школу піонерського активу, ставали в подальшому партійними, комсомольськими і піонерськими лідерами. Багато колишніх піонерських та комсомольських лідерів, займають сьогодні найвищі посади в нашій державі. Піонерський вигук, який ми проголошували на лінійках: «Завжди будь готовий!» – я, чесно кажучи, до кінця так і не розуміла. Готовим бути до чого чи до кого? Втім, на кожному кроці лякали імперіалістичними буржуїнами, які будь-якої миті були готові напасти на Радянський Союз. І мимоволі закрадалась думка: «Яке ж це щастя жити в Радянському Союзі. Адже Захід «загнивав».
Вражали принципи і закони. Їх треба було знати на пам’ять, як «Отче наш»: ось деякі з них. Піонер має бути відданий Батьківщині, партії і комунізму. Ніби нічого й поганого. Але треба врахувати одну цікаву деталь, що Батьківщиною у ті часи вважалася не Україна, а Радянський Союз. Це як співалося у відомій пісні: «Мой адрес не дом, и не улица, мой адрес Советский Союз». Відбувалася повна деградація особистості як такої і ти не ідентифікував себе з рідною Вітчизною. Зовсім інакше було на Заході України, де більшовизм з’явився тільки в 39-ому році.
Піонер мав рівнятися (цитую) «на героїв боротьби і праці». Знову ж таки: якої боротьби? З ким? Піонер шанує пам’ять загиблих бійців і готується стати захисником Вітчизни. «Жити, вчитися і боротися, як заповідав великий Ленін, як вчить Комуністична партія». Дозволялося навіть «жити»! А боротися з ким? Оці віртуальні натяки про боротьбу, між іншим, робили свою справу. Вони викликали в людей страх, бо пам’ять зберігала ще свіжу інформацію про громадянську війну, голодомор, другу світову. А якщо в аурі присутні бацили страху, то тоді було легко маніпулювати свідомістю людей. З них можна ліпити що завгодно, а «шестірок» – й поготів!
Після піонерів приймали в комсомол. Значок із зображенням Леніна знову кріпився зліва – на сердечний центр. Було вигідно, аби Серця в молодих енергетично залишались «закритими». І в будь-який момент, коли партія кидала клич: «Надо!», комсомольці блискавично реагували: «Єсть!».
Чудова наука кольоротерапія вже довела, що червоний колір – це колір, який на підсвідомому рівні викликає агресивні дії. Пам’ятаєте більшовицький головний убір – будьонівку (від прізвища військового командира Будьонного)? Гостроверхий шпиль зверху, закриті «вуха» аж до низу шиї. А на самому чолі (там де «третє» око, або ще ця чакра на санскриті називається аджною) червоноармійцям ліпилася… червона зірка. Знаєте, за що відповідає ця шоста чакра? За зв’язок із Богом, з духовними світлими силами. І тут також перекривали. А модель цієї «шапочки» насправді була вкрадена, привезена і впроваджена в Червоній Армії з Тибету… Там її всі чоловіки носять, бо в горах завжди дуже вітряно, навіть серед літа.
Щоб я залишила від піонерів? Так це так звані тимурівські команди (сама в ній була). З яким ентузіазмом ми в п’ятому класі після уроків допомагали стареньким бездітним або просто одиноким людям! Замітали подвір’я, вибирали картоплю, купували в магазині хліб тощо. Хоча, насправді, допомагати іншим мало би бути доброю звичкою завжди і скрізь, в усі часи й епохи.
Мені можуть зробити закид за організацію «Пласт», де також носять галстуки і пілотки. Так, це правда. Але ці галстуки – синього кольору. А горлова чакра як енергетичний центр – голубого кольору. Колір творчої і духовної самореалізації. А трохи вище – чакра «третього ока», вона має синій колір і означає зв’язок із Богом. А девіз пластунів, як відомо, «Бог і Україна». Відчуваєте різницю?
