23 червня тернополяни мають щасливу нагоду побачити виставу Львівського обласного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича «Перерваний політ». Авторство наших земляків: Богдана Мельничука та Лілі Костишин. Режисура та музичне оформлення – Олександра Короля. Після прем’єрного показу у Дрогобичі та інших містах, вистава має добрий розголос у пресі. Одну з головних ролей грає наша землячка Соломія Стус. Про творчі цікавинки, акторське перевтілення та іншу дещицю дізнаємось з перших вуст.
– У виставі «Перерваний політ» ти граєш одну з головних ролей. Кожна нова роль – це нові можливості для професійного росту. А особисто для тебе?
Перегляньте також:
- Українська краса на службі перемоги: в Тернополі відбудеться благодійний захід «Традиції як тренд UA»
- Як потрапити в екіпаж танка “Leopard”
– Для хорошого актора немає поганих ролей. Кожна роль це не лише творча спадщина, а й урок, який актор відкладає у свою професійну творчу шухляду. Актор не повинен вичерпуватися. Для мене кожна роль це перш за все новий, свіжий досвід, навіть якщо ролі мінімально схожі. Нова роль це нова можливість розкрити свій потенціал, “витиснути” з себе всі соки, краще зрозуміти, і, головне, прожити життя персонажу.
Фото з архіву акторки
– Скільки тобі треба часу перед виставою, щоб «перевтілитись»?
– Налаштовуватися на роль актор повинен вже упродовж творчого процесу: репетицій, генеральних прогонів. У кожного свої особливості та секрети перевтілення перед виставою. Мені досить побути наодинці кілька хвилин, помолитися та витерти взуття – і на сцену. Перед прем’єрою вистави «Перерваний політ» дуже хвилювалася, тому перед виходом на сцену, вклонилася їй. Результат не змусив довго чекати…
– Проживаючи на сцені драматичне життя Вікторії, не відчуваєш емоційного виснаження?
– Вікторія – це дуже чистий і відкритий персонаж. Її життя сповнене різних емоцій та пригод. Вона безмежно кохає Його і дивиться на нього, як на свого Бога, свій ідеал. ЇЇ життя – це вихор подій. Для мене вона й досі певна загадка, бо щоразу додумуєш певні біографічні дані, придумуєш пристосування. Не виснажуватися не реально, якщо ти вкладаєш душу. Віка близька мені. Тому виснаження є, фізичне,моральне. Але в цьому також своє задоволення.
– На твою думку, ця вистава допоможе зменшити «прірву» у непростих стосунках між сучасними батьками та дітьми?
– Говоріть одне з одним! Говоріть! А особливо з дітьми! Усіх батьків закликаю розмовляти зі своїми дітьми. А дітям, які б вони не були дорослі, скажу, довіряйте батькам, розмовляйте з ними, розповідайте про свої проблеми не соромлячись і не боячись. Проблема батьків та дітей – це вічна проблема, але ми в силах спростувати її. Наша вистава показує, до яких наслідків, можуть привести “невідкладні справи” , “мені це не цікаво, давай сам”, і брак спілкування. Прагнемо донести: наскільки для дітей є важливою увага батьків. Я хочу вірити в те, ні я таки вірю в те, що “Перерваний політ” налаштовує на хороші висновки та розумні вчинки з обох боків: і батьків, і дітей.
Фотоз архіву акторки
– Хто для тебе із сучасних українських акторів є взірцем театрального мистецтва?
– Якщо чесно, немає такого ідеалу. Є люди з якими я працюю, з якими я особисто знайома. З цього спілкування можу почерпнути щось корисне, почути вчасну пораду чи підказку (за що дуже вдячна). Мені ще треба працювати над собою, вдосконалюватися і, звичайно, любити свою професію.
– Чи є щось таке, що тебе дратує у твоїй професії?
– Хмм… варто подумати. Є певні речі на які я реагую дуже різко, але це стосується не акторської професії, а більше – виховання глядача. Нервує та бентежить, коли в залі чуються не потрібні репліки, звуки телефонів, тобто помічається повна відсутність адекватного виховання. Так не повинно бути!!! Але це говорить про необізнаність людей. А до інших дрібниць, я вже змінила своє ставлення.
Фото з архіву акторки
– Бувають миті, коли дистанція між тобою-акторкою і глядачем… зникає?
Ну, напевно, дистанція зникає, коли актор не зосереджений на тому, що він робить, або ж не впевнений у власних силах та діях. На моїй маленькій практиці, таких речей не спостерігалося
– Колись Вільям Шекспір сказав, що «Життя – це театр, а люди в ньому – актори». Якщо так, то чим тоді є справжній професійний театр з його акторами?
Така думка існувала задовго до Шекспіра. Для кожної людини, тим паче актора або режисера, фраза Вільяма може по різному трактуватися. На рахунок професійного театру, то я з впевненістю можу сказати, що він Є. І це дуже тішить, адже професійний театр, це театр, де панує суцільна повага та взаєморозуміння, де поважають актора, його працю і думку. Це той театр, де актори, режисери, художники і багато інших творчих людей працюють пліч- о- пл іч, маючи на меті пошук істини. Кожен може помилятися, але не треба боятись, що твої помилки виправлять і підкажуть у слушний момент. На мою думку, це надзвичайно велика та копітка праця. Образно кажучи, театр – це машина, велика машина, де немає зайвих деталей, і запчастин, які були в користуванні. Кожен знає свою роботу і пам’ятає, про відповідальність перед глядачем. Театр Був, Є і Буде. А його професійність формують як актори так і глядачі.
Фото з архіву акторки
– І на завершення. Прем’єрний показ «Перерваного польоту” відбувся минулого року у Дрогобичі. З якими відчуттями твоя героїня вийде цього разу на тернопільську сцену?
Віка – це маленький люблячий Янгол. ЇЇ любов повинна заполонити абсолютно все: увесь простір глядацької зали, кожну людську душу. Я вдячна режисеру, котрий дозволив мені “приміряти” на себе образ цієї чистої та відкритої дівчини. Тому намагатимуся донести до глядача свої почуття, поділитись своїми думками та внутрішнім світом. Вистава майстерно виплекана авторами Богданом Мельничуком і Лілією Костишин, художнім керівником Миколою Гнатенком, головним режисером Олександром Королем та талановитою театральною трупою. Щиро запрошую тернополян та гостей нашого міста збагатити свій внутрішній світ яскравими емоціями та зробити правильні життєві висновки.
Фото з архіву акторки
