У лабораторії матриці слова

Надзвичайно багато в українській мові  слів, які можна назвати своєрідними ключами до духовних таємних знань. Усі з нас уживають їх у повсякденному житті, не особливо замислюючись над глибиною сказаного.

Наприклад, оспіваний віками наш славнозвісний барвінок. У цьому слові можна побачити поєднані між собою два слова: «барвистий вінок». У давні часи це було головне зілля у весільних вінках. Чому? Відповідь на це запитання ми знайдемо тоді, коли ще уважніше вчитаємось у це містичне прадавнє слово…

Тут бачимо  два інших значеннєвих слова: «барви» та «інок». Коли після грози на небі з’являється  веселка, ми називаємо її «барвистою». А коли різні кольори зливаються в могутній єдиний сніп, то утворюється один потужний білий колір, невидимий для фізичного ока…

А яке могутнє слово «інок»! Так називали в давнину ченців-монахів, себто особливих людей. У чому ж полягала їхня особливість? У тому, що були не такими, як усі, а «інакомислячими». Вони відрізнялися не лише способом мислення, а й світоглядом, стояли на щабель а то й два, вище від  решти в  духовному розвитку. Ці люди багато працювали над собою, молилися, медитували, аби тримати сім своїх енергетичних центрів у гармонії не лише між собою, а й зі своїм біополем, з довколишнім світом. А кожний енергетичний центр має свою барву (колір). Коли вони між собою згармонізовані, то зливаються і нагадують веселку. Саме про таких кажуть, що вони світяться ізсередини. А коли барви зливаються і стають одним-єдиним цілісним сяйвом, тоді  таку людину називають святою. От вам і БарвІНОК.

А що вам нагадує німб над головами у святих, зображення яких ви бачите на іконах? Так, вінок. А дослівніше це означає, що  він (чи вона) на відміну від вас – інші, інакомислячі, ті, у кого розширена свідомість.

Барвінок – це справді містична квітка, бо має форму… хреста. Хтось може побачити в цій ніжно-блакитній квітці символ перехрестя. Якби там не було, але барвінкова квітка поєднує в собі й символізує два світи: небесний і земний, життя та смерть (безсмертя, вічність). У сучасної людини барвінок здебільшого асоціюється із цвинтарною квіткою, або із мережею магазинів, але це не так. У наших предків барвінок (особливо квітучий) був символом освідчення  коханні. І весільний барвінковий вінок був на голові не просто звичайною прикрасою: гармонізував у нареченої всі її енергетичні центри. Сприяли цьому також семиколірні стрічки, які прив’язувалися до вінка й спадали по спині. Це робилося для того, аби на момент зачаття майбутньої дитини  були згармонізовані  всі енергетичні центри, які знаходяться в людини вздовж хребта. Мова йде про своєрідну в цьому місці «трубку»,  заповнену водою. Медики, на відміну від енергетиків, не знають її істинного призначення. На Сході ж її умовно називають «червоною ниткою», бо саме там протікає особливий вид енергії – трансцендентальний, який несе в собі важливу кармічну та генетичну інформацію.

Барвінкове зілля має здатність відганяти негативну енергетику. Наші предки про це добре знали, тільки називали її іншими словами – «злими духами» або «нечистою силою». Давні українці дбали, щоб майбутнє покоління народжувалося здоровим.

Звісно, пояснити все з наукової точки зору ніхто не зміг би, бо ведичні знання (а ними володіли прадавні українці, зокрема трипільці, найближчі до нас – козаки характерники) були не просто втраченими, а знищеними. Кого цікавила просвітлена нація? Залишалася ще традиція, якої ревно дотримувалися, але з часом і її «затоптали». Осколки тих знань дійшли до наших часів у вигляді пісень, та й то – на папері: «Ой не стелися, хрещатий барвінку, та по крутій горі!», «Зелененький барвіночку, стелися низенько», «Ой ти, козаче, зелений барвінку, прийди до мене хоть у недільку»…

Це тільки одне слово-намистинка, а які глибокі знання воно ховає в собі…

Читайте нас у Google News

Читайте нас у Telegram