Як знайти дорогу до самого себе, або чому не можна давати порад іншим

Опубліковано:
30 Квітня, 2017

Прочитала у “ВЖ» статтю письменника Богдана Мельничука «На життєвому роздоріжжі» у рубриці «Допоможіть порадою!». Відразу хочу зауважити, що насправді, (в ідеалі) ніхто нікому нічого не має радити. Людина має приймати рішення сама. Хай якби це не звучало жорстоко…  Давайте разом поміркуємо над ситуацією, в якій опинилась «газетна» героїня і чому людина повинна САМА приймати рішення.  Почну здалеку.

Останнє десятиріччя, а, може, й більше, з’явилась в Україні цікава “мода» на інтимні стосунки до одруження, яка прийшла із Заходу. Це абсолютно не притаманна нашій ментальності «традиція».  Ні християнству, ні язичництву. Ні жоднІй із п’яти основних релігій світу. І якщо мені ще хтось казатиме, що Європа є взірцем загально-людських моральних цінностей, то гріш йому – ціна. Це взагалі окрема тема для розмови. Істинні цінності подружнього життя для наших предків завжди були на першому плані. Я не збираюсь засуджувати Олю, бо не маю морального права. Той, хто по справжньому кохав, зрозуміє, про що я. Але є одне «але», яке стосується сотень тисяч хлопців та дівчат у нашій країні, бо згодом саме через це «але» з’являються у житті молодих людей не просто проблеми, а біди, іноді – скалічені життя. Ось як у випадку з Олею: покохала, разом жили, мали одружитись, мама судженого відмовила, одружила на іншій, Оля ж із помсти пішла до іншого… Десь так.

Спробуємо покроково розібратись у ситуації. Наші предки чудово володіли енергетичними знаннями. Просто вони не знали наукової термінології. Знаєте, що відбувається, коли молодь живе, як зараз кажуть, громадянським «шлюбом»? Під час статевого акту значна частина сексуальної енергії «перетікає» від одного партнера до другого. Той, що має більші почуття до іншого, «губить» 50-60 відсотків. Коли не складається життя з цим партнером, йде до іншого і там залишає ще якийсь відсоток енергії, яка, до речі, була призначена Творцем (природою – як хочете, так і називайте) для створення сім’ї. Розгублену енергію зібрати докупи важко. А ще важче створити нові стосунки. Бо енергія попередніх «обранців» нікуди не зникає, вона залишається в біополі, і той, з ким ви нарешті вирішили одружитись, почуватиметься  не комфортно. Він «шкірою»  відчуватиме у біополі обраниці енергетику її попередників. І саме це, надалі,  провокуватиме ревнощі, конфліктні сцени тощо. Якщо «колекціонувати» стосунки з чоловіками, то тоді можна легко потрапити в енергетичну негативну пастку. Що насправді й відбувається. Іншими словами – замкнене коло. Заліковувати рани втрачених почуттів – тривалий процес, який потребує терпіння і духовної роботи, насамперед, над собою. Недарма в народі кажуть: «Найкращий лікар – це час». А на Сході кажуть ще інакше: «Час – це Бог. Не розтринькуйте його намарно».

Однак вищезгаданої ситуації  могло й не бути. Навіть не так: цього не мало бути. Причина? У батьківському вихованні. Бо саме воно закладає основні «цеглинки» духовного фундаменту. Особисто маю не одних знайомих, які позиціонують себе  праведними християнами і тим не менше,  потурають своїм дітям: знімають квартиру, де ті нібито «приглядаються» одне до одного. Мотивація вражаюча: бо так всі роблять. Батьки навіть не усвідомлюють, що власноруч заганяють дитину до енергетичної «кабали», з якої потім доведеться викарабкуватися чи не все життя. Та чи й вдасться?

Як важливо бути гармонійно врівноваженим. Ще ніколи й нікого емоції не привели до добра. Оля погодилась переїхати до іноземця Омара і стати там господинею. Чому не дружиною? Господиня?  За цим словом непевна тимчасовість. Господинею кухні чи помешкання може бути хто завгодно і де завгодно. А от дружиною…  Ще одна суттєва помилка дівчини. «Можливо, я навіть закохалась у нього. Принаймні дуже звикла».  Трактування ситуації звучить як заперечення заперечень. Так не буває. Не можна ж бути наполовину вагітною? Олю, треба визначитись із почуттями. Та й дивні вони якісь, ці «почуття», бо, не одружившись з Омаром, ти вже виставляєш йому претензії щодо неіснуючої перспективи. Омар – це справді твій хибний крок. Втім, це моя суб’єктивна думка, яка виникла після прочитання статті. Можливо все зовсім не так, як змалювала моя уява. Але речення у статті: «Навіть якщо плани Омара збудуться, то ще невідомо, чи візьме він мене з собою». Щоб так сказати, треба мати на те причину. А вона – у твоїй підсвідомості. Адже чомусь ти це сказала? У чомусь ти все ж таки засумнівалась? Чомусь вихопилась із тебе ця «багатозначна» фраза? Тлумачення цьому – страх. А там, де він є, там немає справжніх почуттів. Там – інстинкти, звичка.

Твої проблеми почались дуже давно, ще коли ти знаходилась в лоні мами, перший і другий місяць вагітності. Це час, коли формується впевненість, вміння виживати у найскладніших ситуаціях. Мама отримала якийсь стрес… Можливо, її стосунки з батьком. Через це ти боїшся відповідальності. Йдеш шляхом найменшого спротиву. Тобі легше просити поради у когось, ніж зібратись з думками і попросити допомоги у Творця. Радити можна багато. Скільки людей, стільки й думок.  Але порада іншому –  пряме втручання в долю людини. Можна підказувати, але в жодному разі не радити. Бо, якщо робитимемо так, то перетягуватимемо на себе проблеми інших. Ми не можемо знати, чому людина проходить ті чи інші страждання. Однозначно, через випробування гартуємось, стаємо міцнішими і стійкішими. До чогось готуємось (нас готують) саме у такий спосіб. А якщо хтось влізає у чиюсь долю із своїми порадами, він позбавляє людину унікального шансу – шансу навчитись бути впевненим, сміливо приймати будь-які рішення, які, зрештою, і визначають майбутню долю. У протилежному випадку,  перешкоджаємо планам Творця. Це дуже серйозні речі. А може й бути так: щось колись  «посіяли» не те, не те й пожинаємо. На кожного з нас є життєвий «сценарій». До речі, змінюючись особисто в позитивний бік, працюючи над собою духовно, вдосконалюючись, можемо вносити деякі ремарки – корективи до вищезгаданого «сценарію». Право вибору завжди за нами. Безвихідних ситуацій не буває. Олю, твоя доля у твоїх руках. Не в Павлових, тим більше, не в Омарових.  У Божих очах ти не просто Оля, це лише «назва форми». Ти перлинно-осяйна Душа на безмежних просторах Всесвіту! Довірся сама собі. Адже ми створені всі за «образом і подобою». Просто ти чомусь забула про це. Все у тебе буде добре. Бог тобі назустріч!

Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.

Джерело: Новини Тернопільщини
Коментарі





Опілля квас ціни iPhone 14 Pro в Одесі, Україна

Статті

Інтерв'ю
Тернопільський “водоканалівець” Любомир Калиняк: «Я дуже люблю людей і свою роботу»
21:11, 6 Травня, 2024

Тернопільський “водоканалівець” Любомир Калиняк: «Я дуже люблю людей і свою роботу»

Блоги

ТОП новини тернопільщини: