Що спільного між нелінійною термоелектрикою і… поезією, знає Роман Ладика

Цікавий проект започаткували у Тернопільському державному медичному університеті ім. І. Я. Горбачевського: творчі зустрічі з викладачами-поетами. У світлиці університетської бібліотеки зібрався чималий гурт поціновувачів творчості кандидата фізико-математичних наук, доцента, автора понад 50-ти наукових праць, поета, перекладача, члена НСПУ Романа Ладики. Здавалось би, що може бути спільного між медичною теплометрією, нелінійною термоелектрикою і… поезією? Виявляється, багато чого. Подейкують, що як тільки фізик побачить красу у формулах, то тоді йому відкривається краса довколишнього світу.  Власне,  мабуть, воно так і було…

 Коли  Роман Ладика  мав дві авторські поетичні збірки «Ловлю свої надії» (1977) та «Тріолети» (2002), тодішній голова спілки Петро Тимочко порадив зайнятись перекладом. Тимочко  всім поетам-початківцям рекомендував перекладати, щоб у такий спосіб шліфувати техніку віршування. І оскільки  улюбленим поетом у Ладики  був Єсєнін, то він почав з нього. Перші напрацювання показав відомому письменнику-перекладачеві Валентину Корнієнку, на що той зреагував по своєму: «Знаєш, Єсєніна в 70-х перекладали маститі поети і були дуже биті за нього. Ти краще першою книжкою видай поета, якого мало хто перекладав». Цим поетом став Федір Тютчев.

Я людина настрою, – каже пан Роман, – не можу працювати наполегливо і вперто щодня.  Може це заяложена фраза, але натхнення потрібно не тільки для творення оригінальних поезій, але й для перекладів.  Мені здається, що для початку треба полюбити ту поезію, яку перекладаєш. Як казав Григір Тютюнник, немає загадки таланту, є вічна загадка любові. Спочатку я приблизно записую зміст. У перекладацькій справі головне досягнути гармонії між змістом і формою. Зберегти ідейно-образну структуру твору. А потім вже пошук рим, дотримання ритму вірша. Найпродуктивніше працюю влітку, під час відпустки.    

Пану Роману пощастило, адже (світлої пам’яті) Корнієнко погодився стати редактором  п’яти його книг. До трьох з них написав блискучі передмови. Зокрема, до «Зелених свят» Івана Буніна «На самоті з Вічністю».

«Літературний талант, ба, навіть геній, завжди ототожнюється з особою, яку ми звемо Людиною з великої літери. Тобто, з абсолютним втіленням справедливості. Історія літератури показує, що не конче. Західного красного письменства це може стосуватися хіба що з незначною мірою. Натомість із письменством московським справа складніша. Навіть найбільшим людинолюбцям тут бракує такої широти душі, щоб стати на бік поневоленого народу, якщо ґвалтівник їхня власна батьківщина. І як це збіднює їх. Як програє навіть волелюбний Пушкін, сповнений віри, що «на обломках самовластья напишут наші імена», коли у кривому дзеркалі показує гетьмана Мазепу, возвеличує ката Петра, або вигукує «Смирись Кавказ, идет Ермилов!». Супроти свого сучасника – Шевченка, цього апостола правди і волі, який заступався за малі народи Кавказу «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!».  

Особливу оцінку творчості тернопільського перекладача висловив голова обласної організації спілки Олександр Смик: «Ми з вами були присутні на творчому вечорі класика. Побачили зразок перекладу, який абсолютно відповідає всім найвищим нормам літературної майстерності. Як важливо, – зауважив він, – при цих подіях у нашій країні не відвернутися від світової класики, як важливо показати високий  рівень перекладів. Тим більше, що державна політика Росії забороняє перекладати Пушкіна іншими мовами. Поет – це  хірург, це найвища ступінь літератури. Поезія – це медитація, а перекладач, якого ви сьогодні почули, це медитатор. Це та категорія, яка змушує відкривати зовсім інший світ. Я впевнений, що ті діти, які сьогодні народились і вже не знають чотирьох слів російською, завдяки пану Роману  дізнаються про іншу літературу. І ми є велика нація вже лише тому, що не принижуємо себе ненавистю.

Інокентія Анненського фізик-поет Роман Ладика переклав завдяки поету-барду Олександру Марченку, який дав йому книгу. Перекладати Пушкіна було значно важче, бо це було не захоплення, а замовлення. Це була ретельна й копітка  праця. Уникаючи політичних мотивів, переклав тільки його любовну лірику.

У творчому куферку Романа Ладики переклади Федора Тютчева «Любов остання», Сергія Єсєніна – «Любов хулігана», «Москва корчемна», Олександра Пушкіна – «Я вас любив», поезія Михайла Лєрмонтова та Юліуша Словацького . Також літературна розвідка «Феномен любові Федора Тютчева» (2005).

 Фото: Валентина Семеняк

 Фото: Валентина Семеняк

 Фото: Валентина Семеняк

 Фото: Валентина Семеняк

Читайте нас у Google News

Читайте нас у Telegram