8 лютого на сайті Тернопільської міської ради оприлюднене дивне звернення. Депутати вчергове «наїхали» на пресу. Звинувачують кілька ЗМІ у дискредитації дій депутатського корпусу Тернопільської міської ради. Але чи так це – спробуємо з’ясувати.
Поштовхом для написання такого звернення для депутатів стала стаття Миколи Стельмаха «Міські депутати хочуть встановити у Тернополі «боярську олігархію»: побільше «заробляти» і поменше звітувати?»,опублікована 18 січня в авторитетних друкованих виданнях «Вільне життя» і «НОВА Тернопільська», а потім і на інтернет-ресурсах.
Перегляньте також:
- СБУ і Нацполіція затримали у Рівному рецидивіста, який на замовлення фсб підпалив службовий пікап ЗСУ
- Відомих тернопільських медиків нагородили орденом святого Пантелеймона
В статті проаналізували проект депутата Івана Сороколіта «Про внесення змін до рішення №7/2/152 від 24.11.2015р. «Про регламент Тернопільської міської ради сьомого скликання», в якому депутати і справді розширили свої права, а от обов’язки – зовсім мало.
До прикладу, тепер, щоб вплинути якось на роботу депутата від округу, потрібно зібрати голоси половини виборців, які за нього голосували. Як же вони уявляють собі збір цих підписів? Чи наші обранці пропонують влаштовувати локальні референдуми, щоб примусити їх працювати, а не протирати штани в сесійній залі і вирішувати питання своєї партійної компанії і свої особисто?
Здавалося б, звичне явище – небайдужий громадянин і активний виборець аналізує, які зміни до регламенту міської ради пропонуються. Але це дуже не сподобалося групі депутатів. Складається враження, що народні обранці «священні корови», аналіз вчинків яких – святотатство. Будь-які критичні матеріали зустрічаються депутатами обвинуваченнями журналістів у продажності.
Особливо бурхливо звинувачують пресу тернопільські депутати на своїх сторінках в соцмережах. Та коли на «незручну» тему у них просять коментар – ніколи не мають часу. Звісно, свободу слова для усіх громадян України не скасовано, однак таки хочеться, щоб депутати пояснювали свої дії, а не ховалися за змінами, які роблять їх практично недосяжними для виборця.
Власне, і сам виклад у статті логічний. Вибрані найцікавіші пропозиції депутата до регламенту, котрі зменшують або взагалі зводять до нуля відповідальність депутата, а натомість розширяють до максимуму повноваження обранця. Здавалося б, так і має бути – виборець має контролювати і слідкувати за діяльністю того, кого обирає. Та чомусь це не подобається обранцям. Можливо тому, що вони вважають себе «обраними»?
Зробити правильні висновки про статтю, і чи вона є провокативною і з неправдивою інформацією, кожен читач зможе сам, перейшовши за посиланням.
А ми повернемося до дискредитації…
Якщо прочитати передмову звернення до самого тексту, який депутати просять розмістити в терміновому порядку, то складається враження, що хтось не «дружить з часом» або навпаки свідомо і маніпулятивно хоче ввести в оману: стаття була надрукована 18 січня, а в тексті самого звернення, яке просять надрукувати депутати, написано «Минулого тижня…». Давайте просто порахуємо.
Звернення оприлюднене 8 лютого. В тексті йдеться про минулий тиждень – отже, 30 січня-5 лютого. Не зійшлося. Помилка?
То у чому ж дискредитація? У тому, що виборець зауважив бажання депутатів збільшити свої права? Чи, радше, депутати самі себе дискредитують неоднозначною заявою.
Далі – про маніпуляції. У заяві самі ж депутати вдалися до маніпуляцій. Адже «з метою захисту ділової репутації та авторитету Тернопільської міської ради» (цитата) вони звертаються до відділу зв’язків з громадськістю та засобами масової інформації тієї ж самої міської ради.
Читайте також
У цивільному законодавстві існує один законний і простий спосіб захисту ділової репутації та авторитету – суд. У судовій практиці захист честі, гідності ділової репутації та авторитету колективного органу закінчується, як правило, нічим, оскільки шкоду, заподіяну колективному органу, неможливо виміряти.
Та й зрештою, а в суд на кого подавати? При всій повазі до групи депутатів, серед них мав би знайтися той (принаймні серед тих, що причетні до ЗМІ), хто знає, що таких газет, як «Вільне життя» і «Нова Тернопільська» в місті немає. Можливо депутати мали на увазі видання «Вільне життя Плюс» і «Нову Тернопільську газету»? Правда, сайти за такими адресами: ternopil.te.ua і TeNews.org.ua, відкриваються.
Останні питання. Чому менше половини депутатського складу говорить за всю міську раду? Чому серед підписантів є не більше двох-трьох прізвищ, про які не було чути в гучних скандалах? Звідки вони знають журналістські стандарти і про гонитву за сенсацією. А можливо, це звичайне бажання ввести цензуру і диктувати ЗМІ, що і як треба висвітлювати?
Схоже, згадане звернення депутатів – чергове пустослів’я, яке не має нічого спільного із захистом честі міської ради і спростуванням неправдивої інформації.
Арсен Верховій
