Звідки пішла традиція носити на грудях зображення хреста? Чи існуюють церковні правила носіння натільних іконок та хрестиків? Чому деякі з тих, які продаються у ювелірних магазинах, вважаються неканонічними. І чи може бути хрестик або іконка неканонічними?
«Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа» (І Кор. 1,18). Цими словами апостол Павло навіки закарбував значення хресного знамення для кожного віруючого в викупний подвиг Христа Спасителя. Хрест, який для євреїв був символом ганьби, а еллінам виглядав дурощами, після того, як Спаситель наш Ісус Христос звершив на ньому таємницю нашого спасіння, став видимим втіленням любові Божої до нас – грішників (1 Кор.1:22).
Перегляньте також:
- На Донеччині загинув тернополянин Микола Головенко
- Графік вимкнення світла на Тернопільщині на 22 листопада
Це не лише певний історичний символ, який нагадує нам про події Великої П’ятниці. Це те, що реально змінило наше життя, надало йому справжню ціль та значення. Відтак, із першого дня входу людини в Церкву під час Таїнства Хрещення, і до самої домовини ти могили на кладовищі, зображення святого Хреста є її постійним супутником. Однією з найдавніших християнських традицій, є традиція носіння віруючими на грудях хрестика чи іконок.
Дещо з історії носіння нагрудних хрестів
Перші згадки про нагрудні хрести зустрічаємо ще в святителя Іоана Золотоустого, який в одному зі своїх повчань сварить тих жінок, які одягають на новонароджених немовлят магічні амулети замість спасительного зображення святого хреста Господнього. Натомість, святитель Григорій Великий послав цариці лангобардів Феоделінді два медальйони з зображенням розп’яття. Іншим людям він часто посилав хрести для носіння на грудях.
В Актах VІІ Вселенського собору згадується про мученика Прокопія (+303), який постраждав за правління Діоклетіана. Він носив на шиї хрест половину срібний, а половину золотий. Так само носив хрестик мученик воїн Орест (+304) (Див.IV Акт.)
Сучасні єпископські панагії та хрести священиків є близькими родичами невеличких іконок Богородиці чи хрестів, які часто носили на собі християни перших віків. Однак, у давнину, хрестики чи іконки – енколопіони – мали більш складну будову. Вони були суттєво більшого розміру, всередину яких вбудовували або мощі святих, або частички просфори. Церковні історики зауважують, що подібна традиція прийшла до України з Візантії, разом із хрещенням Руси-України в святу Православну віру.
Енколпіони Київської Русі належать до великої групи пам’ятників — званих мідним литтям. Зображення на хрестах не є різноманітним. Найчастіше зображувалися — Діва Оранта або Одигітрія (Богоматір) з одного боку, і Розп’яття з іншого боку (лицьова сторона). Іноді зображення Богоматері замінювалося, великим восьмикутним хрестом. По кінцях зображувалися різні святі, крім групи хрестів із зображенням святих Бориса і Гліба.
Чи існуюють церковні правила носіння натільних іконок та хрестиків?
Здоровий глузд підказує не носити на одній нитці чи ланцюжку декілька різних хрестиків чи медальйонів. Це не прикраса та не амулет, а священна річ. саме тому важливо, щоб натільних хрестик був на нас постійно, навіть під час того, як ми купаємося чи щось робимо.
Вперше хрестик одягається віруючому під час святого Хрещення, однак не варто надавати саме тому, першому хрестику особливого значення. При потребі, його в будь-який момент можна замінити на інший.
Нині церковний етикет приписує носити хрестики мирянам лише на тілі, не зодягаючи поверх одежі. Лише священики та єпископи можуть носити хрест або панагію поверх ряси чи підрясника.
Хрестик для носіння на шиї можна подарувати близькій людині – родичу чи товаришу, для того щоб він, благодаттю Божою, оберігав людину на всіх її життєвих стежках. Однак потурбуйтесь про те, щоб при цьому він вже був освячений.
Якого вигляду має бути натільний хрестик?
Історія використання зображення Хрестного знамення надзвичайно давня та багатогранна. У різних місцевостях були свої, особливі традиційні “хрестики” – відповідно до місця та часу виготовлення. Традиційний православний натільний хрест має восьмиконечну форму. Відтак, обираючи в магазині чи церковній лавці собі новий хрестик, передусім звертайте увагу на те, щоб він був правильної, восмиконечної форми: зверху маленька перекладина (із надписом ), далі одна велика (на руки), а потім – навскісне зображення, на якому були прибиті пречисті ноги Спасителя. Не важливо з якого матеріалу, коштовного чи не коштовного його було зроблено – найперше це символ нашої віри.
У середні віки католицька церква почала широко використовувати зображення хреста, на якому Спаситель зображений страждаючим, а його муки та страждання особливо підкреслюються й виходять на перший план сюжету. Помітна вага тіла, яке провисає на витягнутих руках, на голові – терновий вінець, гострі колючки якого немилосердно колять чоло, а дві ноги прибиті одним цвяхом. Це безпідстане нововвведення з’явилося не раніше кінця тринадцятого століття.
Натомість, православне зображення розіпяття акцентує увагу богомольців не стільки на муках Спасителя, скільки пророче свідчить про майбутню славу Воскреслого Бога, Його Славу та Вічну перемогу добра над злом. У найдавнійшій іконографічній традиці Спаситель завжди зображався одночасно і розіпятим, і переможцем смерті. Відтак, обираючи собі новий хрестик православні віруючі повинні прагнути носити такий, що не суперечить догматиці Церкви та не спотворює основ віри.
Що треба знати про освячення?
Новий, щойно придбаний хрестик належить освятити. Для цього необхідно підійти до священика в храмі перед або після богослужіння та попросити його про це. Він помолиться над ним, читаючи особливі молитви на освячення та окропить хрестик святою водою. З того часу хрестик не просто коштовна прикраса, але й ваша особиста святиня.
Знайдений чужий хрестик можна зберігати вдома, носити самому чи віддати тому, хто його немає. Чутки про те, що чужий хрестик “передає” погану долю попереднього власника є безпідставним марновірством. Господь кожному дає власний життєвий хрест, і передати комусь свій, чи взяти в когось чужий ми не можемо. Важливо пам’ятати, що знайдений хрестик перед носінням слід обов’язково освятити молитвою cвященика.
Про “неканонічні” хрестики
Хрест – надзвичайно древній символ, що існував задовго до Християнства. Тому, зовсім не дивно, що його могли використовувати (надаючи йому при цьому власної інтерпретації) люди інших традицій та вірувань, що не вірують у правдивого Бога. Іноді можна побачити, що в крамницях продають хрестики найдивнішої форми – “жіночі” для носіння на грудях, персні чи навіть сережки. Звісно, віруючим людям такі вироби слід оминати, вважаючи ще одним свідченням людського заблудження та гріха.
Одягаючи на себе хрестик або осіняючи себе хресним знаменням, людина відкрито засвідчує свою віру в силу Святого та Животворчого Хреста Господнього, через який рід людський отримав спасіння. Ми засвідчуємо цим, що приймаємо смиренно та без нарікань приготовлений для нас від Госпоспода власний життєвий хрест, який найбільше відповідає нашій силі, і найбільш сприяє саме нашому спасінню. Ми висловлюємо свою згоду на особисту співпрацю з Христом у справі нашого спасіння. А тому, зображення хреста Господнього та розіпяття – наш постійних супутник видимий – біля серця християна та невидимий – у самому серці.
“А я не бажаю хвалитися, хiба тiльки хрестом Господа нашого Iсуса Христа, Яким для мене свiт розп’ятий i я для свiту” (Гал.6:14).
