Давно хотів написати, що ці страшенно модні язичницькі купання на Йордан мають надзвичайно мало спільного зі справжнім виявом християнського благочестя.
Вода з річки не змиває гріхів. Навіть дуже холодна вода з ополонки нічого не змиває. Єдина вода, яка має здатність омивати людські гріхи охрещеним членам Церкви – це щирі сльози покаяння – скорботи за гріхи.
Перегляньте також:
- Як потрапити в екіпаж танка “Leopard”
- Керівник будівельної компанії «Креатор-Буд» Ігор Гуда взяв участь у Західноукраїнському бізнес-форумі
І це в той час, коли блудні чи пихаті намагання людей проявити себе всім “із кращого боку” за допомогою псевдорелігійних обрядів, залишаються лише безглуздими спробами людини перехитрити природу. Чому?
Зазвичай, людське тіло середньої температури поринаючи в крижану воду ризикує отримати обмороження, що згодом призводить до запалення легень чи чогось схожого, не менш небезпечного.
Чи подобається це Господу? Навряд чи! Колись Він прямо попередив диявола, щоб той не намагався “спокушати Господа”. Пам’ятаєте ту розмову в пустелі? (Мф.7:4) Так ось.
Людина, яка живучи в наших географічних умовах пірнає в середині січня до ополонки, робить не що інше, як спокушає Бога тим, що ставить Йому умови. Вона наче каже Йому: -Якщо ти Всемогутній Бог, то Ти не дозволиш мені сьогодні захворіти. Якщо я ляжу через Тебе до лікарні, винен будеш саме Ти. А я ж нині роблю все це через велику любов і віру в Тебе!
Треба розуміти, що клімат Йордану зовсім не той, що в Дніпрі, і навіть у Сереті. Але нині мова не лише про це.
Хочу вкотре повторити, що особливої популярності цей обряд отримав саме поза Церковою. Його підтримують малоцерковні, переважно марновірні люди, згідно вірування яких купання в ополонці реально приносить прощення гріхів.
Догматичне богослів’я Православної Церкви зовсім нічого не говорить про це. Натомість, народна творчість, особливо поганського походження, буквально кишить різноманітними марновірствами щодо сили та значення води на Йордан.
Звісно, ми не відмовляємо цій великій Святині в особливій силі. Ми особливо молимося про це. І саме за молитвами Церкви Господь із звичайної води робить цілющу. Однак, варто наголосити на тому, що правила використання Агіасми чітко прописані в церковному переданні.
Ми вважаємо цю святиню особливою та вживаємо її лише після молитви, натщесерце. Це з неї ми печемо просфори, і саме її вживаємо коли є певні перешкоди до прийняття святого Причастя.
Занурюватися в цю воду чи то голим, чи то в одязі – безумовний елемент зухвальства та зневаги святині.
Годі вже говорити про цілком оголені показові купання чоловіків і жінок, які приносять особливу спокусу тим, хто споглядає на те дійство. Це збочення називається “ексгібіціонізм”, і лікується в психіатра чи сексопатолога.
Прощення гріхів у водах людина отримує лише один раз – приймаючи святе Таїнство Хрещення. Всі інші купання в водоймах, незалежно від пори року, ніякого духовного змісту не мають і не можуть мати.
У тому й полягає різниця православного від язичницького світобачення, що для членів Церкви має значення не сам обряд, скільки духовна, душевна та фізична здатність людини сприйняти Благодать Божу. Це стосується не лише простих обрядів Церкви, але навіть і Святих Таїнств Божих.
Людина, яка не готувалася до прийняття Таїнства, приймає його не на зцілення душі та тіла, але на суд собі та осуд. Себто, ці священнодійства не лише не принесуть користі, але й навпаки – можуть принести шкоду! Так, Таїнства можуть принести людині шкоду, якщо їх приймати бездумно, формально, за звичкою чи традицією.
Апостол Павло прямо писав про тих, хто недостойно приймає Причастя: “Через це багато з вас немiчних i недужих i чимало вмирає” (1 Кор.11:30).
Священики повинні розповідати на проповідях про всі небезпеки формального підходу до питань духовного життя, а також нагадувати, що займатися “моржівством” один раз у році може бути (та й є!) небезпечно.
Так, історії дійсно відомі випадки коли люди, які скупалися в ополонці, не захворіли. Так само, як відомі випадки, коли у людини, що стрибнула з літака не розкрився парашут, але вона все одно вижила. Тим не менше, сподіватися на те, що вона виживе наступного разу, так само вистрибнувши без парашуту – було б цілком безглуздо.
Шануйте себе та будьте мудрими. Сердечно обіймаю всіх вас.
