«Боляче дивитись, як після всенародного єднання на Майдані ми почали жити за принципом «людина людині вовк»

Автор неофіційного гімну Революції гідності Ростислав Хитряк розповів про свої наміри підкорити «Євробачення», – пише Високий замок.

Три роки тому кожен, хто був на Майдані, знав уривки з пісні львів’янина Ростислава Хитряка (творчий псевдонім Artisto). Багатотисячний натовп в один голос наспівував: «Ще не вмерла Україна, хай живе – і геть руїна. Так, як мати любить сина, Україна любить нас». Автор пісні — українець, який уже давно живе у Німеччині. Однак хлопець не забуває про рідну землю та активно долучається до виховання української молоді. Artisto (на фото) побував у редакції “ВЗ”.

– Минуло три роки від початку Майдану. Вашу пісню “Гімн змін” визнано неофіційним гімном Революції гідності. Як народилася ця пісня?

– У 2012 році я приїхав у справах до України. Гуляючи містом, звернув увагу на стареньку бабусю, яка щось продавала на асфальті, а поруч проїжджав новенький джип. Мене вразила ця картина, ця соціальна нерівність. Багато хто казав, що такий стан речей змінити в Україні не можна. Але я для себе чітко визначив — треба! Повернувся у Німеччину і за два дні написав цю пісню. Виклав її у мережу за кілька місяців до Майдану. Це частина мого проекту — REVOLution Ukraine. Якщо уважно прочитати перше слово, то побачите love, що англійською означає кохання. Моя мета — не революція крові, а революція мислення. Цією піснею хотів достукатись до українців, наштовхнути їх на роздуми, на зміни…

– Як думаєте, чому вашу пісню співали на Майдані?..

– Місія пісні — дати людям силу. Вважаю, їй це вдалося. На Майдані було справжнє чудо. Тисячі людей були об’єднані спільною метою. Але боляче дивитись, як після всенародного єднання на Майдані ми почали жити за принципом “людина людині вовк”. Для мене це пісня, мабуть, найбільше досягнення всього життя, найвищий рівень моєї діяльності.

– Зараз, через три роки, змінили би щось у тексті?

– Думаю, що так. Змінив би перше речення “Ще не вмерла Україна, хай живе — і геть руїна”. Забрав би слово “вмерла”. Не можна такі слова говорити вголос, Всесвіт все чує. Думки мають здатність матеріалізуватися. Цю пісню слухають діти, маю надію, вона наштовхне їх на правильні думки, щоб розуміли, де добро, а де зло. Важливо, щоб молодь розуміла, що є головним у житті. Мені у дитинстві казали, що головне — хороші оцінки. А я вважаю, що школа — це тероризм проти дітей. Там часто вбивають творчість, мрії та волю. Усіх пакують в один пакет, ніби ми однакові, як баранчики.

– Ви тривалий час живете у Німеччині. Чому покинули рідний Львів? 

– Моя мама поїхала на заробітки, згодом забрала і мене. Прибирала у ресторані. Мені було 16 років, коли мати сказала, що переїжджаємо. У мене був шок. У перший ранок у Німеччині, коли відкрив жалюзі, побачив зовсім інший світ. Була жахлива депресія. Холодно було на душі. Перший місяць вночі майже не спав, то телевізор дивився, то по телефону розмовляв. На мене дивилися як на чужинця, власне так і почувався.

– Чим займалися у Німеччині?

– Щоб заробити на навчання, працював прибиральником — збирав пляшки на дискотеках. Потім працював у друкарні, на конвеєрі, на будівництві. Це все паралельно з навчанням.

– А зараз?

– Час від часу знімаюся у кіно. Остання картина, де знімався, про Німеччину 20-30-х років, зіграв російського революціонера. Не можу сказати, що я в захваті від цього образу. Якби не гроші, ніколи б не погодився грати такого поганця.

– Переїзд до Німеччини поділив життя на до та після?

– Це два різні життя. Я виріс на Сихові, здогадуєтесь, яким було це життя (сміється). Підлітком робив багато дурниць, навіть вживав наркотики. Згодом змінив своє ставлення до життя, знайшов мету, мрію, покликання. Але все, чим зараз живу, так чи інакше пов’язане з Україною.

– Чому не повернетесь до Украї­ни?

– Я прив’язаний до Німеччини. Там моя творча команда, мої друзі, родина. Можливо, з часом повернуся, але наразі працюю на благо країни за кордоном.

– Не було думок підкорити пісенний конкурс «Євробачення»?

– Якраз зараз працюю над піснею для «Євробачення». Це буде пісня про мрію, любов та віру у здатність змінювати світ на краще.

– Нещодавно ви відвідали Париж, де мали розмову з владикою Борисом Гудзяком. Про що говорили?

– Моя колега Оксана Француз, яка є керівником благодійного фонду, організувала тур Європою для дітей із Луганщини, що живуть у так званій сірій зоні АТО. Запросили і мене долучитися до цієї делегації, щоб поспілкувався із цими дітьми, які потребують уваги та підтримки. Також для мене було важливо зустрітися у Парижі із владикою Борисом Гудзяком. Мені пощастило, бо, за словами владики, він лише шість днів на місяць перебуває у Парижі, решта – це роз’їзди. Запитав, чим може мені допомогти. Я сказав, що сам не знаю, для чого приїхав. Бог мене привів. Владика благословив мене і мій проект “Діти – майбутнє України”. Я попросив одне, дозволу звертатися за порадою та консультацією у реалізації соціальної роботи, яку здійснюю із дітьми.

– Розкажіть детальніше про проект?

– Відвідую виховні колонії, спілкую­ся з дітьми. На своєму прикладі пояснюю, що важливо побачити мету та знайти зміст життя.

Текст пісні:

Ще не вмерла Україна, хай живе – і геть руїна,

Так, як мати любить сина, Україна любить нас.

Як Шевченко заповів, ми кайдани порвемо,

Правду й волю в своїй хаті разом ми відстоїмо.

Нам потрібен президент, що працює на народ,

Хліб не краде, не привласнює завод.

Рівноправство для жінок в суспільному житті,

Вони – матері дітей, без них немає сім’ї.

Сім’ям – житло, щоб у них все було,

Щоб народжувать дітей і дитятко росло.

Медицинська допомога незалежно від грошей,

Повноцінне лікування і для бідних людей.

Бабусям-дідусям, які все побудували,

Пенсії попіднімать, щоби не голодували.

Щоби їм не стидно було вийти в місто погулять,

Вдіти гарний костюм та й гуцулку станцювать.

Вільний доступ до ресурсів, незалежно від зв’язків,

Незалежно, хто ти є, і від статусу батьків.

Вільний розвиток людей без державного пресу –

Тільки так ми досягнемо прогресу.

Приспів:

Ще не вмерла Україна, хай живе – і геть руїна,

Так, як мати любить сина, Україна любить нас.

Як Шевченко заповів, ми кайдани порвемо,

Правду й волю в своїй хаті разом ми відстоїмо.

Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко,

Леся Українка — хто наступний?

Культу сили та грошей — Стоп! Ми поставим кінець,

Я за культ свободи всіх. Хто зі мною, – молодець.

Хто візьме хабара – в космос полетить,

В нас корупції не буде, тут таким нема де жить.

Суботекс, алкоголь, метадон, нікотин –

Кожний день пожирають дітей України.

Я – за овочі після спорту для всіх,

Ча-ча-ча для старих і кунг-фу для малих.

600.000 українців помирає кожен рік,

А іще половина з України емігрує,

Може Україна не дожити цей вік,

Крім нас, українців, ніхто неньку не врятує.

1000 років ми воювали

За нашу свободу і що ми дістали?

Грошей в народу не було і немає,

Він з голоду тихо здихає.

Приспів:

Ще не вмерла Україна, хай живе – і геть руїна,

Так, як мати любить сина, Україна любить нас.

Як Шевченко заповів, ми кайдани порвемо,

Правду й волю в своїй хаті разом ми відстоїмо.

Україна!

Набридло терпiти! Так не можна жити!

Тiльки разом зможем все змiнити!

Набридло терпiти! Так не можна жити!

Тiльки разом зможем все змiнити!

Довідка «ВЗ»

Artisto (Ростислав Хитряк) народився у Львові у 1984 році. У 16 років виїхав до Німеччини. Знімається у кіно. У 2013 році написав пісню у стилі реп  Revolution Ukraine. За простоту і проникливість вона швидко набрала популярності і стала неофіційним гімном Революції гідності.

Читайте нас у Google News

Читайте нас у Telegram