Хресний батько чи мати – це дорослий, зрілий і відповідальний християнин, який допомагає новохрещеному на його шляху духовного зростання. Хресний батько чи мати повинні в міру сил опікуватися духовним життям свого хрещеного так само добре, як рідні батько та мати піклуються про фізичне здоров’я чи фінансове благополуччя своєї дитини.
1. Є в Православному богослів’ї кілька таких-собі «питань Шредінгера», які не мають чіткої та однозначної оцінки. І справа тут зовсім не в тому, що в нас надто мало інформації для осмислення та прийняття вірного рішення. Здається, вся проблема якраз у протилежному. При дослідженні таких тем з’ясовується, що аргументи опонуючи сторін настільки переконливі, що одночасно можна приймати за істину твердження кожної з них. До прикладу, можна навести відкрите питання вічних мук у пеклі, спасіння папаусів невідомого вам племені, або гріха вишивати в неділю (жартую).
Перегляньте також:
- Мотиваційні фрази що рятують військових на полі бою
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
2. Серед таких «важких» питань лежить і питання часу звершення хрещення над людиною. Відомо, що одні церкви (щоб не дратувати своїх неправославних читачів, буду так називати всіх християнські конфесії) звершують хрещення тільки дорослих, а інші – не чекаючи повноліття, звершують хрещення щойно народжених немовлят. Мотивація таких рішень цілком зрозуміла. Ті, хто практикує хрещення лише дорослих, запитує своїх опонентів: як можна хрестити людину не просто без її згоди (може вона й дійсно не проти цього), але ж це відбувається у той час, коли вона нічого не розуміє! Потрібно ж дочекатися повноліття людини, щоб не лише сам обряд, але прийняття християнських цінностей були для неї свідомими та бажаними. Інша частина віруючих стверджує, що Таїнство Хрещення це не просто фізичний обряд, але у першу чергу – духовне, метафізичне дійство, яке взагалі мало може бути зрозуміле людям. А відтак, з самих перших днів життя слід вручити дитину під опіку Божу.
Читайте також
3. Звичайно, тут однаково праві обидві сторони, бо з одного боку, дійсно, віра в Бога передбачає саме довіру та бажання спілкуватися зі своїм Небесним Отцем, а в несвідомих дітей такого бути не може. Мені спала на думку ось яка аналогія. Людина, яка приходить до Христа в дорослому віці, схожа до військового, який прийшов на війну добровольцем, на відміну від солдата, який потрапив туди за призовом. Ззовні між ними наче немає різниці, але насправді – величезна прірва в мотивації. Той, хто йде на війну воювати бажаючи цього, цілком свідомо, зазвичай, воює з ворогом значно краще за того, кого змусили воювати інші обставини. Тому й, відповідно, дезертирів серед добровольців значно менше, ніж серед призовників. І відповідно, серед кримінальних злочинців багато більше людей охрещених у дитинстві, ніж у дорослому віці. Звичайно, винятки бувають, але вони ще більше підтверджують це правило. Багато Святих Отців та подвижників благочестя, скажімо, Василій Великий, Іоан Золотуст, чи сам імператор Костянтин Великий прийняли хрещення в зрілому віці, хоча могли це зробити ще на початку свого життя, перебуваючи в християнському середовищі з малих літ.
4. Для іншої частини віруючих, Хрещення – це не лише інтелектуальний, але духовний акт, який збагнути в повній міры взагалі неможливо, незалежно від віку. Це – Таїнство, при якому людина погружається в цілком іншу онтологічну реальність. Хрещення – це нове народження людини в благодаті Святого Духа.
Суто формально, маленька людина, не народжена від води та духа – язичник. Хоч і дуже маленький, але все одно язичник (Ін.3:5). А язичникам, як каже Святе Писання, не місце в Царстві Небесному (Об.21:27). Так, це миле немовлятко, яким хочеться тільки милуватися та фотографувати для Інстаграму, щойно тільки народилося, й у нього немає особистих гріхів. Але на ньому перебуває тягар наслідків адамового гріха та безлічі родинних гріхів, а ще, приховано задатки та насінини власних пристрастей.
І от саме тому, що ми вважаємо гріх не злочином, а хворобою, ми не може дозволити дорогим нам людям залишати хворими, без особливих на це причин, то ми хочемо звершити наш нею Таїнство Святого Хрещення. Дозволити дитині вирости, позбавляючи її необхідного, щоб потім вона сама вибрала собі релігію так само жорстоко та нерозумно, як не давати хворому немовляті ліків, очікуючи часу, коли ця дитина виросте та сама зможе ознайомитися з хімічним складом і фармакологічними властивостями запропонованих вами пігулок. Можливо, вона замість цитрамону, хотіла б прийняти анальгін? Звичайно, перед загрозою великої небезпеки жодній розумній, адекватній людині й у голову не прийде говорити про якісь порушення прав дитини на вільний вибір. Дорослі несуть відповідальність за своїх дітей до повноліття, приймаючи замість них усі важливі в житті рішення. Я підкреслю: всі важливі рішення. Це цілком нормально й правильно.
5. Тепер, коли ми переконалися, що аргументи двох сторін мають рацію, виникає цілком справедливе питання, як їх узгодити між собою. Невже можливо вибирати, не маючи вибору? Насправді, в Православній Церкві цілком здоровий і розумний вихід існує вже багато століть. Його цінність полягає в тому, що він зумів об’єднати в собі згадані дві точки зору в одну, за рахунок введення особливого феномену – хрещених батьків, інституту восприємництва (восприємник – той хто приймає, у даному разі – дитину з купелі).
Хресний батько чи мати – це дорослий, зрілий і відповідальний християнин, який допомагає новохрещеному на його шляху духовного зростання.
Хресний батько чи мати – це дорослий, зрілий і відповідальний християнин, який допомагає новохрещеному на його шляху духовного зростання. Хресний батько чи мати повинні в міру сил опікуватися духовним життям свого хрещеного так само добре, як рідні батько та мати піклуються про фізичне здоров’я чи фінансове благополуччя своєї дитини. А може, й ще краще. Бо здоров’я та фінанси мають дочасне значення, а стан душі – має значення і тепер, і у вічності. Дорослим людям, які приступають до св.Хрещення, восприємників мати не обов’язково.
6. Десь уже з другого століття згадується існування інституту восприємників, у різних формах Звичайно, у різні історичні епохи хресні батьки могли виконувати різні, особливі функції, притаманні потребам свого часу. Скажімо, в час великих гонінь на християн, коли існувала небезпека « фізичним» батькам померти чи бути відправленими на заслання чи в рабство за свою віру, хрещені батьки мали виконувати їх обов’язки, в повній мірі піклуючись про дитину. Сьогодні таких речей уже не вимагається. Зате, особливою увагу Церква звертає на піклування восприємників за духовним розвитком дитини, за її всебічний зростом, надаючи їй перші уроки християнського благочестя словом і власним прикладом.
7. Саме тому вибір людей, які стануть хрещеними батьками новохрещеному немовляті – це не порожня формальність, не дань традиції, не романтичний український звичай, але реальне закладення фундаменту максимально якісного, повноцінного розвитку дитини. Найкраще, що можуть зробити люблячі батьки для своїх чад після народження та дару життя – це дар розумних, відповідальних, віруючих і люблячих хресних батьків. Це той фундамент, на якому буде зростати ваша дитина.
Не буде у вашої дитини добрих хресних батьків і наставників – не буде в неї тієї опори, на яку вона могла б опертися в особливо важливі чи складні моменти свого життя. Цей світ побудований так, що все в ньому має своє місце. Є речі, які можна розповідати лише хресним батькам. Ні фізичні батьки, ні сторонні люди тут не допомагають, пам’ятайте про це. Не плутайте дітям їхнє самоусвідомлення у світі, не змішуйте для них «соціальні ролі». Скажімо, існує чимало матерів, які прагнуть стати «кращими подругами», своїм дітям. Звичайно, це безумство. Мама не повинна робити з доньки подругу,бо цим самим вона краде в неї можливість мати повноцінну маму. Подруга це подруга, а мама це мама. Так каже не лише психологія, але й здоровий глузд.
8. Дорогі батьки! Обираючи тих, хто буде тримати вашу дитину біля купелі св.Хрещення, благаю вас з якнайбільшою відповідальністю поставитися до свого вибору. Як показує досвід, необережне, непродумане рішення може суттєво пошкодити вашій дитині та залишиться для на все життя для неї важким спомином, чи нанесе важку травму для психіки. Як часто священики чують від своїх парафіян про те, що «їм не повезло з хрещеними батьками». Звичайно, при цьому вони висловлюють не лише свій жаль на поганих хрещених батьків, але й на своїх рідних батьків, які зробили настільки непродуманий і легковажний вибір. Якщо в першому випадку ми не обираємо, то в другому це робити значно простіше.
Діти та дорослі, які не мали повноцінних хрещених батьків, усе життя відчувають себе покинутими, «духовними сиротами». А тому, розглядаючи кандидатури на роль восприємників, шукайте насамперед таких людей, які реально зможуть присвятити вашим дітям свій час, подарують свою їм любов та опіку, бо мають для цього необхідні ресурси та добру волю. Не спокушайтеся «зовнішнім блиском» окремих людей, не вважайте Таїнство Хрещення способом якось покращити своє соціальне становище чи поріднитися з начальством. Насамперед шукайте в людях віри та чисту душу.
– Не женіться за чиновниками і сановитими посадовцями, бо вони ніколи не будуть мати часу на вашу дитину, бо не мають часу навіть на свої власні сім’ї.
– Не беріть в хрещені батьки людину лише тому, що вона багата. Якщо вона буде давати дорогі подарунки то розбестить дитину. Якщо буде дарувати не дорогі – ви будете думати, що вона недостатньо її любить і посваритесь з нею, якщо не одразу, то потім.
– Не беріть родичів, які й так пов’язані з вами кровними узами. Найкраще зробити вибір із людей, які не є членами вашого родинного кола, але когось такого, кого б ви хотіли у ньому бачити.
– Не беріть у хрещені підлітків і дітей, бо вони зможуть бути для дитини ким завгодно, тільки не батьками. Зрештою, для того, щоб когось учити, потрібно самому навчитися та мати досвід. Ви ж не віддали б свою дитину до класу, в якому класний керівник має 14 років?
– Не беріть у хрещені людей, які живуть далеко від вас, і навіть при величезному бажанні не зможуть виконувати свої обов’язки. Хресні батьки по-скайпу – це не найкращий подарунок для дитини.
– Не беріть у хрещені людей, які не живуть церковним життям, не є практикуючими християнами. Яким досвідом із дитиною може поділитися блудниця чи переконливий алкоголік?
– Не беріть у хрещені людей, які вже мають більше трьох духовних дітей. Зазвичай, такі люди лише «відкупляються» від них подарунками на день іменин чи Миколая, і це в кращому разі.
– Не беріть в хрещені своїх друзів по роботі. Знаю чимало випадків, коли після сварки батьків з кумами з цілком відсторонених причин, ті назавжди забували про своїх похресників, не бажаючи взагалі мати справу з тією родиною.
– Не захоплюйтесь дурною модою мати кілька пар (!) хрещених батьків. У ідеалі, потрібен лише один (чуєте, один!) восприємник, відповідно до статі дитини. Це має практичне пояснення, що своїм корінням сягає перших віків Церкви. Колись хресний батько (чи мати) під час Таїнства могли побачити оголене тіло дитини, чи навіть дорослого, приймаючи його від купелі. Щоб нікого не спокушати, було прийнято рішення мати восприємника тієї ж статі, що й новохрещуваний. Правда, з часом викристалізувалася традиція звершувати Таїнство Хрещення при двох дорослих різної статі. В Україну новітня практика мати кілька пар хрещених батьків прийшла із Заходу. Свого часу там була традиція знатним вельможам мати навіть і сто пар хрещених батьків для своїх дітей, що давало таким дітям значну фінансову стабільність і земне благополуччя. Зрештою, таке зловживання Тридентський собор категорично засудив.
Сьогодні нормальна практика під час звершення таїнства Хрещення – два восприємника різної статі. Один тримає на руках дитину до її окунання в купель, інший – приймає від священика після цього, тримаючи під час звершення Таїнства Миропомазання. І безперечно, традиція давати людині під час Хрещення два чи більше імен – проти церковна, невірна, і така, що суперечить здоровому глузду.
9. Які обов’язки хресних батьків? Хресні батьки – це перші та найближчі люди для дитини після плотських батьків. Їх основне завдання в цій ролі – з перших днів життя вводити свого похресника в живий досвід Богоспілкування. Звичайно, це можливо лише коли сама людина таким досвідом володіє. Дати іншому можна лише те, що сам маєш. А тому, перш ніж стати для когось духовним керівником та порадником, слід любити Церкву і мати бажання духовно зростати самому та допомагати в цьому іншим. Восприємник чи восприємниця під час Святого Таїснтва стають настільки близькими, що нова реальність отримала особливу назву – духовне рідство (родичання). Церковні правила з того моменту чітко регламентують межі допустимих при цьому стосунків.
Нам важливо зараз лише зауважити інше: під час Таїнства Хрещення, дорослий від імені дитини відрікається від диявола та служіння йому, але обіцяє служити Христу, як своєму Царю та Богу. З того часу хресні батьки допомагають дитині в цій місії всіма доступними засобами. Найперше, вони відтепер моляться не лише за себе, але й за своїх дітей. Вони не лише самі відвідують храм Божий, але намагаються шукати можливостей проводити до нього своїх похресників. Вони не лише вчать самі Закон Божий, але й настановляють у ньому своїх духовних дітей. Хресні батьки роблять все, щоб максимально розкрити духовну грань свого чада розуміючи, що саме в дитинстві, коли ще немає досвіду особистого гріха, людина здатна на максимальне богобачення та надзвичайну релігійну чутливість. Перші молитви, перші відвідування храму, перша участь у богослужіннях і Таїнствах, перше знання основ віри – це все повинні дати новохрещеному хресні батьки.
І, звісно, будучи близькими людьми для своїх духовних дітей, восприємники можуть і повинні давати поради та підтримку, необхідну молодим людям їм на життєвій дорозі, стосовно вибору професії, способу життя, чи подружньої пари. Звичайно, такі поради не мають мати категоричної форми, однак, турботлива та любляча людина з життєвим досвідом, як правило, розуміє певні речі краще за тих, хто стоїть лише на початку своєї життєвої дороги. Одним із найбільших гріхів – духовних хвороб молоді звавжди було саме свавілля – бажання чути тільки себе, а тому, дуже важливо вчасно настановити молодих людей на правильних шлях. Без тиску, насильства, з любов’ю та турботою. Це можуть зробити тільки близькі та авторитетні люди.
10. Я б дуже хотів, щоб із усіх церковних амвонів пролунав заклик – відмовитися від коштовних подарунків хресних батьків своїм дітям. Хрещені не зобов’язані переводити свою любов у гривневий чи доларовий еквівалент. Більше того! Вони не повинні «відкуплятися» від своїх духовних дітей, даруючи їм матеріальні речі замість духовних, роблячи те саме, що роблять нині безліч вічно зайнятих батьків – замість любові даючи своїм дітям гроші. Не потрібні дітям ваші подарунки, якщо немає любові. Основне та єдине завдання хрещених батьків – турбота про душу. Не про фізичний комфорт. Не про планшети. Не про нові костюмчики. Не про стопятсот інших життєво важливих речей. А про душу та духовне становлення похресника.
А тому, я заохочую всіх раз і назавжди відмовитися від жахливого забобону що, мовляв, «не можна відмовлятися від хреста, коли запрошують». Людина, яка не хоче виконувати цю почесну місію, не знаходить для цього достатньої кількості внутрішніх ресурсів, бажання та часу, повинна чітко сказати про це з самого початку. Не потрібно зв’язувати нікого «духовним шлюбом з користі», нав’язуючи рідній дитині в опікуни ту людину, яка була, є і буде байдужою до неї. Невже, це так важко зрозуміти? Беріть у хрещені батьки тих людей, на яких ви хочете, щоб була схожа ваша дитина, коли виросте.
****
Нехай Господь Бог допомагає всім нам бути добрими батьками своїм дітям, і добрими дітьми своїм фізичним, хрещеним і духовним батькам. Якщо про це не думати, то у суперечці між тими, хто каже хрестити тільки дорослих, і тими, хто каже хрестити немовлят – немає ніякої різниці. Все одно вони роблять це даремно. Бо святе Таїнство Хрещення – це не порожній обряд, «не обмивання тiлесної нечистоти, а обіцяння Боговi доброї совiсти, спасає воскресінням Iсуса Христа» (1 Петра 3:21). Нехай Господь кожному з нас допоможе мати добру совість, перед Ним, самими собою та всіма людьми.
