Як пан Москаль провчив «КаКа» і їхню компанію

Нещодавно сумнозвісний  Вадим Колесніченко договорився до ручки ( цитую мовою оригіналу): «Статья 10 Конституции, в которой четко провозглашается, что в Украине гарантируется право на использование и защиту русского языка и других языков нацменшинств». І яким же було моє здивування, коли я зазирнула до Основного Закону України. З’ясувалось, що Колесніченко процитував тільки останній абзац статті, адже її перша частина звучить так: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». І лише після цього сказано: «В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України». Відповідаючи на запитання одного із журналістів (після прийняття сумнозвісного законопроекту про мову), які реальні затрати вимагає даний законопроект, він,  не моргнувши оком, відповів так: «Да практически никаких, это формализация существующего на сегодня положения дел. Затраты в 10-15 млн гривен, я не считаю, что необходимы вообще для такого публичного обсуждения. Сколько стоят права человека, который содержит свое государство на свои налоги? Если это дорого, давайте мы половину страны расстреляем. Это будет дешево». Як просто, еге ж? Десь ми вже це чули, може й не ми, але наші батьки, діди, прадіди – стовідсотково. Вони жили в епоху, коли все відбувалося «без суда і слєдствія».

Щоб «приміряти» цю ситуацію на себе, славнозвісний Геннадій Москаль, відразу по гарячих слідах направив тодішньому секретарю Ради національної безпеки і оборони України Андрію Клюєву депутатське звернення щодо бездіяльності прикордонної служби України, а також СБУ та МВС у справі прокладки «контрабандного» тунелю під українським кордоном. Особливість цього послання полягала в тому, що пан Москаль написав його русинською мовою, яку мовним законом Ківалова-Колісніченка визнано однією з регіональних мов, які можна використовувати у зверненні до органів влади. Я процитую тільки шматочок тексту, а ви вже самі робіть висновки:

«Важеный пане Ондраше!

Уткрыття словенськыми поліціянтами пудземного тоннеля, Ош прокладеный на окраині Унгваря пуд україньско-словенськым готарьом, указуйе на вто, ош украыньскі контрабандисты использувуть у свойум ділови методы латиньско-америцькых колиг, кутрі пуд земльов совавут у США наркотикы ай нелегалув. Айбо в нашум случайи поражайе не лем наглусть контрабандистув, айбо й докус безддіятильнусть украиньскых силовых структур, котору нияк ни мош ани объяснити, ани управдати…». На цьому я з вашого дозволу зупиняюсь, бо поки я переписувала цей абзац, то  добряче змучилася… Питається, навіщо всім нам ускладнювати собі й без того, таке нелегке сьогодні життя?

Відомий вчений філософ Павло Флоренський у свій час стверджував, що «людське слово за своєю природою магічне в тому сенсі, що за його допомогою людина в процесах пізнання єднається з буттям, яке її оточує і, використовуючи мову, може впливати на світ. Слово концентрує енергію духу, ніби наповнюється ним. Слово ж рідної мови – концентрат енергії духу окремої людини і всього етносу.  Слово – людська енергія, і роду людського, і окремої особи – відкриває через особистість енергію людства». Тепер ви розумієте, чому певним структурам дуже вигідно відібрати – зруйнувати зв’язок єднання людини з її рідним Словом? Енергія Слова – це енергія Роду, енергія Батька, Матері. Коли це «відрізається», тоді дуже легко заволодіти свідомістю (у даному випадку маленького українця) і  легко ним маніпулювати, саме так, як того декому дуже хочеться.

Київський професор-філолог Олександр Пономарів рекомендує запровадити  нашим політикам  курси, аби не спостерігати, як вони тиражують свою безграмотність на всю країну. Може ви забули, а я пам’ятаю, як у свій час Борис Колесников заявив на всю країну: «Так что мне, готовиться к чемпионату по футболу или учить украинский язык?»

На календарному листку чергова  «дата» : «День рідної мови». Хай буде. Хоча б так. Як нагадування. Але ж хочеться, щоб не раз в рік, а щодня, щомиті.

Читайте нас у Google News

Читайте нас у Telegram