Не минуло п’яти років з дня затримання та відкриття гучної кримінальної справи проти тоді ще директора ТВПУ №4 ім. М. Паращука Романа Півторака, як «горезвісний отаман» вирішив повернутися у старе крісло.
Досудовим слідством встановлено, що з кінця 2009-го по лютий 2012 рр. Півторак збирав з учнів та студентів училища так звані «благодійні внески», «наколядував» майже півтора мільйона гривень. Директор зобов’язував учнів здавати благодійні внески, випускники ж були змушені вносити кошти за проходження кваліфікаційних робіт. Сума, яку повинен був здавати кожен учень, встановлювалася особисто директором залежно від професії навчальної групи.
Перегляньте також:
- «Веселі канікули з Богом» у Дністровському каньйоні: для дітей влаштували розваги
- У селі біля Тернополя затримали снайпера
Читайте також
З учнів кожного семестру збирали гроші, з окремих порушників статуту Півторака (за наявність мобільного телефона, за стрижку, руки в кишені, сорочку на випуск, не такий погляд чи привітання) – стипендію. Кошти йшли уйого кишеню, а він вже знав як ними «розпорядитися». Гроші використовував для своїх потреб: придбання квартир, дач, машин, шуби з голубої норки, брендового одягу та золотих прикрас для «улюбленої» викладачки фізики та інформатики.
«Обраним» присвоювалися вищі категорії, звання «Відмінник освіти України», деякі приведені ним в училище «кадри» працювали на підставі виписаного самим Півтораком диплома про вищу освіту.
Заради влаштування на роботу невістки була звільнена та залишена без засобів існування з двома неповнолітніми дітьми викладач історії Корнійчук Е.В.
Матеріальна база не поновлювалася, хоча благодійні внески учнями здавалися у великих обсягах (навчалося більше тисячі учнів). Гроші вкладалися у облаштування підвалів під навчальним корпусом, гучні застілля для «наближених» та на власні потреби. Училище перетворилося на власність Півторака: для нього готувалися обіди на замовлення, інколи їх носили у кабінет, а інколи – додому.
Під виглядом піклування про теплопостачання училища було виділено близько 1 га землі навчального закладу, знищено стадіон, майстерні, військово-спортивний майданчик, натомість для закладу збудовано лише котельню, учні з майстрами вимурували огорожу, а директор одержав декілька квартир.
Незрозумілі дії Півторака привели до того, що тридцять працівників навчального закладу стали заручниками з оформленням власності на квартири у частині реконструйованого гуртожитку. Самовільна прибудова та будівництво гаражів привело до розкрадання державного майна. Частину підвального приміщення Півторак загарбав під особисті потреби, а мешканці квартир не можуть нічого вдіяти.
Не дивує, що Півторак отримав нагороду «заслужений діяч культури та естрадно-циркового мистецтва», нагороди від представників церкви.
Півторак керував не лише навчально-виховним процесом, а й профспілковою організацією, ніхто не мав права висловити свою думку чи щось заперечити.
Про подвиги «славного козака» ще можна багато писати, вистачило би не на одну книгу.
Справа слухається у Тернопільському міськрайонному суді. Опитано чимало свідків – випускників, працівників, змінювались прокурори, склад суддів. Проте до вироку ще далеко.
«Славний козак» Роман, якого відпустили зі слідчого ізолятора під 100 тис. грн. грошової застави, не соромився з’являтись у громадських місцях, виступати на поважних зібраннях, представляючись козацьким отаманом, ходити по прямих ефірах.
Півтораки постійно вихваляються родинними зв’язками з одним із заступників голови Тернопільської обласної державної адміністрації, а також навчанням сина, «одіозного радикала» Святослава Півторака та невістки Лілі, яка працює викладачем училища, з головою облдержадміністрації в одній групі на історичному факультеті педагогічного університету.
Півторак, не боячись людського осуду та Божої кари, подав документи для участі у конкурсі на заміщення вакантної посади директора ТВПУ № 4 ім. М. Паращука, а його прибічники залякують працівників училища «страшним судом» після його повернення.
