Якось підвозила до залізничного вокзалу жінку, яка їхала на постійне місце проживання у Луганськ. Було це років десять тому. Вона розповіла мені епізод із свого дитинства, який не міг не вразити. Біля неї завжди у пісочниці грався хлопчик, який скрізь її захищав. Дівчинка думала, що у всіх є такий охоронець (а це був справжній Янгол!) і розповіла про нього мамі… Мама, вирішивши, що її доця з глузду з’їхала, кинулась до ворожки… А мене, пам’ятаю, у ту мить немов осяяло: чітко побачила свою майбутню книгу про дівчинку-індиго.
Написалася вона дуже швидко, але, як-то часом буває, років два ще відлежувалась у шухляді. Перша назва була «Молебень за Сонце буде вже завтра». Коли рукопис ще вичитували у видавництві «Навчальна книга Богдан», я почула цікаву історію про одного цілителя, який, перш ніж когось лікувати, завжди каже: «Піду-но я запитаю у свого Янгола». І мене знову немов осяяло: «Та це ж заголовок до нової книги!». І я вдруге побачила внутрішнім зором свою майбутню, ще ненароджену книгу: «Спитай у свого Янгола»…
Перегляньте також:
- Пріоритети Тернопільщини: розвиток економіки та співпраця з громадами для євроінтеграції
- Передова зброя перемоги: як система IRIS-T знищує ворожі повітряні цілі
Але на цьому містичні колізії не закінчились. Трохи згодом довелось мені бути в Луганську (книжку саме «виводили» на плівки). Волею обставин там я знайомлюсь із дванадцятирічною школяркою, дівчинкою – індиго, яка бачить ауру. Звати її Ангеліна Хомутова… З’ясувалось, що дівчинка так само спілкується із Янголом охоронцем і лікує, як і головна героїня моєї книжки. А епізод, коли Іванка (книжкова героїня) заледве не потрапила під колеса авто, трапився у житті самої Ангеліни… До речі, Ангеліна, дивлячись на мене, мовила:
– Ваша аура меняется каждые пять минут, – дівчинка на якусь мить замислилась, а потім запитала: «А эта книга будет на украинском языке?».
– Так, це моя рідна мова. Я нею думаю, пишу, розмовляю.
– Да, чтобы прочитать Вашу книжку, придется мне выучить украинский язык, потому-что Матушка Земля уже не раз ко мне обращалась и говорила: «Выучи язык Земли, на которой ты живешь»…
Про свої надзвичайні здібності Ангеліна нікому не розповідала. Навіть однокласникам. Справді, а як тоді з «цим» жити? Вона дуже скромна у поводженні та спілкуванні, щира, з відкритим серцем і великими карими очима. Пам’ятаю все до найменших дрібниць.
Ось Ангеліна показує мені свій невеличкий «кишеньковий» вівтарик, який завжди носить із собою: іконки — Янгола — охоронця та святої
Ангеліни, освячена олійка із Києво-Печерської лаври (нею вона малює на руках пахучі хрестики), календарик, на якому зображено п’ять елементів (стихій) побудови Всесвіту – вода, земля, вогонь, повітря, ефір та маятник з яким дівчинка сьогодні працює. Ось що вона розповіла (далі переклад з російської – авт.):
– Одного разу ми йшли вулицею з бабусею, і вона каже вголос: щось у мене ліва нирка розболілась… Я трохи відстала, пішла позаду. Лікувала нирку очима з допомогою золотистої кулі. Все погане, чорне перейшло в кульку і я відправила її до центру Землі, до самого розпеченого ядра. Все це там згоріло і перетворилось на позитивну енергію. Я завжди так роблю.
– Тобі хтось розповів про таку лікувальну техніку?
– Ні, я просто про це знаю. А от з маятником мене навчили працювати.
Для того, щоб розуміти який колір і що він означає на астральному рівні, Ангеліна читає теорію і все найцікавіше нотує у блокнот. А блокнот цей незвичний. До нього дівчинка замальовує цікаві спостереження (аури знайомих, рідних) і записує спостереження та робить висновки. До речі, сучасний прилад, який фотографує ауру людини, обмежений у таких детальних дослідженнях. Зазвичай, він «видає» стереотипні характеристики у відсотковому відношенні, які закладають у «машину» самі програмісти.
Наприклад, на малюнку чоловіча постать, в аурі сірий колір. Збоку припис: тато Валерій (весь у турботах і проблемах). А ось жіночі обриси. Це Лариса, мамина подруга, яка працює у манікюрному салоні. Її руки дівчинка побачила у рожевому сяйві. Я дуже здивувалася, побачивши цей малюнок, бо зазвичай рожевий колір можна побачити в ділянці серцевої чакри. Рожевий колір – це колір Божественної любові. Пам’ятаєте ікону Ісуса Христа «Боже Милосердя»? Там є цей колір. Глибина і розуміння побаченого очима дівчинки вражають.
– Все дуже просто. Лариса понад усе любить свою роботу і робить її з любов’ю. Проста і разом з тим геніальна відповідь.
А ще в блокноті Ангеліни є унікальна серія малюнків… Одного разу вона побачила сяючу ауру своєї вчительки, а всередині неї світлу кулю. Щодня ця куля збільшувалася і збільшувалася, також змінювалися кольори її аури. Через кілька місяців вчителька прийшла в клас і повідомила, що йде у декретну відпустку…
Іноді Ангеліні можуть показати, що в класі комусь із дітей кепсько. І тоді дівчинка непомітно обов’язково допоможе на тонкому рівні. А у всьому іншому вона така як і всі решта дітей: має кішку і два хом’ячка, дуже їх любить. Мріє зануритись у саму серцевину океану і поплавати там з аквалангом. Каже, що хоче не просто мріяти, а й щось робити для того, аби мрії здійснювалися.
Мені завжди було цікаво спілкуватися з цією дівчинкою, бо її устами промовляла сама Істина. Якось зателефонувала до неї напередодні Різдва, запитую, що нового? А вона й каже:
– Знаєте, останнім часом я шукала відповідь на одне запитання. Чому маленькі діти люблять стрибати на скакалках? І отримала підказку. У цих діток дуже молоденька аура. А з допомогою скакалки вони роблять їй енергетичний масаж.
Коли Ангеліна малює або перебуває в роздумах, то іноді чує віддалені звуки дзвону. Або як вона каже: звуки звуків… До речі, головна героїня з книжки «Спитай у свого Янгола» Іванка також обожнює дзвін і лікує ним людей.
Пригадую, коли поверталася зі Сходу, то мені захотілось присвятити книгу дівчинці з Луганська. Я ще з потягу подзвонила у видавництво і дуже втішилась, що встигла, бо там вже збирались робити обкладинку.
Згодом зв’язок між нами втратився. Про те, що Ангеліна встигла покинути Луганськ, коли почалась війна, знаю від знайомих. Здається, живе у Харкові і навчається у медичному університеті.
P.S. АУРА – (у перекладі з грецької подув вітру), частина зовнішньої оболонки матеріального тіла (людини, планети, зірки), яке світиться. За аурою людини можна визначити стан її здоров’я та духовні якості.
Окрім іконки святої Ангеліни, маятника, кришталевої вервички, свяченої олійки із Лаври, дівчинка постійно носила із собою кольорові олівці, щоб у будь-який момент зробити замальовку аури.
