Ми звикли шукати варіанти подорожей на землі, в той самий час як під нею приховано принаймні 1500 туристичних маршрутів. Так, саме стільки печер — маленьких й великих — нараховують в Україні. Не всіма ними можна гуляти — в деяких можна хіба посидіти. В цій добірці зібрані природні й рукотворні печери, якими можна гуляти не одну годину.
1. Оптимістична
Де знаходиться: с. Королівка, Чортківський р-н, Тернопільська обл.
Перегляньте також:
- Рятувальники Тернопільщини вдосконалювали навики надання допомоги у печерах
- Як вибрати правильне місце для намету
Оптимістична не потребує особливої презентації — більшість українців ще з уроків географії пам’ятають, що вона є найбільшою у світі гіпсовою печерою. А ще другою за величиною карстовою. Колись вважалось, що її довжина не перевищує 3 км, однак постійні спелеологічні розвідки збільшили цю цифру до 240 км. Існує думка, що й вона не остаточна. Однак навіть цієї протяжності досить, щоб печера посіла місце найдовшої гіпсової у Європі та світі.
Печеру відкрили у 1965 році спелеологи львівського клубу “Циклоп” — клуб й нині опікується Оптимістичною, організовує екскурсії до неї. Вона має 10 окремих районів, у кожного з яких власні особливості. Пролягає на глибині 60-80 метрів. Дно печери переважно сухе, вкрите мілкою глиною, але у заглибленнях зустрічаються невеличкі підземні озера — найбільше має площу 82 м². Температура всередині залишається стабільною впродовж року, не перевищуючи позначку у 11°C.
Не всі райони печери однаково вражають. Перший район — Вхідний, непоказний та сірий. У Далекому районі розташовуються найбільші галереї. А райони Глобусів, Центральний, Новий буквально буяють так званими вторинними утвореннями — кристалами незвичайної форми, кожен з яких неповторний. В районі Глобусів колись обладнали табір, який діє й досі. Оптимістична подекуди доволі небезпечна, тому всередину можна потрапити лише разом з інструктором, маючи спеціальне спорядження.
2. Атлантида
Де знаходиться: с. Завалля, Хмельницька обл.
Атлантида — невелика карстова печера, єдина трирівнева на Поділлі. Відкрита у 1968 році спелеологами з Києва, що досліджували зачинений гіпсовий кар’єр. Примітно, що фактично першими дослідниками печери буди діти зі спелеоклубу, котрі разом з дорослими проводили топографію та розвідку печери.
Всі три рівні печери різні. На першому знаходяться просторі галереї, в яких можна легко випростатись на повний зріст. На другому — звивисті тісні порожнини. Третій складається з двох високих й невеликих ходів. Загальна відома довжина печери — 7,5 км. Температура всередині цілий рік не підіймається вище 11°C. Вона майже на 80% кристалізована — і це єдина в Україні настільки кристалізована печера. Лише деякі її кристали продовжують рости. Впродовж років, коли до Атлантиди міг потрапити будь-хто, ці кристали без упину руйнували, щоб забрати собі сувенір. Саме тому зараз до них забороняють навіть торкатись: кожне людське торкання вбиває кристали, що ростуть зі швидкістю 1 см на 5 тисячоліть.
Наразі печера частково освітлена й закрита для відвідування. До неї можна потрапити лише у супроводі інструктора за попередньою домовленістю. Потрібно мати щільний теплий одяг через низьку температуру й потребу подекуди пересуватись поповзом, тісно притиснувшись до холодних стін вузьких лазів.
3. Попелюшка
Де знаходиться: с. Кріва, Молдова
Попри те, що Попелюшка — третя за довжиною карстова печера у світі, досліджена вона вкрай мало. Так сталось через те, що довгий час її ходи було затоплено водою. Пізніше, коли почали помпувати воду з сусіднього кар’єру, вода зійшла також в печері, а спелеологи отримали змогу потрапити всередину. Фактично печера розташована у Чернівецькій області, однак вхід до неї знаходиться на території Молдови біля села Кріва. Наразі вже почались роботи з облаштування входу з українського боку неподалік села Подвірне.
Дослідження Попелюшки почалось у 1977 році. Наразі вважається, що її довжина дорівнює 91 км, однак це лише розвідані ході — частина районів досі затоплена й недоступна спелеологам. Ця печера монументальна. Найбільша її зала має висоту 9 метрів, ширину 6 метрів, а довжину — 172. Всередині вона тотально вкрита різнобарвною глиною: вона на підлозі, стінах, а іноді й на стелі. З неї спелеологи виготовили фігури й встановили в лабіринті для простішого орієнтування. Окрім численних ходів та галерей Попелюшка має два колодязі глибиною 20 метрів, й декілька великих і глибоких озер.
У цієї печери чимало особливостей. По-перше, в ній знайшли мінерал берсеніт, що зустрічається лише на дні океанічних западин. По-друге, у ній відсутні так звані вторинні утворення й кристали — так довго тут панувала вода. По-третє, у віддалених її районах скупчується вуглекислий газ. І це одна із причин, чому зараз немає вільного входу до печери — підземні траси не маркуються, світла всередині немає, зате є шахти й настільки прозорі озера, що до них надзвичайно легко впасти. Потрапити до Попелюшки можна лише у супроводі гіда-спелеолога, маючи спеціальне спорядження. До речі, немає жодних гарантій, що печера буде доступна через 10 чи 20 років — спелеологи вважають, що вода пішла звідси тимчасово, доки працюють величезні помпи в сусідньому гіпсовому кар’єрі. Якщо їх вимкнуть, ніхто не знає, що станеться з печерою.
4. Кришталева
Де знаходиться: село Кривче, Борщівський р-н., Тернопільська обл.
На околиці села Кривче знаходиться вхід до найбільшої та найвідомішої з печер Поділля — Кришталевої. Її відкривачем вважається монах-ієзуїт Габріель Жанжинський, котрий першим згадав печери у власній книзі в 1721 році. Але остаточна довжина печери — 23 км — була доведена лише у 1980-х роках київськими та тернопільськими спелеологами.
Отже, наразі відомо, що довжина печери Кришталевої — 23 км. Але її лабіринти переважно вертикальні, тому екскурсійний маршрут значно коротший — на 2500 метрів. Попри те, що печера відкрита для відвідування постійно, самостійно до неї потрапити не можна — лише у супроводі гіда, та екскурсійні групи набираються постійно. Через те, що її зали рясно вкриті різнобарвними кристалами гіпсу, й виникла назва — Кришталева.
Температура та вологість всередині незмінні — 12 градусів та 95 відсотків відповідно. Такі умови вважаються найкращими для лікування бронхіальної астми, хвороб легень, гіпертонії. А ще в Кришталевій можна зустріти Новий Рік біля ялинки, яку змінюють лиш раз на декілька років — через ідеальне поєднання вологості й температури вона просто дуже повільно всихає. Весь екскурсійний маршрут наразі електрифікований, тому підземна подорож буде безпечною, хоча й прохолодною.
5. Угринська
Де знаходиться: село Угринь, Чортківський р-н., Тернопільська обл.
Печера Угринська була відкрита майже випадково. На горі неподалік від села добували гіпс на борошно для будівельних робіт. Одно разу робітники в гіпсовій породі пробили невеличкий отвір, але не стали його розширювати. Але ним зацікавився вчитель місцевої школи, який у 1934 році самотужки його розкопав й побачив великий підземний зал, який нині служить входом до печери.
Ще 2 роки її ходи розчищали, але вже з 1935 в Угринській почали проводити офіційні екскурсії за платними квитками, а для відгуків туристів навіть завели спеціальну книгу. Спершу відома частина печери була невеликою — лише 428 метрів, але пізніше спелеологи розвідали нові ходи й відкрили так званий Північний район, що складається переважно з тісних лазів.
Найбільший зал Угринської зветься Вестибюлем й має площу приблизно у 100 квадратних метрів — тобто він доволі тісний, як й всі інші зали. Галереї, з поміж яких найбільша Бригантина, видовжені й невисокі. В західному та північному районі можна побачити гіпсові кристали. Наразі загальна довжина печери складає трішки більше 2 км. Відвідати її можна й самостійно, але без відповідного досвіду в деяких районах може бути небезпечно.
6. Озерна
Де знаходиться: с. Стрілківці, Чортківського р-ну, Тернопільської обл.
Озерна — теж карстова печера, як й Оптимістична, але менша й компактніша. Принаймні, так поки що вважають, тому що вивчена вона в кращому випадку на 40% — дослідження інших проходів та порожнин тривають й зараз. Самі ці порожнини утворились завдяки річкам Нічлава та Серет — Озерна тягнеться прямісінько під їхнім вододілом.
Щоб потрапити всередину, потрібно десь на 1 км відійти від околиці села Стрілківці й знайти велике провалля глибиною 18 метрів — на його дні й знаходиться вхід до печери. Кажуть, першими його помітили місцеві мешканці в 1943 році. Пізніше всередині переховувались члени ОУН-УПА. Загальна протяжність маршруту, який можна подолати всередині Озерної — 130 км, однак останні десятки кілометрів будуть дуже складними, адже дальні зали заповнені величезними брилами.
В Озерній є, мабуть, всі види геоморфологічних утворень: галереї, органні труби, кристалізаційні форми, гіпсові фігури й багато обвальних місць. Є тут навіть постійні озера, вода в яких має температуру близько +90°C, тоді як стабільна температура печери не підіймається вище 12 градусів. Найбільше в цьому підземеллі зал, кожна з яких має власне чудернацьке ім’я — Кристал, Альпи, Циклоп, Мансарда тощо. Час від часу печеру частково затоплює водою: в такі періоди нею можна пересуватись лише на човні або з аквалангом. Вхід до печери не завжди дозволений та безпечний.
А зараз прогуляймося рукотворними печерами!
7. Антонієві печери
Де знаходяться: селище Любеч, Чергінівська область
Антонієві печери — це багаторівневий підземний храм, збудований у XI столітті майбутнім ігуменом Києво-Печерської лаври Антонієм Печерським. Народившись у чернігівському Любечі, він прийняв постриг на Афоні й повернувся на Русь, де заснував відразу три печерні монастирі. Одним з яких став монастир в Любечі.
Монастир в Антонієвих печерах діяв аж до 1786 року, коли за указом Катерини II закрили чимало релігійних українських установ. Більшість приміщень було розграбовано й понівечено, але дальня печера на краю села збереглась майже неушкодженою. Наразі вважають, що монастир був двоповерховим, однак деякі дослідники припускають, ніби поверхів було більше і їх ще належить віднайти.
Оскільки Антонієві печери рукотворні, всередині безпечно й переважно зручно пересуватись. Вони є частиною заповідника “Чернігів древній”, тому за вхід потрібно буде заплатити близько 15 грн. Всередині можна знаходитись без провідника.
8. Страдчанська
Де знаходиться: село Страдч, Яворівський р-н, Львівська обл.
Страдецька або Страдчанська печера — то древній печерний монастир, заснований приблизно у XI столітті двома київськими монахами. Він згадується ще в Іпатіївському списку, як Печера Домажирова. В період татаро-монгольської навали печери служили за прихисток й звичайним людям. У XV столітті поверх печерного монастиря влаштували Страдецьку Печерну Лавру. Ще раніше невеличку церкву звели під землею.
Страдчанська печера — це 270-метрова галерея у висоту людського зросту. Від неї в боки відходить декілька ходів, що служили монахам за келії. Декілька десятиліть тому відновили підземну церкву й далі неї відвідувачів зазвичай не пускають, бо печера стає затісною. Існує думка, що насправді вона набагато довша й колись пов’язувалась довгим ходом з іншим печерним монастирем. Вхід до Страдчанської печери вільний, всередині сухо й безпечно, але немає світла, тому не зайвим буде ліхтарик.
9. Геонавт
Де знаходиться: с. Ходосівка, Києво-Святошинський р-н, Київська область
Київська область не надто багата на печери, й всі вони — рукотворні. Як-от печера Геонавт, що знаходиться на околиці села Ходосівка в Києво-Святошинському районі. Всі археологи, котрі бували всередині, сходяться в думці, що Геонавт колись була чернечою обителлю. Печера простягнулась на 60 метрів вздовж й складається з двох великих залів.
Увійшовши до печери, потрапляєш до першої зали — вона найбільша, має два тунелі. Якщо рухатись правим тунелем, можна потрапити до другої зали. Вона значно менша й дуже низька, тут можна сидіти хіба навшпиньки. Якщо з першої зали повернути ліворуч, то рухатись доведеться тунелем, який нікуди не веде. На стінах печери Геонавт багато чого написано: здебільшого письмена залишені сучасниками, але є й такі барельєфи, походження яких не можуть пояснити.
Всередині досить прохолодно, однак не настільки, як в інших глибших та довших печерах. Заблудитись тут неможливо, навіть з тісних тунелів завжди можна вибратись. Тому особливих обмежень для її відвідування немає. Хіба що варто утриматись від подорожі під час дощу: печера Геонавт утворена в товщі глини, тому існує невеличкий ризик обвалу. В самій печері та поруч є місця для намету й багаття.
10. Соляні печери в Соледарі
Де знаходяться: м. Соледар, Бахмутський р-н., Донецька обл.
По суті, соляні печери Соледару — не печери, а колишні шахти, що нині займають площу близько 300 км². Їхнє “формування” розпочалось у 1880 році, коли було відкрито величезне родовище солі — по суті, дно прадавнього океану. За понад 100 років на глибині 300 метрів поруч із Соледаром утворилась мережа виснажених шахтних виробок. Звідти вже не можна було брати сіль, але корисними вони бути не перестали.
Через свою рукотворність печери Соледару великі, просторі й гарно освітлені. Часом навіть лякаюче просторі — у 2003 році в одній із підземних камер ентузіасти політали на невеличкій повітряній кулі, що було визнано за світовий рекорд. Тутешнє повітря вважається цілющим: його вологість завжди дорівнює 60%, а температура коливається в діапазоні від +14 до +16°C. До того ж, повітряний простір насичений дрібними елементами солі розміром до 1 мікрона. Сіль тут усюди — на стінах, стелі, підлозі.
Зараз колишні соляні копальні перетворили на повноцінний туристичний курорт. Під землею вже декілька років діє спелеосанаторій “Соляна симфонія”, де лікують дорослих та дітей. Працює підземне кафе, в якому приємно випити теплої кави на прохолодній 300-метровій глибині. В проходах печер-копалень багато фігур, вирізьблених із соляних брил місцевими умільцями. Самостійно до цих печер не потрапити — або у складі екскурсійної групи, або записавшись до санаторію.
