Дитина померла 13 лютого через пухлину мозку. Для батьків Марії та Володимира втрата єдиної донечки — велике горе, та вони по-християнськи прийняли таку волю Небес — переконані, що їхня Марійка стала ангелом. Незабаром хочуть створити в інтернеті сторінку пам’яті своєї донечки, де розмістять її фотографії, розповідь про неї, аби таким чином підтримати й інших батьків, яких спіткало таке ж горе, пише НОВА Тернопільська газета.
— Ми навіть не підозрювали, що у донечки пухлина. До останнього дня вона гралася, була активною, щасливою, — зітхає батько дівчинки Володимир. — Несподівано прокинулася о 5-ій годині ранку. «Мамочко, мене дуже болить голова», — поскаржилася. «Як саме болить?» — перепитала мати. «Мене вже все болить…» — були останні слова Марійки, після яких вона знепритомніла…
Перегляньте також:
- На Запоріжжі загинув офіцер з Тернопільщини
- Відключення електроенергії не впливають на якість послуг поліції охорони
Читайте також
Володимир миттю побіг до сусіда просити, аби завіз до Заліщицької районної лікарні. Мама бачила, як донечка гасне на очах, робила штучне дихання, масаж серця. «Марійка не дихає…» — сказала зі сльозами чоловікові.
— Фельдшерка оглянула дитину і сказала, що вона вже мертва… Це був шок… — ледь стримує сльози Володимир. — Через дві години приїхала слідча група. Нам сказали везти дитину до Тернополя на розтин. Держава не надає транспорту, аби довезти до найближчого моргу. Ми не могли знайти, хто би завіз нас, тож поклали тільце донечки на сидіння у свою автівку і поїхали до моргу. У Тернополі довелося чекали добу… Засідав консиліум і згодом нам повідомили, що причина смерті Марійки — пухлина головного мозку. За словами медиків, пухлина утворилася за тиждень-два до смерті, дуже швидко прогресувала. Цьому неможливо було запобігти. При такому діагнозі виживає один хворий із тисячі. Донечка ніде не падала, ні на що не скаржилася. Важко встановити, чому її підкосила така недуга. Вона була дуже сильна. У рочок перенесла отруєння, у чотири роки — двостороннє запалення легенів. Відвідувала дитсадок, вчила вірші, співала, бавилася з дітьми. Бігала вулицею, не пропустила жодного перехожого, аби не привітатися і не запитати, хто куди іде. На похорон до нас приїжджала сім’я із сусіднього села, яка поховала 11-річного синочка, котрий теж помер через пухлину мозку. Лікарі прооперували їхнього сина, але, на жаль, не врятували.
Дивно, але Марійка померла на шостий день після смерті моєї мами, тобто її бабусі. Дехто каже, що, можливо, вона перейнялася сумною подією, але на похороні вона була з 18-ма моїми племінниками, спілкувалася — діти по-іншому все сприймають. Нам треба жити далі… Ми завжди дарували Марійці тепло своїх сердець, тепер молимося, аби їй було добре на Небі.
