Від часів Автстро-Угорщини, царської Росії, Польщі, радянського періоду і до наших днів – періоду вільної України.
Михайло Тимошик – знана на Тернопіллі людина. Він депутат обласної ради двох поспіль скликань та голова комісії з питань духовності, культури, свободи слова, інформації та громадянського суспільства. А також директор ТОВ “Маркетингові технології ПБС”, голова ТГО клубу “Нумізмат”, автор каталогу “Медалі Тернопільщини” та двох книг – «Медалі Тернопільщини» та «Значки та медалі Тернопілля», де автор зібрав всю різноманітність знаків та нагород, що були на Тернопільщині за період перебування під Австро-Угорщиною, Польщею, у період СРСР та сучасної України нашого краю.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Власне, як колекціонер значків та медалів, пов’язаних з Тернопіллям, він і вирішив представити свою виставку широкому загалу у краєзнавчому музеї. Захід заплановано на листопад.
– Ви колекціонуєте значки, медалі, жетони тематика яких пов’язані з Тернопіллям. Чому така вузька спеціалізація?
– Це так тільки виглядає на перший погляд, що усе просто. Насправді дуже широка тема. Відшукати максимум у своєму регіоні набагато складніше, ніж зібрати колекцію, що стосується більшої території. Та й, як у народі кажуть, де народився, там і згодився. До того ж надбання, що стосуються Тернопільщини, я часто знаходжу і далеко не лише за межами області, а й України.
– Чи ще десь збирають медалі, значки, так би мовити, регіонально?
– Так, в Одесі. А ще в Славянську, тут був завод з сувенірною продукцією і з комсомольсько-партійно-радянською тематикою. Нині така тематика також ціквить багатьох колекціонерів, як і, наприклад, тематика фашистської Німеччини. Жодна декомунізація, чи антифашизм тут не є в авторитеті. Надбання минулого, навіть гіркого, завжди в ціні. Бо це історія…
– Коли ви захопилися фалеристикою?
– Фалеристика – наука про значки, медалі, нагрудні знаки, нагороди. Так склалося, що я зайняв свою нішу, спеціалізуючись суто на тематиці Тернопільщини. Кілька років тому узявся за справу серйозно і нині моя колекція налічує півтори тисячі значків (2 тисячі в каталозі, тобто) та 200 медалей (400 – в каталозі). Вони австрійські, українські, польські, царської Росії, чеські та інші.
– Чому вирішили збирати саме значки та медалі?
– Газети, листівки, навіть книги можуть згоріти чи бути затопленими, а значки залишаються. Тернопільщина особливо насичена значками, бо колись на “Ватрі” та на комбайновому заводі були цехи з їх виробництва. Скажімо, знаний художник Євген Удін на комбайновому заводі був художником саме на виробництві значків. Тепер у межах області нема такої виробничої бази, тому значки, відзнаки замовляємо на Львівській ювелірній фабриці, у Києві чи Дніпрі.
– Де тримаєте свою колекцію?
– В офісі, де працюю, на стендах, і кожен, хто приходить, може роздивитися їх. Я не прихильник колекціонування тільки для себе. Тому й готую виставку для краєзнавчого музею, щоб якомога більше людей побачили її.
– Яким чином поповняєте колекцію?
– Відшукую сам, через друзів, знайомих. Часто мені значки дарують, знаючи моє захоплення. Є й багато сайтів-аукціонів, де торгують антикваріатом, у тому числі й значками, медалями. Буває, навколо якогось раритету, йде запекла торгівля, ціна стрімко зростає.
– Який найстаріший у вашій колекції експонат? І який найдорожчий?
– Найстаріші значки датовані 1939 роком. Стосовно вартості, то значки не є дорогими. Я колись колекціонував паперові гроші, але боністика – доволі дороговартісне задоволення, значки – значно дешевші.
Скажімо, один із моїх найдорожчих значків – полковий знак польської військової частини, що базувалася у Тернополі, вартує дві тисячі гривень. Причому, це офіційна копія. Оригінал, а їх залишилися одиниці, вартує близько 500 доларів. З пам’ятних патріотичних знаків є для мене цінним експонатом “Бій біля гори Лисоня”.
Також один львівянин продає медаль, що стосується Бучача до 39 року, знак польського «Сокілу» в Бучачі (1901 р.) Вартує така медаль 7,5 тисяч гривень .
Найціннішими у колекції є значки, медалі, що стосуються Тернопільського спортивного гуртка, який діяв до 39 року, битви за Зборів, польські полкові знаки військових частин, що стояли на території області.
Я нещодавно захистив кандидатську з економіки, то друзі жартують, що на основі моїх книг та каталогів треба було захищатися на іншу тематику.
– Якщо гроші, марки виходять у світ, за контролю держави, то значки, деякі види нагород і знаків, фактично, може виготовити будь-хто. попит на такий вид продукції значний. Як ви ставитеся до цього?
– Є державні нагороди і не державні. Якісь супроводжують врученням квітки, а є й такі, що мають у додачу премію. Але на всіх державних наргород не вистачає. От і стало модним та затребуваним виготовляти нагороди – медалі, нагрудні знаки та значки вузько профільного характеру. Як кажуть, на пам’ять.
Нині нагороди для волонтерів, наших воїнів – медалі, нагрудні знаки й інше – це, передусім, відновлення справедливості, вияв вдячності, визнання. І нехай ці нагороди не принесуть якогось матеріального зиску, зате вони цінні у моральній, духовній площинах. Скажімо, орден “За спасіння життя”, заснований родиною покійного ректора тернопільського медичного вишу Леоніда Ковальчука, вручають медикам-волонтерам. Це надзвичайно цінна нагорода для людей у білих халатах.
– Нещовадно зіявилася відзнака «Золоте перо Тернопілля». Вас залучають до виготовлення таких відзнак?
– Конкретно до цієї відзнаки так. Часто й до інших, бо люди розуміють, що я на цьому знаюся. Але інколи й виготовляють самотужки. На жаль, з помилками. Не вказуючи, наприклад, рік, або, що це Тернопіль. Зле, коли щось замовляють та виготовляють не якісне, а отже залишають для історії брак. Тобто має бути дотримання певних вимог.
На Козівщині, наприклад, гарні значки продукує місцевий історик-краєзнавець Любомир Півсеток. Відразу видно, коли людина розбирається у тому, що робить.
Нині мало хто знає, що колись кожне село мало свої собачі жетони. А нині не всі райцентри мають значки почесних громадян міста чи села. З сучасних нагород гарно виглядає почесна відзнака громадянам Чорткова. Але окремі відзнаки передбачають одноразову виплату, інколи дають право на проїзд. Нині цікаві речі виготовляють благодійні, громадські, волонтерські організації та фонди.
– Дуже рідко людина, котра ступила на шлях колекціонування, сходить з нього.
– Так, це захоплення, реалізуючи яке, дізнаєшся про історії людей та події. У новому каталозі, що готую, будуть зібрані фотографії та інформація про унікальні речі — деякі видавались тиражем у п’ять-десять штук. За багатьма стоять захопливі історії. Не лише мої книг, а й каталоги можна перечитувати як художні твіри та знаходити для себе багато цікавого. Цінність у тому, що каталоги створюються на основі декількох колекцій.
Фалеристика ще незайнята ніша — якщо на вседержавному рівні все більш-менш впорядковано й описано, то на місцевому — майже не досліджено.
Найдавніші значки та медалі Тернопілля створені ще за Австро-Угорщини. Переважно це військові відзнаки, об’єкти патріотичного спрямування. Нагороди яскраво розповідають про різноманітні події. Серед медалей та значків радянського часу представлено дуже багато відзнак для переможців різних спортивних змагань, турнірів, скажімо, в одному з моїх каталогів представлена медаль, виготовлена для першого змагання з водно-моторного спорту.
– Окрім виставки у листопаді, що ще є у ваших планах?
– Активно працюю, як рекламіст, як депутат обласної ради. Щодо хобі, то зараз готую каталог, де буде подана інформація про кілька тисячі значків та медалей, адже пошуки тривають. Переважно це не лише мої експонати, а й з колекцій тернополян Олександра Смика та Олега Соколовського. У них найбільші колекції значків в обласному центрі. Також долучаться до наповнення каталогу Ігор Доля, Мирослав Гнатишин, ну, і я запропоную найгідніше й найцікавіше зі своєї колекції. Принагідно закликаю усіх небайдужих, істориків, краєзнавців допомогти нам у формуванні каталогу, оскільки дуже важко це робити, не маючи повної бази таких предметів.
– Що ще цікавого планую видати на гора? Каталог тернопільської фарфорової продукції. Це вже не фалеристика, але, думаю, буде дуже цікаво.
– Мрію, що колись постане в нашому обласному центрі музей Тернополя, де, у тому числі, буде і відділ фалеристики. Стенди зі значками, медалями демонструватимуть історичність Тернопілля.
Галина ВАНДЗЕЛЯК
