Для мене особисто Індія розпочалась не з аеропорту, а з…піднебесся. Саме там, в небі над Мумбаєм, перед самісіньким приземленням боїнга в якусь мить я відчула густий аромат спецій і сандалу. Відчуття й справді дивовижне. Небо пахло Індією. Внизу – море розмаїтих різноколірних грайливих вогнів, а зовсім поруч, на відстані витягнутої руки – молоденький соковитий місяць, але не такий як у нас, а як перевернуте коромисло. Такий, як на картинах Святослава Реріха.
Давня назва Індії – Бхарата. Це дивовижно містична країна. Країна ніжності, і водночас, країна різких контрастів. Країна магараджів і йогів, таємничих культур і приголомшливих ландшафтів, старовинних храмів і монастирів. Країна, в якій мирно співіснують різні духовні школи і різні релігії. Так, перше враження оманливе: нецивілізована, брудна, злиденна. Але ж згадаймо, що білосніжна квітка лотоса зароджується глибоко під водою в болоті. Її стебло тягнеться через водяну товщу все вгору і вгору, туди, де світло, де сонце. Тому й не дивно, що саме ця земля впродовж п’яти тисяч років дала світові най більше світових імен і духовних вчителів. Мені припали до душі слова великого просвітленого і святого сучасної епохи Бхагавана Шрі Сатья Саї Баби, який ще донедавна жив на півдні Індії, у невеличкому містечку Путтапарті: «У багатьох країнах древня культура зникла багато років тому. Лише культура Бхарати збереглась з давніх часів до наших днів. Причина? Божественні корені цієї культури дійшли до серця Землі й остаточно укорінились там. Цю культуру підтримує сама Божественність».
Перегляньте також:
- Не спитав поради: жінка пішла від чоловіка через два помідори
- У Збаражі на Тернопільщині побував Надзвичайний Посол Республіки Індія в Україні
Економічно Індія тільки «спинається на ноги». Вона займає друге місце в світі після Китаю за кількістю населення. А ще, мабуть, дались взнаки три війни, які значно ослабили країну. Особливо – третя війна, що закінчилась в семидесятих роках минулого століття. Та й як не згадати Індію в статусі колонії Британської імперії. Незважаючи на це, «силіконова долина» поблизу Бангалору – серед світових лідерів з виробництва і розповсюдження ІКТ. Однак, людині, яка звикла до цивілізованих норм життя, надзвичайно складно зрозуміти індійський побут: безхатченки, які сплять на тротуарах просто неба, чоловічі та жіночі дні в деяких магазинах, окремі черги (чоловічі та жіночі) в їдальнях. Скрізь, куди б ви не заходили, треба знімати взуття і залишати його за порогом (іноді це може бути на вулиці). Неймовірна спека, особливо на півдні, робить свою справу і багато люду ходить босоніж.
Індія – це кольоротерапія просто неба впродовж року. Завжди. Очі не втомлюються від поглинання насичених барв, які одночасно очищують, лікують і зцілюють. Можна годинами спостерігати за чудернацької форми рослинами, квітами, овочами і фруктами. А що вже казати про самих індусок. Це живий неповторний подіум серед білого дня. Сарі – а це шість або вісім метрів тканини, які, потрапивши до рук індусок, миттєво перетворюються у зручну й оригінальну сукню. Вражаючі і переконливі факти: індійські жінки не хворіють на гінекологічні захворювання. Причина геніально проста. Тіло індуски завжди закрите. Пупками ніхто не світить і не виставляє напоказ ноги. Відомо, що людина найбільше витрачає енергії через очі і, як не дивно, через… язик (жіночки, агов – авт.). Чоловіки за своєю природою істоти полігамні. Яким би порядним не був чоловік, та коли перед ним з’являється ледь-ледь прикрита особа протилежної статі, зрозуміло, хтиві думки тут як тут. Для оголених красунь тисяча пар очей в день, які «свердлять» її біополе, обходиться згодом досить плачевно, особливо тоді, коли настає пора «бальзаківського» віку. Біополе – це захисна оболонка людини. Чим воно міцніше, тим краще для здоров’я. А якщо воно в «дірках»… Але це вже інша тема розмови.