Зупинення війни не буде. І перемовини цього не змінюють
Аналізуючи всю сукупність процесів — суспільно-політичну ситуацію в Україні та реальну геополітичну картину світу — ми маємо назвати речі своїми іменами: зупинення війни не буде доти, доки росія не понесе поразки.
Жодні перемовини, жодні посередники, жодні «мирні ініціативи» США чи європейських лідерів не здатні змінити сутність цієї війни. Російська агресія — це не конфлікт інтересів і не боротьба за кордони. Це війна на знищення України як держави й українців як нації.
Поки світ знову і знову говорить про «перемовини», українцям потрібно чесно подивитися правді в очі: зупинення війни не буде. Не тому, що Україна цього не хоче. А тому, що цього не хоче росія.
Усі нинішні переговорні формати — за участі США, європейських лідерів та України — будуються на хибному припущенні: ніби агресор готовий зупинитися. Але московська війна проти України — не про території і не про компроміси. Це війна на знищення української нації.
Проблема не лише у «кривавому карлику». Проблема — у всій імперській системі, яка раз і назавжди хоче «вирішити українське питання». Саме тому будь-які домовленості без перемоги України — це не мир, а відкладена окупація з маріонетковим урядом і зруйнованою державністю.
Натомість українцям продають ілюзію: ось Трамп домовиться, ось Макрон натисне, ось Віткоф підпише,
і війна «якось» закінчиться.
Ця риторика вже привела до деморалізації частини суспільства. Людей привчили чекати дива замість готуватися до боротьби. Але дива не буде.
Ситуацію ускладнює внутрішній ворог. Нинішнє керівництво України не ставить перед собою мету перемоги. Воно оперує терміном «зупинення війни», не маючи ані реального плану, ані політичної волі, ані морального права. Ба більше — тема перемовин стала прикриттям для мародерства і спроб виторгувати особисті індульгенції за злочини проти держави.
Це бачать і за кордоном. Коли у публічному просторі з’являються заяви про розкішне життя окремих українських «елітаріїв» під час війни — це б’є не лише по репутації влади, а й по довірі до України загалом.
Стійкий мир можливий лише через перемогу.
І керівники, які не мають цієї мети, не здатні привести країну до миру.
Зміни неминучі. Але вони не стануться самі собою.
Українцям доведеться знову мислити критично, називати речі своїми іменами і усвідомити: внутрішній ворог так само небезпечний, як і зовнішній.
Без цього жодні перемовини не врятують державу.
Час зробити наступний крок.
Не до ілюзій — до перемоги.
Павло Жебрівський