НАРОДЖЕНИЙ НА БОЙКІВЩИНІ
Серед немалої кількості жителів Тернопільщини були і є люди, які народилися на сусідній з нами Львівщині. Саме на Тернопіллі й розвивали свій Божий дар. Український письменник, громадсько-політичний діяч, журналіст Ярослав Сачко, син Петра, народився 18 серпня 1947 року у с .Хітар Сколівського району Львівської області. Він так пише про свій день народження: «…Мій крик заглушили автоматні черги. До смерекової хати ввірвались енкаведисти, подушку з дитям викинули крізь вікно («бандеровец пусть подихает!»), а матір-породіллю погнали пізнавати убитих героїв, яких прив’язали до хвостів коней і притягли на майдан біля церкви. Боже! Дванадцять хлопців, як соколів, лежали з потрощеними черепами, та все сусідські, з вишнього кінця!. Жінка не впізнала нікого і її погнали до Славська, в район, де й кинули до в’язниці КГБ, село Хітар того ж дня було виселене…Мене ж врятувала бабуся, яка заховалася під припічком…»
Перегляньте також:
- САП просить стягнути активів на 8,2 млн грн, які належать “слузі народу” з Тернополя Людмилі Марченко
- Відійшла у вічність викладачка тернопільського університету
Ярослав закінчив Львівське профтехучилище залізничників, працював помічником і машиністом електровоза в Мукачівському локомотивному депо. У 1973 р. закінчив Львівський університет, працював кореспондентом газети «Львівський Залізничник» по Тернопільській області, а також машиністом електровоза локомотичного депо станції Тернопіль.
У 1993 р. був прийнятий у члени НСПУ. Очолював літературне об’єднання при ТОО НСПУ.Був головою осередку УНП при Тернопільському локомотивному депо. Член об’єднання “Письменники Бойківщини», Галицький лицар 2004 в номінації «Людина року в галузі літератури». Брав участь у ювілеях тернопільських письменників.Разом із П.Тимочком, Г.Костів-Гускою, Р.Гром’яком, Г.Петруком-Попиком, В. Махном, В.Барною і Є.Зозуляком був учасником ІІ з’їзду письменнииків України (1996). На всеукраїнському святі «Хліб України» в 1997 р. у драмтеатрі читав свої вірші разом із поетами М.Тимочком, І.Демчишиним, О.Германом. Цього ж літа відсвяткував у місті над Серетом свій 50-річний ювілей.
Помер 1 грудня 2007 року в м.Тернопіль.
ЛІТЕРАТУРНА НИВА
Відомий як поет, прозаїк, кіносценарист, перекладач, критик, літературознавець.
Як літератор уже дозрів у 1970-их роках, але тоді ще його художні твори замовчувалися. Та ім’я Я.Сачка було у ці роки добре відоме на журналістській ниві. Розголосу набрали його статті “Про соціалістичне змагання як таке» та «Крах диктатури» (обидві – 1974), а також сценарії до телевізійних фільмів на замовлення Українського телебачення «Я не впаду на коліна» (1977), «Про що співають колеса» (1979), «Магістраль» (1979), «Рідне місто моє» (1980)..
У київському «Радянському письменнику в 1976 р. був розсипаний набір його першої збірки віршів «Жага доріг», бо у вірші «Хліб» домінували два кольори нашого національного прапора : синій – неба і жовтий – достиглого пшеничного лану. У 1977 –ому поет Сачко на фестивалі «Тернопільська весна» прочитав свій вірш «Лицар нації», присвячений Провідникові ОУН С.Бандері. Через кілька днів його арештували кадебісти і побили.Та побратим по перу Микола Карпенко вирвав поета Сачка з лабет влади. Збірка «Жага доріг» побачила світ з цензурними виправленнями аж у 1983 році. Назву його рідного села Хітар замінили сусіднім Лавочне.
У наступні роки видав такі книги поезій: «Ранкові поїзди» (1990), «Месія» (1883), «Молочний шлях» (1995), «Повітрудя» (1996, вірші, акровірші, загадки, лічилки, переплутанки, казки, поеми), «Ломикамінь» (1998), «Золотий горішок» (2000), «Одкровення Зорі» (2003), «Кавбуз» (2003), «Карби на серці « (2004), «Смерековий вітер» (2005), «Яровіт», «Любисток» (обидві – 2007). Порадував читачів і прозовим виланням «Приреені» (2004).
Вірші Я.Сачко друкувалися у регіональному річниках «Тернопілля»- у 1995 опубліковано твори з 4 збірки «Молочний шлях», , а в 1997 – «Одкровення Зорі». У творі «замість молитви» повчальні для нас слова:
Не кажімо: моя хата скраю,
а працюймо – ще й за двох, за трьох,
коли хочем щастя в ріднім краї,
щоб наш корінь древній не усох.
Станьмо, браття й сестри, на коліна.
Визначитись, Боже, поможи.,
порятуй стражденну Україну
і державу нашу збережи.
На сцені Тернопільського лялькового театру побачили світ вистави для дітей «Золоте курча» , «Золотий горішок», «Зачарований замок», дякуючи заслуженому артисту України В.Лісовому.
Перекладав з польської твори А.Міцкевича, та Я.Івашкевича.
Як дослідник, публіцист написав монографію «Драгоманов – подвижник української державності» (1994), ім. М.Зубрицького (2007).
Високу оцінку творчості письменника Я.Сачка дали українські письменники, літературознавці С.Крижанівський, М. Ільницький, І.Драч, А.Кацнельсон, Б.Демків, М.Слабошпицький, Г.Дем’ян та інші.
Лауреат літературних премій ім. Іванни Блажкевич (1996), ім братів Богдана і Левка Лепких (2002), міжнародної премії Об’єднання Жінок Оборони Чотирьох Свобід України (США, 2000), ім. Івана Франка (2005).
Іван Бандурка
Коментарі
