Нині про Андрія Парубія пишуть багато. Його загибель така ж резонансна подія, як і убивство Ірини Фаріон. Між цими двома подіями пройшов рівно рік, але ці два факти вже можна порівнювати між собою як безпрезедентні випадки убивства з політичних мотивів, які говорять самі за себе.
Перше, що одразу впадає в око – є миттєва спроба приписати це убивство зовнішнім ворогам країни, хоча алгоритм цих двох злочинів майже однаковий.
Перегляньте також:
Андрій Парубій, як і Ірина Фаріон, були дуже потужними і харизматичними представниками течії українського національного відродження. Це були інтелектуали найвищої проби – з відповідною освітою, з розвиненою самосвідомістю, з яскравим політичним обличчям.
Якщо Ірина Фаріон зосереджувалася на питаннях мови, як чинниках, що формують міцну націю, то Андрій Парубій був з юності яскравим політичним лідером, з великим практичним досвідом формування молодіжних організацій, національних за духом та ідеологією.
Обом представникам цього прогресивного національного крила політиків вдалося вийти на найвищу інформаційну орбіту в українській державі: вони обидва були депутатами Верховної ради України, були активними і дієвими учасниками визначальних політичних подій – і що найголовніше, вони були потужними і впливовими фігурами у вітчизняному медійному просторі. Тому просторі, який ніколи не був українським – і залишається таким по сьогодняшній день.
Оскільки політична Система влади навчилася використовувати медійний простір країни в своїх цілях, блокуючи та ізолюючи молодих і переспективних політиків від взаємодії з потенційним електоратом, то на медійному, а тим більше владному олімпі, ми практично не бачили політиків національного напрямку. А тим, кому вдалося набути авторитету і впізнаваності серед народу Система чинила запеклий опір, перш за все інформаційний.
Якщо ірину Фаріон намагалися цькувати за допомогою медійно-політичних противників у численних телешоу та інформаційних програмах, то з Парубієм боролися куди більш “вишуканими” методами. У мене досі перед очима стоять фрагменти “Кварталу”, де актор Пікалов, з притаманним йому талантом пародіювати політиків найвищого ешелону, просто таки знущається над мовними вадами Парубія. Знущається, свідомо переступаючи моральні заборони висміювати фізичні чи мовні вади людей.
Так, Парубій мав проблеми з дикцією, але я не знав жодного політика в Україні, крім Ірини Фаріон, який би так чітко, так виразно і так лаконічно умів формулювати свої думки, які він озвучував публічно у своїх інтерв”ю. В його імпровізованих виступах у залі тієї ж Верховної Ради не було жодних зайвих слів, невивірених сентенцій чи розгублених інтонацій – і це говорило про потужну роботу думки і неабиякий інтелект. Але ж акцент “Кварталом” робився саме на вимові слів, а не на їх суті. І це була справжня війна проти одного з найталановитіших молодих політиків держави, який потенційно міг знову опинитися на вершечку української влади.
Але Система так влаштована, що вона не помиляється двічі. Якщо їй не вдається ізолювати потенційно небезпечну особистість, вона намагається її або дискредитувати, або залякати, або купити.
Якщо не вдається зробити нічого з названого, Система вдається до кардинального “стирання” особистості. І як у випадку з Іриною Фаріон, вона робить це по схожій схемі – публічно, резонансно і брутально. Тому що має на меті не лише усунути особу, а ще й публічно шокувати, налякати і нейтралізувати громадськість країни.
Таким чином застресоване, дезорієнтоване і осліплене суспільство, не здатне до будь-якого критичного аналізу і елементарного співставлення подій, впадає у ще більший відчай і зневіру, або робить черговий хибний крок, згуртовуючись довкола тих, хто формує цю сліпу і обезличену юрбу.
Але Система на цьому не зупиняється, бо святе місце порожнім не буває. Слідкуйте за грою. Зовсім скоро на інформаційному горизонті, можливо, з”явиться саме той, кого потенційно очікує збита з пантелику юрба. І цей “той”, повірте, матиме бездоганну з точки зору сьогодняшніх вимог репутацію – це буде герой у військовому однострої, різкий, безкопромісний, ретельно імплантований Системою у медійний простір країни.
Україна просто не здатна не повторювати старі помилки і не ступати на знайомі граблі. Занадто ретельно промиті мізки обивателів, абсолютно не змінилися алгоритми просування персоналій до влади. І головне – не змінилися замовники цього драматичного шоу як всередині країни, так і за її межами.
Що ж лишається? Жити! Або вмирати…
Анатолій Матвійчук
Коментарі
