Ігор Буцик народився у невеличкому селі Яблунівка на Підгаєччині. Потім жив, вчився та працював у Теребовлі, Тернополі, Рівному, аби знову повернутися у рідне село, де нині очолює старостинський округ та кооператив «Бджолиний край». З сім’єю працює на власній пасіці, де доглядає 150 вуликів та збирає ягоди з 30 соток малини, пише Свобода.
І жнець, і швець, і на дуді грець
Цим народним висловлюванням можна охарактеризувати Ігора Буцика. Бо він з тих, кого скрізь багато, хто звик працювати у селі, як і ведеться, зранку до смерканку.
Перегляньте також:
- На Підгаєччині 15-річний хлопець потрапив під колеса авто: стан важкий
- Люди пхають автобус засніженою дорогою: як на Підгаєччині «розчищають» автошляхи
Навчався пан Ігор у Яблунівській початковій школі, яку, на жаль, через брак дітей, торік довелося закрити. Тоді закінчив Завалівську загальноосвітню школу, До слова, нині він, уже як голова Угринівського старостинського округу Підгаєцької громади, куди входять села Яблунівка та Угринів, каже що дітей на навчання підвозить шкільний автобус. Місцеві діти обирають або Угринівську, або Завалівську ЗОШ.
Після школи Ігор Буцик обрав Теребовлянське училище культури, спеціалізацію народні інструменти, клас акордеон. Згодом закінчив і Рівненський гуманітарний університет. Коли у відомому ансамблі «Веселі галичани», що діє при Тернопільській філармонії виникла потреба у контрабасисті влився у цей музичний гурт. Каже, що може грати на різних народних інструментах.
Таким чином я і на дуді грець,- жартує Ігор Буцик, – Ну, і звичайно ж, у селі кожен жнець. А от швець – моя дружина Ірина, вона вивчилася на швею, шиє тільки для своїх. Я з Яблунівки, вона – з Угринова. Ми з нею однокласники. Виховуємо троє дітей – 20-річну студентку Тетяну, 16-річного Віктора та 11-річну Вероніку. Намагаємося усі гуртом виконувати усю сільську домашню роботу.
Починали з курей та полуниці
Після повернення у рідне село молода родина Буциків завела 750 курей яєчної породи Ламанбраун. Возили яйця у Івано-Франківськ, Підгайці, Бережани та навіть у Польщу.
А тоді, коли засадили пів гектара полуницею, вирішили, що для запилення згодилися б бджоли. Так на обійсті з’явилися перші чотири вулики. А тоді з перших 10 соток малини розширилися до 30 соток, з 4 кількість вуликів виросла до 150.
Яблунівка пахне медом
Це невеличке село на Підгаєччині чарує у всі пори року чудовою природою – лісами, луками, однойменною річкою Яблунівкою. А ще у цьому та сусідніх селах не тільки Ігор Степанович, а й багато місцевих людей займаються вирощуванням малини та збирають запашні меди.
Вирішили гуртом створити кооператив «Бджолиний край», який очолив І. С. Буцик. Почали співпрацювати з «Файними газдами», «Файною поляною», звідки забезпечили саджанцями, крапельним поливом. Надійшло обладнання, тара інвентар, гроші і за державними програмами, і з області, району.
Забирає врожай малини «Файна поляна». Про ціни на малину, пан Ігор каже, що цього року середня закупівельна ціна становила нинішнього 50 гривень, торік була дешева, 10-15 грн. Найбільша ціна на ягоди малини була три роки тому -115 гривень за кілограм.
З роду пасічників
Як він вирішив стати бджолярем? Пан Ігор каже, що цю ситуацію вважає спадковою. У архіві за 1946 р. знайшов інформацію, що його прапрадід по маминій лінії був пасічником, мав 100 бджолиних сімей. У 1950 р. змушений був до колгоспу віддати половину пасіки Дід і батько не займалися бджолами. А Ігор Степанович відразу відчув, що то його справа, як тільки вдихнув аромат з вулика.
Підійшов до справи серйозно, пішов вчитися на бджоляра у Гадяцьке аграрне училище у Полтавській області.
Каже, що у громаді, де він живе та працює є 120 пасічників, які утримують 6000 бджолиних сімей. Відтак з однодумцями вирішили створити кооператив. З розумінням до цього підійшли у аграрному підприємстві «Континентал», що тут орендує землі, вони намагаються в окрузі сіяти такі медоносні рослини, як соняшник, ріпак, тощо. Бджоли облюбували цю місцевість Підгаєччини, де 14 старостинських округів, 35 сіл, чимало хуторів. Благодатна природа – багато і лісів, луків, полів, пасовищ з дикими медоносними рослинами. Тому пасічники мають стаціонарні і так звані кочові вулики.
На запитання, скільки у кооперативі виробляють меду, бджоляр відповів, що 40-100 тон в рік. Продають мед, хоч і дешевше, але гуртом. Також родина Буциків відвідує ярмарки і фестивалі. На пасіку приїжджають екскурсанти, особливо цікаво дітям.
Ще з часів АТО тут виготовляють воскові окопні свічки. А у ці різдвяні дні, його однодумці готують подарунки для військових на фронт, для родин загиблих та тих що зникли безвісти.
Люди охоче купують мед та інші бджолині дари для куті, пляцків, медівників, медовухи. Або ж мед з горішками, іншими інгредієнтами для імунітету, подарункові набори, святкові свічки.
Пан Ігор каже, що всілякий мед смачний, але особливий смак має мед з місцевого екологічно-чистого різнотрав’я, який викачують наприкінці літа та початку осені.
У Галицькому коледжі влаштували свято Миколая для маленьких Тернополян та їх батьків
