Останнім часом з’явилось багато різних чуток та повідомлень у засобах масової інформації про Тернопільський батальйон територіальної оборони «Збруч», якій дислокується на Херсонщині. Одні кажуть, що його направили на Схід, інші – що його розформовують і таке інше. Щоб з’ясувати ситуацію, ми поспілкувалися безпосередньо з військовими та командуванням ОМГ «Полісся».
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
Як нам повідомили, на даний час мова про розформування чи передислокацію не йде, що буде завтра – покаже час з огляду на завдання, які ставить Міністерство оборони. Проте, деякі зміни, у вже колишньому «Збручі», відбулись. Відповідно до організаційних заходів, батальйон підпорядкований іншій військовій частині, номер якої не розголошується з огляду на військову безпеку. Основним бойовим завданням батальйону, як і раніше, є захист та оборона рубежів нашої країни від конкретного противника – російсько-терористичних організованих бандформувань, а одним словом – окупантів.
Отже, кожен солдат, сержант і офіцер батальйону має конкретне бойове завдання, яке, відповідно, доводить до особового складу командування батальйону на чолі з комбатом.
Для цього, щоб бійці успішно виконували свої бойові завдання, в батальйоні є підрозділи забезпечення. Їх функція надзвичайно важлива. У першу чергу, особовий склад, за винятком тих, хто несе службу на блок-постах, розташований на зиму у будівлях під казарми, а не в палатках. Опалення автономне, в більшості від електроенергії, а подекуди пічки, так звані «буржуйки». Щоправда на день електрообігрівачі з метою економії вимикаються. Та й потреби гріти вдень нема, оскільки надворі ще немає хурделиці.
Два рази на тиждень для особового складу батальйону організовується баня. Що це або як це організовується в польових умовах? Дуже просто. На шасі автомобіля встановленні котли, які палять дровами. У них утворюється пара для нагрівання у резервуарі води, яка подається у душові лійки, змонтовані у палатці. Для «гурманів» діє парилка. Навіть з хвоєю, якщо неподалік є сосновий ліс. Завідує так званим банним господарством молодший сержант Михайло Мних, а всі його кличуть дядя Міша. Він у пошані ще й тому, що майстер на всі руки – там щось полагодить, комусь полиці чи щось інше змайструє. Коротше кажучи, дядя Міша не нудьгує ніколи.
Для ранкового і вечірнього туалету встановлена палатка, в якій є умивальники з цілодобово є гарячою водою. Хіба що вночі вона охолоджується до літньої. Це на відповідальності у солдата Андрія Гловюка. За сумлінне виконання своїх обов’язків днями йому надали відпустку.
Для прання особистих речей є в підрозділах пральні механічні машини та автопралки.
Належну увагу в батальйоні надають харчуванню. Без перебільшення можна сказати, що солдатська каша найсмачніша. Але не однією кашею кормлять тут. У раціоні і супи, і борщ, і капусняк, і розсольник, і бульйон, і салати…Коротше кажучи фантазії у солдат-кухарів, хоч відбавляй. Серед кращих поварів сержант Саша Тимчук та старший солдат Максим Гучак. Вони можуть спокійно позмагатись на звання кращого кухаря, якщо навіть їх суперниками будуть кухарі-жінки. Ну, а смакують їжу солдати та офіцери у просторій їдальні.
Добросовісно ставиться до своїх обов’язків старшина взводу матеріально-технічного забезпечення Олег Сербан.
У цілому ж службою тилу керує заступник командира батальйону з тилу-начальник тилу підполковник Ігор Дрозд. Власне він дбає про те, щоб особовий склад батальйону завжди був ситий, одягнутий, чистий, а тому завжди готовий до виконання бойових завдань.
Не тільки, образно кажучи, кашею живуть бійці у батальйоні. Завдяки комбату та його заступнику по роботі з особовим складом старшому лейтенанту Віталію Прокопчукуналагоджені зв’язки із органами виконавчої влади, місцевого самоврядування в районі розміщення батальйону, громадськістю, навчальними та іншими установами, закладами, волонтерами та священнослужителями. Ось і нещодавно, а точніше цього тижня, до бійців батальйону завітали з концертом вихованці місцевого комунального закладу «Навчально-виховного комплексу імені Тараса Шевченка», який очолює Микола Григорович Рудя. Заступник директора цього закладу з навчально-виховної роботи Тетяна Вікторівна Чернякразом з іншими працівниками та своїми вихованцями підготували незабутні виступи для солдат. Діти співали пісень, декламували вірші, танцювали.
Якщо виступ дітей був плановий, то напередодні до батальйону завітали волонтери з Тернополя та священики УПЦ Київського Патріархату. Дізнавшись про виступи дітей, волонтери та священики продовжили свій візит у батальйоні. Тим часом священики увечері відслужили Акафіст до Ангела Охоронителя, роздали бійцям іконки із зображенням Архистратига Михаїла із текстом молитви 90-го Псалма. Другого дня вранці священики – старший військовий капелан Тернопільської області УПЦ КП отець В’ячеслав Кізілов, отець Богдан Гагавчук та отець Богдан Статкевич, відправили Святу Літургію. А в передобідню пору, після поставленого дітьми концерту, священнослужителі усіх поблагословили, діти з бійцями обмінялись подарунками, а волонтери від Всеукраїнської громадської організації «Академія культурної спадщини Українського козацтва» Світлана Стойко, Сергій Стойко та Ігор Дмитрів привезли бійцям теплі речі, продукти, а дітям – гостинці, які передали з сусідньої Республіки Польща.
За таку незабутню і вражаючу зустріч та підтримку, велику вдячність усім висловив командир батальйону.
Тісний зв’язок налагодився між одним із підрозділів батальйону, де командир майор Андрій Будний, і місцевою владою (сільський голова Юрій Леонідович Юрчук). Громада села чим може допомагає бійцям, яким створено також майже всі умови. У свою чергу, бійці допомагають в міру своїх можливостей громаді. Наприклад, нещодавно були проведені спільні роботи по знищенню сухостійних дерев та прибирань селища, тощо… Зі слів сільського голови: «Громада розуміє і підтримує бійців, з числа місцевих жителів – 24 односельчанина проходять службу в АТО».
Крім того, офіцери командного складу батальйону, відповідальні за роботу з особовим складом і зв’язками з громадськістю, тісно співпрацюють з начальником відділу культури і туризму райдержадміністрації району Ольгою Василівною Миронець, начальником відділу освіти райдержадміністрації цього ж району Володимиром Миколайовичем Давиденко. Бійці особового складу батальйону вже побували на концертах у районному будинку культури, відвідали місцевий музей, побували на святкуванні дня визволення міста від німецько-фашистських загарбників у Другій світовій війні. У планах – ряд інших культурних заходів, зустрічей тощо.
У результаті цієї роботи місцеве населення з розумінням поставилось до особового складу підрозділів батальйону, які дислокуються на їх території. Внаслідок цього є і співпраця, і її результати. Наприклад, перед батальйоном було доведене завдання побудувати захисні споруди. Силами батальйону це б робилось тривалий час, але на допомогу прийшла рота охорони міста (командир роти майор запасу Олександр Миколайович Коршун) при С…у районному військовому комісаріаті (в.о. райвійськкома майор Валерій Федорович Власиневич), представники самооборони району та юнаки, учні 10-11 класів загальноосвітніх закладів селища.
Заступник командира роти охорони міста по роботі з особовим складом старший лейтенант запасу Олександр Євгенійович Горяїнов зауважив, що створення роти охорони міста є виключно з числа добровольців. Вони у вільний від роботи час, а це у вихідні дні, займаються військовою підготовкою, а цього тижня, спільно з представниками батальйону, провели заняття по вивченню стрілецької зброї та бойової стрільби. Крім того, як добровільні охоронці свого міста так і самооборонівці беруть участь у побудові інженерних оборонних споруд.
Цікаво було знаходитись і учням-юнакам місцевих шкіл поруч із бійцями батальйону під час цих робіт. Вони з юнацькою цікавістю дивились на спорядження солдатів, а тому командир батальйону з начальником штабу батальйону запропонували бажаючим його одягнути. Безперечно, запитань юнаків до командира було більше ніж достатньо, на які він охоче відповів.
Викладач фізвиховання місцевої гімназії Олег Миколайович Білоусов сказав, що учні з радістю зголосилися допомогти бійцям. Уже під час спільної праці ділились своїми враженнями, дехто казав, що після здобуття середньої освіти обов’язково піде навчатись чи то у військові заклади, чи то у заклади силових структур.
Безперечно, що не обходиться у військових і без проблем. Серед них – проблеми матеріально-технічного забезпечення, ремонту озброєння та укомплектованості особового складу. Не соромимось сказати, що і серед наших військовослужбовців є такі, яких, на жаль, не можна назвати справжніми патріотами та захисниками Вітчизни. Дехто на хвилі тимчасового емоційного піднесення став до строю, але, зіткнувшись з реальними труднощами, а іноді і прямою небезпекою, здався і створює проблеми собі та командуванню батальйону. На жаль, є і таке. Але не можна по одному судити про всіх. Не можна слухати тих, хто жодного дня, жодної години не був в окопах, наприклад під Армянськом, тих хто відмовився виконувати наказ, а залишився в Тернополі і ховаються там під прикриттям вигаданих хвороб та проблем. Більшість бійців батальйону – справжні чоловіки і справжні воїни. Вони не ховаються за чужу спину, не вигадують собі болячок та готові в будь-який час захищати свою країну.
Довелось поспілкуватись і з місцевими жителями. Без перебільшення можна сказати, що всі (хіба що хто злукавив), з ким розмовляв, налаштовані патріотично. А одна з місцевих літніх жінок, до речі, росіянка, сказала: «Кто хочет в Россию, а среди таких есть не только русские, пусть туда «звездуют», а нам здесь хорошо жить без всяких там путиных». Що ж, шкода, що в Криму і на Донбасі цього не розуміли, а якщо і зрозуміли, то тепер пожинають плоди рашистів – російсько-терористичних організованих банд формувань. Власне, їх виявлення і знешкодження, захист і оборона території нашої країни – таким є бойове завдання вже колишнього батальйону територіальної оборони «Збруч», а тепер справжньої військової частини Збройних сил України.
