Серед найвизначніших експонатів Археологічного музею в Кракові особливе місце посідає Збруцький ідол — кам’яна скульптура, знайдена у 1848 році в річці Збруч, що на Тернопільщині поблизу містечка Гусятин. Для українців ця пам’ятка має особливе значення не лише завдяки своїй унікальності, а й через місце її походження. Як зазначає директор музею, історія ідола сягає ще дохристиянських, язичницьких часів.
Цей артефакт — вертикальний кам’яний стовп, висічений із вапняку, заввишки 2,57 метра. На його чотирьох гранях зображено багатоликого бога слов’ян — Світовида. Обличчя звернені у різні боки світу, а нижня частина стовпа оздоблена декоративними елементами та рельєфами. Уся скульптура символічно поділена на три частини, які відповідають уявленням давніх слов’ян про будову світу: Небо (Прав), Земля (Яв) і Потойбіччя (Нав).
Нижній ярус, Нав, відображає підземний світ. Тут вирізьблений вусатий чоловік, що ніби підтримує верхні частини скульптури. Існує припущення, що це — Велес, бог смерті та підземного царства.
Середній рівень, Яв, уособлює світ живих людей. На ньому зображено двох жінок і двох чоловіків, які тримаються за руки в колі — можливо, танцюють або виконують ритуал єдності.
Верхня частина, Прав, уособлює божественне начало. На різних гранях вирізьблені слов’янські божества. Центральна фігура — богиня Мокоша, пов’язана з долею і родючістю, в одній руці вона тримає ріг достатку. Поруч — Лада, покровителька кохання і шлюбу, яка тримає перстень. Ще один бік прикрашає Перун — бог війни та грому, легко впізнаваний за кіньми і мечем. Розміщений біля них і Дажбог — уособлення сонця, урожаю та добробуту. Його шанували особливо — як покровителя землеробства і господарства.
Досі точаться наукові дискусії щодо автентичності Збруцького ідола. Деякі дослідники припускають, що він міг бути виготовлений у ХІХ столітті як стилізована підробка. Проте більшість науковців вважає його справжньою пам’яткою дохристиянської слов’янської культури. Існує версія, що після хрещення Русі ідол був захований язичниками у водах Збруча, щоб уберегти його від знищення. Якби ж статую справді скинули зі скелі, на ній були б численні пошкодження.
Після знахідки кам’яного божества його тимчасово встановили на подвір’ї графа Потоцького, але через невдоволення місцевих жителів, які вважали язичницький символ небажаним, скульптуру вирішили перевезти до Кракова. У 1851 році, після кількох тижнів подорожі, ідол прибув до міста. Спершу його виставляли у бібліотеці Ягеллонського університету, а сьогодні він зберігається в центральній експозиції Археологічного музею на вулиці Сенацькій 3.
Оригінал знаходиться у Польщі, однак в Україні існують точні копії Збруцького ідола — зокрема, у Києві, Львові, Тернополі та Гусятині.
Коментарі
