Закриття морського зернового коридору – це проблема не лише аграріїв

Закриття морського зернового коридору-це проблема не лише аграріїв. Це виклик для всієї економіки України.

Якщо морські порти тривалий час не працюватимуть, найбільший удар припаде саме на аграрний сектор. Саме він упродовж останніх років забезпечував значну частину валютних надходжень до державного бюджету.

Наслідки можуть бути дуже серйозними.

По-перше, різко скоротиться експорт зерна та олійних культур. На внутрішньому ринку виникне надлишок продукції, а закупівельні ціни можуть впасти нижче собівартості.

По-друге, найбільше постраждають дрібні та середні фермерські господарства. Великі агрохолдинги та латифундисти мають фінансовий запас міцності, власні елеватори, доступ до кредитів і можливість перечекати кризу. Малий і середній фермер такої можливості часто не має.

По-третє, виникнуть проблеми з обслуговуванням банківських кредитів, лізингом техніки, розрахунками за пальне, добрива, засоби захисту рослин, насіння та інші виробничі витрати. Це створює ризик хвилі неплатежів, дефолтів і навіть банкрутств.

Окремий удар припаде на зернотрейдерів. Якщо експорт фактично зупиниться, вони скорочуватимуть закупівлі, що ще більше тиснутиме на закупівельні ціни та погіршуватиме фінансовий стан виробників.

Не меншою проблемою стане орендна плата за земельні паї. Якщо агропідприємства не матимуть достатньо обігових коштів, зростає ризик затримок або навіть невиплати орендної плати мільйонам власників земельних паїв. Для багатьох людей, особливо пенсіонерів, ці кошти є важливою частиною сімейного бюджету.

У підсумку це може означати затримки із виплатою заробітної плати працівникам аграрної галузі, скорочення робочих місць у сільській місцевості, зменшення податкових надходжень до місцевих бюджетів і поступове витіснення дрібних та середніх фермерів із ринку. Криза традиційно призводить до того, що великі компанії ще більше концентрують земельний банк, тоді як сімейні фермерські господарства можуть просто не витримати фінансового навантаження.

Що потрібно робити?

Потрібні одночасні рішення на кількох напрямках:

• відновлення безпечної роботи морських експортних маршрутів;
• максимальне розширення альтернативної логістики через Дунай, залізницю та європейські порти;
• державні програми доступного кредитування, гарантій та реструктуризації боргів для аграріїв;
• підтримка експорту продукції з більшою доданою вартістю, а не лише сировини;
• відкриття нових зовнішніх ринків збуту української аграрної продукції.

Аграрний сектор сьогодні-це не лише хліб. Це валютна виручка, мільйони робочих місць, доходи українських громад, орендна плата власникам паїв і фінансова стійкість держави.

Саме тому питання роботи морського зернового коридору -це не лише проблема сільського господарства. Це питання економічної безпеки України.

Михайло Апостол